Рішення № 79580510, 28.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 р. справа № 520/8609/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідачів - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до 1) Головного управління ДФС у Харківській області, 2) Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі Головного управління ДФС у Харківській області № 132-1303 від 11.04.2016 року, № 121-15 від 11.04.2015 року, № 1083-15 від 03.06.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 489777-1307-2030 від 23.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що в 2005 році ОСОБА_4 прийняв у строкове платне користування від Харківської міської ради Харківської області земельну ділянку загальною площею 0, 0725 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 57-б. Однак, в 2010 році ОСОБА_3 передано у власність ОСОБА_5 нерухоме майно – нежитлову будівлю літ. «А-4», загальною площею 1063,8 кв. м., що розташована в м. Харкова по вул. Сумській, 57-Б. Таким чином, з 2010 року до ОСОБА_5, як нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендну плату), на якій розташоване новим власником майно. Представник позивача також вказав, що ОСОБА_3 через свого уповноваженого представника звертався до начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова із повідомленням про вибуття із власності ОСОБА_3 нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 57-б. Поряд з цим, представник позивача вказав, що ОСОБА_3 намагався вирішити питання про розірвання договору оренди від 23.02.2015 шляхом звернення до Харківського міського голови із відповідною заявою, копія якої залучена до матеріалів справи. З огляду на вищезазначене, позивач зазначив, що контролюючим органом неправомірно нараховано земельній податок за 2014-2016 року та 2018 рік стосовно земельної ділянки, яка вибула із права власності ОСОБА_3 з 2010 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що згідно інформації, наданої Департаментом земельних відносин у 2018 році, договір оренди від 23.02.2015 року не розірваний, а відтак є діючим. При цьому, відомостей про розірвання вищевказаного договору оренди землі протягом 2014-2018 року до ГУ ДФС не надходило, а відтак відповідач вважає, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення – рішення.

У судовому засіданні 28.01.2019 року сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення XXVII сесії Харківської міської ради VI скликання від 24.11.2004 року № 191/04 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва та подальшої експлуатації об’єктів" 23 травня 2005 року між ОСОБА_3 та Харківською міською радою укладено договір оренди землі, за яким орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0725 га., кадастровий номер 63 10136300:04:013:0005, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська 57-б (а.с. 12-14).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком : на період будівництва - до 01.12.2006 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 року.

В подальшому, 25 квітня 2010 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нерухомою майна нежитлової будівлі літ. «А-4» загальною площею 1063,8 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Сумська 57-6 (а.с. 15)

При цьому, в п. 8 вищезазначеного договору зафіксовано, що земельна ділянка, на якій розташовано майно, знаходиться в оренді згідно договору оренди землі від 23.02.2005 року, укладеного на підставі рішення XXVII сесії Харківської міської ради VI скликання від 24.11.2004 року № 191/04 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва та подальшої експлуатації об’єктів" 23 травня 2005 року між ОСОБА_3 та Харківською міською радою укладено договір оренди землі, за яким орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0725 га., кадастровий номер 6310136300:04:013:0005, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська 57-б.

Також, сторонам договору повідомлено, що відповідно до ст. 377 ЦК України щодо переходу права власності (користування) на земельну ділянку, розміщене нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, та вимоги Земельного Кодексу України, щодо необхідності оформлення права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване майно, яке є предметом договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 намагався вирішити питання щодо розірвання договору оренди від 23.02.2015 шляхом звернення до Харківського міського голови із відповідною заявою (а.с. 17).

Однак, доказів прийняття Харківською міською радою рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 наразі не має.

Поряд з цим, ОСОБА_3 через свого уповноваженого представника звертався до начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова із заявою від 04.07.2012 року, в якій повідомив про вибуття із власності ОСОБА_3 нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 57-б (а.с. 16).

Судовим розглядом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення - рішення: № 132-1303 від 11.04.2016 року, яким ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 131443 (сто тридцять одна тисяча чотириста сорок три) грн. 15 коп.; № 121-15 від 11.04.2015 року, яким ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 91 725 (дев'яносто одна тисяча сімсот двадцять п'ять) грн. 54 коп.; № 1083-15 від 03.06.2014 року, яким ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 73 439 (сімдесят три тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 42 коп.

Також, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 489777-1307-2030 від 23.05.2018 року, яким ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 139329 (сто тридцять дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 74 коп.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Правові засади застосування земельного податку регламентовані розділом XII "Податок на майно" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (далі - ПК України).

У відповідності до вимог п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (пункту 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

При цьому, положеннями п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Положеннями п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі, така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлює, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При цьому, статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, чинним законодавством визначено, що з моменту виникненням права власності на будівлю чи споруду (момент реєстрації права власності) до нового власника переходить право власності чи користування на земельну ділянку, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда, що автоматично покладає на нього обов'язок зі сплати земельного податку.

