Рішення № 79580643, 25.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3970/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги:

- визнання бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 протиправною;

- зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з урахуванням сум заробітної плати за періоди: з 30.09.1985 по 25.11.1985; з 26.11.1985 по 02.03.1985; з 03.03.1986 по 21.06.1992;

- стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2018 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2В.) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі також - відповідач, ОСОБА_1 ОУПФУ Полтавської області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_2 у перерахунку пільгової пенсії за віком з урахуванням сум заробітної плати за період з 30.09.1985 по 25.11.1985, з 26.11.1985 по 02.03.1986, з 03.03.1986 по 21.06.1992, згідно з довідкою № 02/17 від 09.11.2016, виданої ліквідатором ВАТ "Трест Донецькшахтопроходка", безпідставно вказавши, що така довідка не є достовірним підтвердженням дійсно отриманої заробітної плати у відповідні періоди.

Так, на думку позивача, неможливість органом Пенсійного фонду України перевірити достовірність такої довідки через знаходження підприємства ВАТ "Трест Донецькшахтопроходка" на окупованій території, не може перешкоджати йому реалізовувати гарантоване національним законодавством право на належне пенсійне забезпечення.

18 грудня 2018 року відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог він заперечував. Зокрема, ним вказано, що через неможливість провести перевірку наданої для перерахунку пільгової пенсії довідки № 02/17 від 09.11.2016, виданої ліквідатором ВАТ "Трест Донецькшахтопроходка", у органу Пенсійного фонду України відсутні підстави для такого перерахунку.

Крім того, на думку відповідача, відсутні також і правові підстави для відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 ОУПФУ в Полтавській області, оскільки позивач не надав жодних доказів на її підтвердження.

У судове засідання 09 січня 2019 року представники сторін не з"явилися. Представник позивача при цьому направив до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку у судове засідання свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

Частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

27 лютого 2018 року ОСОБА_1 об'єднанням управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області призначено пільгову пенсію за віком (список № 1) ОСОБА_2.

При призначені пенсії позивачу ОСОБА_1 об'єднанням управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області зараховано стаж роботи 31 рік 5 місяців 2 дні у тому числі: робота за списком № 1 - 6 років 8 місяців 4 днів. Призначено пенсію у розмірі 1701 грн 94 коп., з урахуванням заробітної плати за даними персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 30.04.2001, з 01.03.2004 по 31.12.2009, з 01.07.2014 по 28.02.2015, з 01.08.2015 по 31.08.2015, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 1,00732.

04.10.2018 представник позивача звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, в якій просив провести перерахунок пільгової пенсії за віком (список 1), призначеної ОСОБА_2 з 27.02.2018 з урахуванням сум заробітної плати за періоди: з 30.09.1985 - 25.11.1985 роки, з 26.11.1985 - 02.03.1986, 03.03.1986 - 21.06.1992, згідно довідки № 02/17 від 09.11.2014 року, виданої ліквідатором ВАТ "Трест Донецькшахтопроходка".

Листом № 740/М-14 від 30.10.2018 ОСОБА_2 повідомлено про відмову в перерахунку пенсії та врахуванні заробітної плати за період роботи з 01.01.1986 року по 22.06.1992 роки /а.с. 50/.

Причиною відмови стало те, що ВАТ "Трест Донецькшахтопроходка" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк. Згідно даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, підприємство перереєстрацію на території, підконтрольній українській владі, не здійснювало, всі бухгалтерські документи знаходяться на непідконтрольній Україні території.

Таким чином, на думку відповідача, провести перевірку достовірності виданої довідки № 15/172 на запит Управління від 15.06.2018 року № 11687/09-15 немає можливості, про що вказано у відповіді Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.06.2018 року № 2208/05.

Не погодившись з бездіяльністю позивача щодо непроведення перерахунку пенсії, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закоу України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно зі статтею 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1

при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно пунктів 1, 3, 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що причиною відмови позивачу у перерахунку пенсії стала неможливість підтвердження інформації, викладеної у довідці ВАТ "Трест Донецькшахтопроходка" № 15/172, оскільки ВАТ "Трест Донецькшахтопроходка" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк, на непідконтрольній українській владі території, у зв`язку з чим всі бухгалтерські документи такого підприємства знаходяться в зоні АТО.

Відповідно до частин 1-2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (далі – Закон № 1207-VII), на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів, довідок є правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов’язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.

Неможливість проведення відповідачем перевірки достовірності наданих відомостей не може перешкоджати особі реалізувати гарантоване національним законодавством право на належне пенсійне забезпечення.

Враховуючи викладене, суд не вбачає законних підстав для відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі відповідної довідки, тим більше, що період праці ОСОБА_2 у ВАТ "Трест Донецькшахтопроходка" підтверджується наявною в матеріалах копією трудової книжки ОСОБА_2 БТ-І № 3981663 /а.с. 66-68/, оригінал якої надавався позивачем в тому числі і органу Пенсійного фонду України.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії вчиняв дії щодо складення та направлення ОСОБА_2 відповідного листа від 30.10.2018 № 740/М-14, суд не може зробити висновок щодо його протиправної бездіяльності.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову ОСОБА_1 ОУПФУ Полтавської області у перерахунку пенсії, викладену у листі від 30.10.2018 № 740/М-14, та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з урахуванням сум заробітної плати за періоди: з 30.09.1985 по 25.11.1985; з 26.11.1985 по 02.03.1985; з 03.03.1986 по 21.06.1992.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн, суд зазначає таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку щодо необхідності обґрунтування позивачем наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що дії (бездіяльність) відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Необхідно зазначити, що позивачем не надано доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю (діями) відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру саме внаслідок моральних чи фізичних страждань.

Не доведено позивачем факт його перебування у постійному стані стресу, не вказано, які нормальні життєві зв`язки ним було втрачено через нездійснення перерахунку пільгової пенсії. Не доведено й той факт, що неперерахування пенсії позивачу, призвело до перебування ОСОБА_2 у скрутному матеріальному становищі.

Не обґрунтовано й позивачем і розмір моральної шкоди.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, складає 704 грн 80 коп.

Щодо заявленого позивачем клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 зазначеною статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

Представником позивача надано до суду копію угоди на представництво у цивільній справі № 015/18 від 23.02.2018, в якій вказано, що характер угоди - це представництво інтересів в адміністративній справі за позовом до пенсійного Фонду у Полтавській області. В зазначеній угоді міститься перелік повноважень адвоката з посиланням на статтю 27 ЦПК України.

Суд зауважує, що назва вказаної угоди не відповідає зазначеному у ній характеру, а стаття 27 ЦПК України, на яку міститься посилання в угоді як на таку, що обумовлює права адвоката, має інший зміст і стосується підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача.

Вартість послуг з угоди визначається в сумі 5000 гривень (аванс).

Також представником позивача наданий ордер ПТ № 0022467 на надання правової допомоги /а.с. 30/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с. 31/, розрахунок надання правничої допомоги за договором № 17 від 23.02.2017 /а.с. 36/, в той час як в матеріалах справи відсутній договір № 17 від 23.02.2017, що є підставою вважати розрахунок неналежним підтвердженням наданої адвокатом ОСОБА_3 правової допомоги саме у відповідній справі.

На підтвердження виконання укладеного з позивачем договору про надання правничої допомоги до суду не надано акту приймання-передачі виконаної роботи.

Відповідно до квитанції б/н від 20.01.2018 року, ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_2 кошти в сумі 6000 грн. за представництво та захист інтересів .

Необхідно зазначити, що така квитанція без номеру за єдиним підписом ОСОБА_3 не підтверджує достовірно отримання таких коштів від ОСОБА_2

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права на консультування при складанні позовної заяви та підготовку процесуальних документів.

Беручи до уваги те, що матеріали справи не містять документального підтвердження кількості фактично відпрацьованих представником позивача годин, обсягу наданих ним послуг, оплати за надані такі послуги, акту приймання-передачі виконаної роботи, враховуючи неточності в угоді та розрахунку надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, викладену у листі від 30.10.2018 № 740/М-14, у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням сум заробітної плати за періоди: з 30.09.1985 по 25.11.1985; з 26.11.1985 по 02.03.1985; з 03.03.1986 по 21.06.1992.

Зобов`язати ОСОБА_1 об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. ОСОБА_4, б. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 (вул. Шевченка, 3 с. Заворскло, Полтавський район, Полтавська область, 38772, рнокпп НОМЕР_1) пенсію з урахуванням сум заробітної плати за періоди: з 30.09.1985 по 25.11.1985; з 26.11.1985 по 02.03.1985; з 03.03.1986 по 21.06.1992.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (вул. Шевченка, 3 с. Заворскло, Полтавський район, Полтавська область, 38772, рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. ОСОБА_4, б. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) витрати зі сплати судового збору у сумі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

У задоволенні решти позовних вимог, а також у стягненні витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5