Рішення № 79580591, 04.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 р. справа № 520/11435/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23.11.2018 року за ВП 27153897, винесену старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 63919, 82 грн.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 в повному обсязі виплачено заборгованість АТ «Правекс Банк» за кредитним договором ще 05.04.2011 року, тобто до прийняття постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2011 року по ВП № 27153897. Однак, лише 28.11.2018 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та винесено в окреме провадження ВП № 27153897 постанову про стягнення виконавчого збору від 23.11.2018 року. Позивач зазначив, що оскільки ОСОБА_2 виконано в повному обсязі свої зобов’язання перед АТ «Правекс Банк» , то у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору згідно постанови про стягнення виконавчого збору від 23.11.2018 року ВП № 27153897.

Відповідач у судове засідання 04.02.2019 року не прибув, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив справу розглянути без його участі.

Поряд з цим, відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, відзиву не надав, проте на виконання вимоги суду направив копії матеріалів ВП № 27153897

У судовому засіданні 04.02.2019 року позивач підтримав свою правову позицію.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини склались з приводу виконання рішення суду, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України Про виконавче провадження, згідно з ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачаться зі змісту адміністративного позову, заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.09.2010 року по справі № 2-1648/10/12 позов ПАТ КБ «ПРАВЕКСБАНК» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Правекс Банк» заборгованість за кредитом по кредитному договору № 12006-024/07Р від 02.03.2007 року в сумі 637378,24 грн.

18.03.2011 року представник ПАТ КБ «ПРАВЕКСБАНК» звернувся до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.09.2010 року по справі № 2-1648/10/12.

07.04.2011 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основянському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ в Харківській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 27153897 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1648 виданого Київським районним судом м. Харкова 31.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь ПАТ КБ «Правекс – Банк» у розмірі 639198,24 грн.

23.11.2018 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основянському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ в Харківській області прийнято постанову ВП № 27153897 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору за ВП № 27153897 у розмірі 63919,82 грн.

28.11.2018 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основянському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ в Харківській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що боржником сплачено суму боргу на пряму стягувачу в повному обсязі.

При цьому доказів вручення або інших належних та допустимих, достовірних та достатніх в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ або доказів обізнаності позивача щодо відкриття виконавчого провадження та наданого строку для його добровільного виконання матеріали справи не містять, а відповідачем до суду разом з копіями матеріалів виконавчого провадження ВП № 27153897 також не надано.

Так, відповідно до ч.1., ч.2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови про відкриття провадження) , державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За приписами ч.2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови про відкриття провадження), державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

При цьому, відповідно до ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови про відкриття провадження), державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Відповідно ч. 5 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови про відкриття провадження), якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, № 1404-VIII ( в редакції станом на момент прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З огляду на відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів надсилання ОСОБА_4 постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2011 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та перевірки державним виконавцем виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем не сповіщено позивача про відкриття провадження та перевірка добровільного виконання судового рішення з боку боржника не відбулася.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 1404, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 18 частини третьої статті 18 Закону № 1404 встановлено право виконавця вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 4 цієї ж статті Закону встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідачем не надано до суду доказів направлення на адресу боржника вимоги щодо надання пояснень за фактом невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.09.2010 року по справі № 2-1648/10/12 або доказів самостійної сплати боргу стягувачені на пряму.

Водночас, як вбачається із залучених відповідачем копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 27153897 державним виконавцем лише 08.09.2017 року сформовано до ОСОБА_4 вимогу про сплату боргу за № 24-29/27153897-ДВ-10, тобто більше, ніж через шість років після відкриття виконавчого провадження.

Однак, жодних доказів направлення/вручення вказаної вимоги відповідачем не надано.

Статтями 40, 42 Закону № 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом № 1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору.

Так обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того, статтею 27 Закону № 1404-VIII чітко визначено, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Суд зазначає, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена викладена в постанові від 14 травня 2018 р. у справі № 908/2356/16.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

У силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем було здійснено дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-1648 виданого Київським районним судом м. Харкова 31.01.2011 року про стягнення з боржника на користь стягувача коштів, оскільки боржником самостійно сплачено борг на рахунок стягувача, про що свідчить зміст постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2018 р. ВП № 27153897 (а.с. 13).

Також, суд зазначає, що відповідно до змісту довідки АТ «Правекс Банк» від 26.10.2018 року № 5896, заборгованість за кредитним договором 12006-024/07Р від 02.03.2007 року погашена ОСОБА_2 05.04.2011 року, тобто до моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2011 року, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

При цьому, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів правомірності стягнення виконавчого збору та вчинення виконавчих дій.

Таким чином, враховуючи відсутність стягнутих сум за виконавчим провадженням, суд приходить до висновку, що постанову про стягнення виконавчого збору від 23.11.2018 ВП № 27153897 слід визнати протиправною та скасувати.

Суд також враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення, а відтак суд приходить до висновку про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.11.2018 року за ВП 27153897, винесеної старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 63919, 82 грн.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23.11.2018 року за ВП 27153897, винесену старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ’янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 63919, 82 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,61002, код НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 пов.,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ 41430683).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.