Рішення № 79580588, 04.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/8305/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 Головного управління Державної служби з питань праці Київської областіпровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Державної служби з питань праці Київської області про визнання бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій щодо проведення перевірки по фактам порушення законодавства про працю адміністрацією КНУ ім. Т. Шевченка щодо позивача протиправною та зобов'язання відповідальних посадових осіб позивача розглянути та провести перевірку стосовно можливих порушень законодавства про працю адміністрацією КНУ ім. Т. Шевченка щодо позивача вказаних у скарзі від 27.07.2017 р., за результатами інспекційного відвідування, скласти акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог законодавства не розглянуто звернення позивача в повному обсязі.

Відповідачем у письмовому відзиві на позов зазначено про проведення відповідної перевірки адміністрації КНУ ім. Т. Шевченка на підставі скарг позивача, за наслідками чого складено відповідний акт, винесено припис про усунення виявлених порушень, складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення штрафу.

У відповіді на відзив відповідача, ОСОБА_1 погодився з позицією про розгляд скарг останнього та проведення перевірки, однак зазначив про перелік питань, які залишились без уваги та підлягають подальшому встановленню, зокрема: 1) про режим роботи за 2014 рік, так як з наданих відомостей не можливо встановити чи проводилась перевірка та зокрема чи витребовувались у роботодавця КНУ ім. Т. Шевченка відомості про режим роботи саме за 2014 рік; 2) де знаходилось робоче місце позивача в 2014 році та відповідно чи проводилась атестація робочого місця; 3) проведення інструктажу з техніки безпеки; 4) накази про залучення до роботи у святкові та вихідні дні 2014 року.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, 27.07.2017 р. позивач звернувся до відповідача із скаргою на дії роботодавця КНУ ім. Т. Шевченка, якою просив провести перевірку дотримання останнім законодавства про працю та у випадку виявлення порушення притягнути винних осіб до відповідальності та зобов'язати відповідальних осіб КНУ ім. Т. Шевченка усунути виявлені порушення.

Листом від 20.09.2017 р. № 4/4.4-Г-3854-47/9 відповідач повідомив позивача про розгляд звернення та зазначив, що за результатами інспекційного відвідування відносно посадової особи складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено припис про усунення порушень трудового законодавства.

Вважаючи, що зверненя не розглянуто в повному обсязі, позивач повторно звернувся до відповідача із листом від 06.11.2017 р.

У листі від 22.11.2017 р. № 4/4.4-Г-5285-5599 відповідачем зазначено про проведення відповідної перевірки та винесення відповідних рішень про усунення встановлених порушень.

Однак, листом від 19.02.2018 р. позивач втретє звернувся до відповідача із відповідним звернення, проте листом від 15.03.2018 р. відповідач повідомив про дослідження викладених позивачем вимог під час проведення попередньої перевірки.

Вважаючи протиправну бездіяльність відповідача щодо неповного розгляду звернення, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

У пункті 7 Положення № 96 зазначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (надалі - Закон №877).

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (ч.7 ст.7 Закону №877).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (п. 5 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку № 295).

Відповідно до п. 27 Порядку № 295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Як встановлено судом, на підставі звернень позивача, відповідачем проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування КНУ ім. Т. Шевченка, за результатом якого складено акт від 20.09.2017 р. № 26-228/924, винесено припис від 20.09.2017 р. № 26-228/618, складено протокол про адміністративне правопорушення від 20.09.2017 р. № 26-228/594 та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Так, згідно відповіді на відзив відповідача, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем не досліджено повний перелік питань, які підлягають подальшому встановленню, зокрема: 1) про режим роботи за 2014 рік, так як з наданих відомостей не можливо встановити чи проводилась перевірка та зокрема чи витребовувались у роботодавця КНУ ім. Т. Шевченка відомості про режим роботи саме за 2014 рік; 2) де знаходилось робоче місце позивача в 2014 році та відповідно чи проводилась атестація робочого місця; 3) проведення інструктажу з техніки безпеки; 4) накази про залучення до роботи у святкові та вихідні дні 2014 року.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідачем під час інспекційного відвідування КНУ ім. Т. Шевченка надавався акт «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» від 23.12.2015 р. № 4. Згідно вказаного акту, на підставі наказу від 29.10.2014 р. № 904-32 та керуючись «Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 17.04.2012 року за № 571/20884, табеля обліку робочого часу за 2014 рік знищені, що унеможливило встановленню кількості відпрацьованих годин працівниками.

Також відповідачем встановлено факт порушення вимог ст. 29 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме не проінспектовано позивача з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Стосовно проведення атестації, встановлено, що враховуючи функціональні обов'язки та неповну зайнятість робочих місць техніка 1-ї категорії не підлягає проведенню атестації робочих місць за умовами праці.

Зокрема, на звернення позивача від 06.11.2017 р. та від 19.02.2018 р. направлялись листи від 22.11.2017 р. та від 15.03.2018 р., якими зазначено про результати вже проведених перевірок.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про повноту дослідження питань, заявлених позивачем, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко