Рішення № 79581172, 04.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/8070/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, Управління), в якому просить:

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням індивідуального коефіцієнту його заробітку у розмірі, який був встановлений при призначенні пенсії, а саме 5,30904 в межах строку позовної давності;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35 %.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що при перерахунку позивачу пенсії відповідачем суттєво зменшено розмір індивідуального коефіцієнту для обчислення середньомісячного заробітку при незначному підвищенні пенсії, що має суттєве значення для позивача в майбутньому при перерахунку його пенсії, що порушує його права та інтереси. Додатково представник позивача повідомив, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не роз'яснило позивачу те, що внаслідок перерахунку відбудеться зменшення індивідуального коефіцієнту заробітку, що може потягнути за собою в подальшому зменшення індивідуального розміру пенсії.

На думку представника позивача, вказаний перерахунок та його результати як в частині визначення заробітку, виходячи з якого слід обчислювати пенсію, так і в частині визначення коефіцієнту заробітку позивача не відповідав вимогам діючого законодавства та, як наслідок, порушує права позивача на отримання пенсії у розмірі, що передбачений діючим законодавством.

Крім того, представник позивача стверджує, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% в порівнянні з величиною 1,35 % є прямим звуженням вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, що не допускається в контексті статті 22 Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що відповідно до заяви позивача від 03 лютого 2018 року, яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві 06 лютого 2018 року, останній зазначає, що в результаті зменшення коефіцієнту заробітку його пенсія зменшилась у декілька разів та зменшена до мінімального розміру. Водночас, позивач не просить Управління здійснити перерахунок, а лише просить надати інформацію щодо пенсійного забезпечення. Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до розпорядження від 19 червня 2004 року зменшення заробітку, з якого обраховується пенсія позивача, не відбулось.

На думку представника відповідача, з 01 жовтня 2017 року Управлінням правомірно здійснено перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1, як зазначено в позовній заяві, перебував на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві з 07 жовтня 1998 року та за його заявою була призначена пенсія за віком по Списку №2 відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як стверджує позивач, останньому проведено перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2018 року представник позивача звернулася до Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, в якій просила:

- надати детальний розрахунок яким чином була нарахована пенсія ОСОБА_1;

- надати роз'яснення чому при призначенні пенсії був один коефіцієнт заробітку, а на сьогоднішній день він зменшився в декілька разів, що призвело до зменшення розміру пенсії заявника;

- надати роз'яснення чому при призначенні пенсії у заявника була максимальна виплата пенсії, а на сьогоднішній день зменшена до мінімального розміру;

- надати інформацію на які види доплат, підвищень, індексацію має право ОСОБА_1;

- забезпечити поновлення порушених прав;

- надіслати копії матеріалів пенсійної справи заявника.

За результатами розгляду зазначеного звернення, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 26 березня 2018 року №5159/09/П-506 повідомило представнику позивача, що відповідно до пункту 4.9 постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, у разі звернення пенсіонера видають виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яку враховано під час розрахунку пенсії.

Одночасно повідомлено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-08 з 01 липня 2017 року проведено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3 764,40 грн та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%, тобто: пенсія = коефіцієнт заробітної плати*3 764,40*коефіцієнт страхового стажу*1%.

Перерахунок пенсій здійснено автоматично по матеріалам пенсійних справ без звернення пенсіонерів.

У разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Оскільки розмір пенсії кожної особи є індивідуальним та залежить від заробітку та страхового стажу, то розмір пенсії після перерахунку та доплата по перерахунку у кожної особи буде різною.

Крім того, у даному листі зазначено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, особам віднесеним до категорії 2 призначається у розмірі 15 % прожиткового мінімуму (в розрахунку на місяць) для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року №745 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність тим, що належать до 2 категорії - 15 відсотків.

З 01 січня 2012 року по теперішній час розмір додаткової пенсії ОСОБА_1 перерахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до пункту 13 цієї постанови виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму тих осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорії 2 - 15%, а з 01 липня 2012 року - 18%.

При цьому, розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зазначені чіткими (фіксованими) сумами та на даний час не переглянуті, а саме частиною 1 статті 13 постанови визначено, що особам, які належать до 2 категорії з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС додатково виплачується у розмірі 170,82 грн.

В частині індексації пенсії представнику позивача повідомлено, що провести індексацію гр. ОСОБА_1 згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в Управлінні немає підстав, оскільки гр. ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером.

Незгода позивача із розміром пенсії, який йому виплачують, зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 1 статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

См х Вс ____ Кс = , де: 100 % х 12 Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85 (частина 2 статті 25 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV).

Частиною 1 статті 25 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, яка діяла з 01 січня 2008 року, було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.

При цьому, положеннями частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», у зв'язку з чим у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01 жовтня 2017 року з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01 жовтня 2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.

Додатково суд зазначає, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. Так, з 01 жовтня 2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3 764,40 грн.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, відповідно до якої, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

Під час розгляду та вирішення даної справи суд враховує, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» був змінений порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу.

При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.

Водночас, судом встановлено, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» не мало наслідком звуження змісту та обсягу права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення кількісної характеристики пенсії позивача.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Як вбачається з копії довідки вих. №7839 від 08 січня 2019 року розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року складав 10 669,59 грн.

Тобто, після перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року відбулось її збільшення, що не є звуженням обсягу вже набутих ОСОБА_1 прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а також враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко