Рішення № 79581002, 01.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 р. Справа № 480/4750/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій незаконними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі – відповідач, відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області), старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – третя особа, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області ОСОБА_2 (далі – старший державний виконавець відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області ОСОБА_2В.) щодо закінчення виконавчого провадження №56774294, відкритого на підставі виконавчого листа №569/4738/17, виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 11.05.2018 року і винесену 15.08.2018 року постанову про закінчення виконавчого провадження, та скасувати її.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на момент її прийняття, рішення суду, з приводу примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №56774294, фактично не виконано, так як виплати перерахованої пенсії за період з 2016-2017рр., яку зобов’язано здійснити судовим рішення, до цього часу не проведені. Державним виконавцем було на власний розсуд, самостійно прийнято рішення про розстрочення, відстрочення, або реструктуризацію боргу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, незважаючи на те, що рішенням суду було чітко зобов’язано ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2018 матеріали справи передано за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду (а.с.16).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 матеріали справи передано на розгляд до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області за підсудністю (а.с.22).

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12.11.2018 матеріали адміністративної справи повторно передано за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.5 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою до вказаних відносин, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Разом з тим, враховуючи, що справа неодноразово передавалась з одного суду до іншого за підсудністю, приймаючи до уваги, що згідно ч.1 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2018 після усунення недоліків позивачем, було вирішено питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі. Роз’яснено учасникам справи право на подання апеляційної скарги з питань порушення правил підсудності (а.с.56-57).

При цьому, позивач в порядку усунення недоліків надіслав до суду заяву, відповідно до якої просив вважати відповідачем у справі лише відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області (а.с.46-48).

23.01.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с.59-83), в якому, з урахуванням поданих доказів, представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв’язку з його необґрунтованістю. Так, зокрема, зазначив, що 13.08.2018 до відділу надійшло повідомлення ГУ ПФУ в Сумській області від 03.08.2018 № 7775/03.2-07 про виконання рішення суду у справі №589/4738/17, в якому зазначено, що у квітні 2018 року на виконання рішення суду головним управлінням проведено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 Доплата розміру пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – постанова КМУ №103) була забезпечена у квітні 2018 року. Також у повідомленні зазначено, що розмір перерахованої пенсії за судовим рішенням є меншим за розмір пенсії, перерахований згідно постанови КМУ №103.

Доплата коштів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде виплачена відповідно до постанови КМУ №103 у визначеному нею порядку, після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету протягом 2019-2020років.

Стверджує, що даною постановою КМУ №103 встановлено порядок перерахування та виплати раніше призначених пенсій працівникам міліції та визначено обов’язок ГУ ПФУ в Сумській області проводити виплату перерахованих пенсій з 01.01.2018. При чому сума перерахованих пенсій за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в порядку, визначеною постановою КМУ №103 з 01.01.2019.

Таким чином, вважає, що державним виконавцем, на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно було винесено оскаржувану постанову, у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Додатково представник відповідача у відзиві, з посиланням на ч.3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюються примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відмітив, що відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки відділ не визначено як самостійний орган державної виконавчої служби.

Представник третьої особи надав пояснення по справі, в якому зазначив, що на виконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2018, третьої особою у даній справі листом від 03.08.2018 було повідомлено відповідача про виконання рішення суду у справі №589/4738/17, у зв’язку з чим на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв’язку з повним фактичним виконанням судового рішення (а.с.119).

Ухвалою суду від 24.01.2019 було відкладено розгляд справи, у зв’язку з витребуванням у відповідача положення про відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області.

Від позивача 31.01.2019 надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості співвідповідача – Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, однак, ухвалою суду від 01.02.2019 у задоволенні даного клопотання було відмовлено.

В судове засідання, призначене на 01.02.2019, позивач, представники відповідача та третьої особи, повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей для розгляду даної категорії справ, не з’явились.

Представник третьої особи просив справу розглядати у його відсутності (а.с.119).

Представник відповідача не повідомив про причини неприбуття.

Позивач раніше надавав заяву про розгляд справи у його відсутності. 31.01.2019 від позивача надійшла заява про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак, ухвалою суду від 31.01.2019 у задоволення даного клопотання було відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги вказані норми та обставини, скорочені строки розгляду таких справ, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч.13 ст.10 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, в тому числі копію матеріалів виконавчого провадження №56774294, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2018 у справі №589/4738/17 (а.с.5-8) позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії були задоволені та серед іншого зобов’язано ГУ ПФУ в Сумській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268» та довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області №11/148-479(3656) від 31.05.2017 про розмір грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 без обмеження граничного розміру.

Вказане рішення у справі №589/4738/17 набрало законної сили 17.04.2018 (а.с.8).

16.07.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56774294 з приводу примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі №589/4738/17 (а.с.10,92,93-94).

13.08.2018 до відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Сумській області від 03.08.2018 №7775/03.2-07 про виконання рішення суду у справі №589/4738/17 разом з додатками (а.с.69-73,97-102), в якому зазначено, що у квітні 2018 року на виконання рішення суду головним управлінням проведено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 Проте, розмір перерахованої пенсії за судовим рішенням є меншим за розмір пенсії, перерахований згідно постанови КМУ №103. Доплата розміру пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 на виконання постанови КМУ №103 була забезпечена у квітні 2018 року. Доплата коштів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде виплачена відповідно до постанови КМУ №103 у визначеному нею порядку, після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету протягом 2019-2020років.

15.08.2018 старшим державним виконавцем, приймаючи до уваги вказаний лист ГУ ПФУ в Сумській області, на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56774294 (а.с.11-12,104-106), у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частинами 1,2,3 ст. 18 Закону України №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (ч.2). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (ч.3).

Враховуючи частину першу статті 63 Закон України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Як встановлено судом оскаржувана постанова була винесена на підстав п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України №1404-VIII, відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи (а.с.8-9), резолютивна частина судового рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист №589/4738/17 та який перебував на примусовому виконанні за виконавчим провадженням №56774294, містить текст наступного змісту: «Зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268» та довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області №11/148-479(3656) від 31.05.2017 про розмір грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 року без обмеження граничного розміру».

Тобто, рішенням суду зобов’язано ГУ ПФУ в Сумській області здійснити ОСОБА_1 не лише перерахунок, а й виплату перерахованої пенсії за весь період перерахунку, в тому числі з 01.01.2016 по 31.12.2017.

При цьому, як вже зазначалось вище, за приписами ст. 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені саме виконавчим документом і цим Законом.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання в Україні визначає Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI, ч. 1 ст.2 якого передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Як вбачається з позову, матеріалів справи та копій матеріалів виконавчого провадження №56774294 (а.с.91-106), судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист №589/4738/17, було виконано лише частково – здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та розмір пенсії, перерахованої за рішенням суду, з урахуванням надбавок, склав 5282,52грн. (а.с.97,102). У зв’язку з цим, ГУ ПФУ в Сумській області саме на виконання рішення суду, повинно було виплати позивачу пенсію виходячи з розміру, перерахованого на виконання рішення суду за період з 01.01.2016, з урахуванням проведених раніше виплат. Однак, ні в матеріалах справи, ні в матеріалах виконавчого провадження №56774294, відсутні будь-які докази виконання рішення суду в частині здійснення виплати перерахованої пенсії, зокрема, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Про те, що виплату різниці в пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ГУ ПФУ в Сумській області позивачу так і не здійснило, зазначено і в листі ГУ ПФУ в Сумській області, та у відзиві (а.с.60-61, 69).

З урахуванням вказаного, суд визнає, що у старшого державного виконавця не було законних підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №56774294, на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, як то передбачено п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України №1404-VIII.

Посилання відповідача на Постанову КМУ №103, не приймаються судом до уваги, оскільки згідно ч.ч.1,2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Відповідно до ч.1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Тобто спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні, а не постановою Кабінету Міністрів України, а вирішення питання щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення суду можливе лише в судовому порядку, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, норми якого є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, суду не надано жодних судових рішень з приводу розстрочки або відстрочки виконання рішення суду щодо зобов’язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити, в тому числі виплати перерахованої пенсії з 01.01.2016.

Доводи про те, що сума перерахованих пенсій за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачується органами Пенсійного фонду України після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в порядку визначеному Постановою КМУ №103, суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини.

Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження та рішення» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чауш проти Болгарії» від 26.10.2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 по справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (параграф 22). У справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина «судового розгляду». Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (параграф 40).

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини «Гордєєви і Гурбик проти України» від 17.01.2006 зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду (п. 25). Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції (п.27).

Відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року, п.23), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Також, слід зазначити, що за приписами ст. 40 Закону України №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, у випадку, не виконання рішення суду у справі №589/4738/17 протягом 2019-2020рр., в тому порядку, в якому планується виконання на даний час фактично судового рішення боржником, стягувач у виконавчому провадженні буде позбавлений права повторно звернутись з цим же виконавчим листом з приводу примусового виконання рішення суду, тим самим буде повністю нівельовано гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Доводи представника відповідача, з посиланням на ч.3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюються примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», з приводу того, що відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області не є належним відповідачем у даній справі також не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

За приписами ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюються примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VІІІ систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.1 Положення про відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 01.06.2018 №78/7 (а.с.123), відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується Головному територіальному управлінню юстиції у Сумській області через Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі – Управління), Відділ забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

З урахуванням системного аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області є відповідним органом виконавчої служби в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вказані вище доводи представника відповідача є безпідставними.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог про визнання дій старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області ОСОБА_2 щодо закінчення виконавчого провадження незаконними суд відмічає наступне. Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення оскаржуваної постанови, визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними дій старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області ОСОБА_2 про закінченню виконавчого провадження відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 287, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (41100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (40003, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.28, код ЄДРПОУ 34933040), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій незаконними та скасування постанови – задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 від 15.08.2018 про закінченню виконавчого провадження №56774294.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01.02.2019.

Суддя І.Г. Шевченко