А відтак, попередній власник нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, втратив статус платника орендної плати, оскільки перестав бути користувачем такої земельної ділянки.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 (справа № 21-775а15).

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме з часу коли ОСОБА_7 набув у власність нежитлову будівлю, що знаходиться за м. Харків, вул. Сумська 57-б, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України, саме у нового власника - ОСОБА_7 виникло право користування земельною ділянкою площею 0,0725 га., кадастровий номер 63 10136300:04:013:0005, на якій розташований цей об'єкт.

Відповідно, ОСОБА_3, як попередній користувач вказаної земельної ділянки, звільняється від сплати земельного податку за користування земельною ділянкою площею 0,0725 га., кадастровий номер 63 10136300:04:013:0005, на якій розташований об'єкт нерухомості, який перейшов у власність ОСОБА_7

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-2цс15 та від 13.04.2015 у справі №6-253 цс16, в яких зазначено, що в такому випадку закріплюється загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Суд зазначає, що оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань зі плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на особливості розрахунку земельного податку, який було проведено контролюючим органом за 2014-2016 роки.

Порядок встановлення, нарахування, сплати та відповідальність за порушення порядку перерахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності визначаються Законом України "Про орендну землі" від 06.10.1998 р. №161-XIV та Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для виникнення у контролюючого органу обов'язку нараховувати фізичній особі земельний податок є статус даної особи як землевласника/землекористувача.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як вбачається з п. 5 договору оренди землі від 25.02.2005 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: на період будівництва становить 263153 грн., на період експлуатації становить 1315767 грн.

У відповідності до вимог п. 9 договору, розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: -на період будівництва: 2005 рік – 560,52грн., 2006 рік – 825,20 грн.; -на період експлуатації: 2006 рік – 3253,23 грн., з 2007 року – 4714,83 грн.

У п.10, 13 договору також зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на період будівництва – до 01.12.2006 року, на період експлуатації – до 01.12.2029 року.

Суд зазначає, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 10 Податкового кодексу України - орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п.п 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно, до складових якого в силу приписів п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить плата за землю.

Відповідно до п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст.269 Податкового кодексу України, до платників податку віднесені землекористувачі.

Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п.7.1, 7.3, 7.4 ст. 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Приписами пункту 288.7 ст. 288 ПК України, встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з п. 287.2 ст. 287 ПК України, облік фізичних осіб -платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 1083-15 від 03.06.2014 року та № 489777-1307-2030 від 23.05.2018 року було складено після 1 травня, тобто після закінчення строку, встановленого Податковим кодексом України контролюючому органу для обліку фізичної особи - платника орендної плати та нарахування їй податкового зобов'язання, що свідчить про порушення відповідачем приписів пункту 287.2 ст. 287 ПК України.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 ст.21 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено пунктом 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з абзацом 2 п. 286.1 ст. 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі за текстом - Порядок), пунктом 4 якого встановлено, що Держгеокадастр подає щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, в тому числі: про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача, Головне управління ДФС у Харківській області не отримувало від територіального органу Держгеокадастру інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та інформації про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, що свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 286.1 ст. 286 ПК України та пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року № 1386.

Отже, суб'єкт владних повноважень, приймаючи спірні рішення щодо нарахування земельного податку стосовно земельної ділянки кадастровий номер 63 10136300:04:013:0005, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська 57-б за період 2014-2016 років та в 2018 років не з'ясував інформації саме щодо земельної ділянки загальною площею 0,0725 га., кадастровий номер 63 10136300:04:013:0005, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська 57-б.

Натомість, ГУ ДФС у Харківській області обмежилось лише зверненням до департаменту земельних відносин Харківської міської ради із запитом про надання інформації про кількість договорів орендар землі, держана реєстрація яких станом на 01.01.2018 року належним чином не припинена.

При цьому, суд зазначає, що підставою для нарахування земельного податку, відповідно до приписів п. 286.1 ст. 286 ПК України, є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 289.1 ст.289 Податкового кодексу України, встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п. 5 договору оренди землі від 25.02.2005 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: на період будівництва становить 263153 грн., на період експлуатації становить 1315767 грн.

Згідно з п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Як встановлено судом, згідно з п.2 рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 р. №335/07 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007 р.» з 01.03.2008 р. на території міста Харкова була введена в дію плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007 р.», у зв'язку з цим нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки змінилась з 01.03.2008 року.

З 01.01.2014 року на території міста Харкова підлягала застосуванню нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. на підставі рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.», у зв'язку з цим нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки змінилась з 01.01.2014 року.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов, під час проведення розрахунку (до податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дзержинському районі Головного управління ДФС у Харківській області № 132-1303 від 11.04.2016 року, № 121-15 від 11.04.2015 року, № 1083-15 від 03.06.2014 року та податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 489777-1307-2030 від 23.05.2018 року) плати за землю з фізичних осіб відсутні відомості щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площа земельної ділянки, застосованого коефіцієнту на функціональне використання землі, узагальнюючого локального коефіцієнту.

Так, контролюючим органом зазначено, що сума орендної плати за 2014 рік із застосуванням коефіцієнтів індексації відповідно до п.289.2 ст. 289 ПК України складає 73 439,42 грн., яка розраховувалась наступним чином:(4714,83* Кі 2005 рік - 1.035* Кі 2007 рік - 1,028 * Кі 2(1)08 рік - 1,152 * Кі 2009 рік - 1,059 *Кі 2010 рік - 1,0 * Кі 2011 рік - 1,0, Кі 2012 рік - 1.0 * Кі 2013 рік - 1,0)* 12.

Сума орендної плати за 2015 рік із застосуванням коефіцієнтів індексації відповідно до п.289.2 ст. 289 ПК України складає 91 725.84 грн., яка розраховувалась наступним чином: (4714,83*Кі 2005 рік - 1,035* Кї 2007 рік - 1,028 * Кі 2008 рік - 1,152 * Кї 2009 рік - 1,059* Кі 2010 рік - 1,0 * Кі 2011 рік - 1,0, Кі 2012І рік - 1,0 * Кі 2013 рік - 1,0 * Кі 2014 рік - 1,249)* 12.

Сума орендної плати за 2016 рік із застосуванням коефіцієнтів індексації відповідно до п.289.2 ст. 289 ПК України складає 131 443,15 грн., яка розраховувалась наступним чином: (4714,83*Кі 2005 рік - 1.035* Кі 2007 рік - 1,028 * Кі 2008 рік - 1.152 * Кі 2009 рік - 1,059 * Кі 2010 рік - 1,0 * Кі 2011 рік - 1.0, Кі 2012 рік - 1,0 * Кі 2013 рік - 1,0 * Кі 2014 рік - 1,249 * Кї 2015 рік-1,433)* 12.

Сума орендної плати за 2017 рік із застосуванням коефіцієнтів індексації відповідно до п.289.2 ст. 289 ПК України складає 139 329,74 грн., яка розраховувалась наступним чином: (4714,83*Кі 2005 рік - 1,035* Кі 2007 рік - 1.028 * Кі 2008 рік - 1,152 * Кї 2009 рік - 1,059* Кі 2010 рік - 1,0 * Кї 2011 рік - 1.0, Кї 2012 рік - 1,0 * Кі 201,3 рік - 1,0 * Кі 2014 рік - 1,249 * Кі 2015 рік- 1,433* Кі 2016 рік - 1,06*)*12.

Сума орендної плати за 2018 рік із застосуванням коефіцієнтів індексації відповідно до п.289.2 ст. 289 ПК України складає 139 329,74 грн., яка розраховувалась наступним чином: (4714,83*Кі 2005 рік - 1,035* Кі 2007 рік - 1,028 * Кі 2008 рік - 1,152 * Кі 2009 рік - 1,059 - 1,0 * Кі 2011 рік - 1,0, Кі 2012 рік - 1,0 * Кі 2013 рік - 1,0 * Кі 2014 рік - 1,249 * Кі 2015 рік – 1, 433* Кі 2016 рік- 1,06* Кі 2017 рік-1,0)*12, де Кі коефіцієнт індексації, що застосовується кожного року в порядку, встановленому законодавством України.

Додатково суд зазначає, що податковим органом при розрахунку плати за землю використовувався лише розмір орендної плати за місяць, визначена в договорі від 23.02.2005 року, помножена на 12 місяців року та на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі з 2005 року по 2017 рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДФС у Харківській області та ДПІ у Дзержинському районі Головного управління ДФС у Харківській області не дотримано порядок розрахунку та обчислення плати за землю та не встановлено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до 1) Головного управління ДФС у Харківській області, 2) Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова: № 132-1303 від 11.04.2016 року, яким ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 131443 (сто тридцять одна тисяча чотириста сорок три) грн. 15 коп.; № 121-15 від 11.04.2015 року, яким ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 91 725 (дев'яносто одна тисяча сімсот двадцять п'ять) грн. 54 коп.; № 1083-15 від 03.06.2014 року, яким ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 73 439 (сімдесят три тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 42 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 489777-1307-2030 від 23.05.2018 року, яким ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 139329 (сто тридцять дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 74 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (61058, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 6540 (шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39899198) та Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (просп. Науки, буд. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 39859805).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.