Рішення № 79580267, 04.02.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18445/15-ц

Номер провадження 2/521/1746/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Лічмана Л.Г.,

при секретарі - Тимофієнко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

17.11.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 11.10.2013 року до Малиновського РО ОГУ УМВД України в Одеській області було подано заяву про скоєння злочину громадянкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка тимчасово мешкала у період з 01.03.2012 року по 01.03.2013 року в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

За час проживання в її квартирі ОСОБА_3 здійснила крадіжку ювелірних виробів, які належали їй, її доньці та двом її онукам у кількості 18 виробів завдавши матеріальні збитки у розмірі 64550 грн. Про зазначену крадіжку вона дізналася у листопаді 2012 року. В грудні 2012 року ОСОБА_3 визнала свою вину у скоєнні крадіжки ювелірних виробів, які були викрадені в її квартирі, про що і свідчить розписка, яка була написана громадянкою ОСОБА_3 власноруч. Про що також свідчать матеріали кримінального провадження, яке було відкрито відносно громадянки ОСОБА_3 (ОСОБА_2) за ознаками статті 185 КК України.

В розписці зазначено, що ОСОБА_3 дала особисті зобов'язання, що протягом чотирьох місяців відшкодує вартість ювелірних виробів, які були вкрадені в її квартирі.

Зазначений факт щодо неправомірних дій відносно неї громадянкою ОСОБА_3 також підтверджується і матеріалами кримінального провадження № 12013170470006588, яке було відкрито відносно громадянки ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченими частиною 1 статті 185 КК України.

Свої зобов'язання по відшкодуванню збитків за вкрадені ювелірні вироби громадянка ОСОБА_3 виконала частково та відшкодувала їх вартість у розмірі 32000,00 грн., про що і свідчить написана нею власноруч розписка та матеріали кримінального провадження № 12013170470006588, яке розслідується СВ Малиновського РО ОГУ УМВД в Одеській області.

Несплачені матеріальні збитки спричинені ОСОБА_3 складають 32550 грн.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_3 їй була завдана значна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправними діями відповідача, які виражались у скоєнні відносно неї злочину, а саме крадіжки її ювелірних прикрас. ОСОБА_1 зазнала емоційних хвилювань. Моральні страждання, спричинені відповідачем, вона оцінює в розмірі 40000,00 грн. на підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь спричинені матеріальні збитки за викрадені ювелірні вироби у розмірі 32550,00 грн., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000,00 грн.

01.03.2016 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь спричинені матеріальні збитки за викрадені ювелірні вироби в розмірі 111060 грн., а також моральну шкоду в розмірі 40000 грн. (т. 1 а.с. 82-84)

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.06.2016 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 32 550 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень), в задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.09.2017 р. заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2018 р. дану справу призначено судді Малиновського районного суду м. Одеси Лічману Л.Г.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не надала, в судове засідання, призначене 15.01.2019 р., не з'явилася, надавши заяву про відкладення розгляду справи з причин хвороби малолітніх дітей. При цьому доказів поважності неявки у вказане судове засідання позивачем не надано.

У судове засідання, призначене 24.01.2019 р., про яке її було повідомлено, ОСОБА_2 не з'явилася, надала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з сімейними обставинами та терміновим від'їздом до Києва. На підтвердження сімейних обставин доказів не надала.

Суд визнає причини неявки ОСОБА_2 у судові засідання не поважними, що надає можливість розглянути справу у її відсутність.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_3 було надано розписку від 01.01.2013 року, де вона зобов'язується повернути ОСОБА_1 зниклі ювелірні прикраси з квартири позивачки за адресою АДРЕСА_1 або повернути вартість ювелірних прикрас на загальну суму 64550 грн. В переліку ювелірних прикрас вказано: годинник жіночий «Зоря» (14500 грн.), брошка з рубіном (3500 грн.), коронки (8000 грн.), сережка з діамантом (9500 грн.), обручка з діамантом (15000 грн.), ланцюжок (6500 грн.), обручка 2 шт. (3000 грн.), кулон (3000 грн.), хрест (950 грн.), сережки 2 шт. (600 грн.). Строк виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань установлено в чотири місяці, тобто з 01.01.2013 р. по 01.05.2013 р. Відповідно до напису у розписці ОСОБА_2 повернула позивачу ОСОБА_1 29.04.2013 року 22000 грн. та 20.05.2013 року 10000 грн. (т. 1 а.с.7, 80) В подальшому ОСОБА_2 надавала додаткову розписку. (т. 1 а.с. 97-98)

12.10.2013 року було зареєстровано заяву ОСОБА_1 в ЄРДР по факту таємного викрадення її майна, про що свідчить витяг з кримінального провадження № 12013170470006588 (т. 1 а.с.35), протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (т. 1 а.с. 37), повідомлення про початок досудового розслідування (т. 1 а.с. 36), протокол допиту потерпілого (т. 1 а.с.31-32), постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 24.03.2014 року (т. 1 а.с.30), постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження (т. 1 та.с. 226), протокол одночасного допиту осіб від 14.02.2017 р. (т. 1 а.с. 195-199).

Позивач зазначила, що вироку суду відносно громадянки ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченими частиною 1 статті 185 КК України не ухвалювалось.

Суд, вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Завдання шкоди особі чи майну фізичної або юридичної особи породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовувала заподіянням їй ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди, внаслідок таємного викрадення належного їй майна, вказувала на визнання відповідачем зазначених обставин та невиконанням письмових зобов'язань щодо відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно частин першої та другої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, заподіяна особі і майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Зникнення ювелірних прикрас у ОСОБА_1 сталося з вини ОСОБА_2 у листопаді 2012 року. Вказаний факт визнано ОСОБА_2, що зафіксовано також протоколом одночасного допиту осіб від 14.02.2017 р. (т. 1 а.с. 198)

ОСОБА_1 у заяві про збільшення позовних вимог від 29.02.2016 р. вказала, що сума несплаченої заборгованості складає 111060 грн., станом на дату подання вказаної заяви. В цю суму ввійшли такі золоті вироби: золотий годинник «Зоря» з золотим ланцюжком, вагою 19,5 гр., вартістю 35100 грн.; золота підвіска знак зодіаку «Козеріг», вагою 4,7 гр., вартістю 8460 грн.; золоті сережки, вагою 1,5 гр., вартістю 1800 грн.; золотий ланцюжок (джгут ручної роботи), вагою 14,5 гр., вартістю 26100 грн.; золоті коронки (чоловічі та жіночі) у кількості 12 одиниць, в тому числі 3 моста із зубного золота, вагою 22 грама, вартістю 39500 грн. (т. 1 а.с. 82-84)

Отже, ОСОБА_1 здійснено виключення ювелірних прикрас, за які ОСОБА_2 розрахувалася, при цьому не виплаченою залишилась сума за вищевказані ювелірні вироби, загальною вагою 62, 2 грами.

Визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди суд керувався вартістю 1 грама золота за даними офіційного сайту Національного Банку України, який станом на 24.01.2019 р. встановлено у розмірі 35596,5010 грн. за 1 тройську унцію, тобто 1144,45 коп. за 1 гр. (1 тройська унція = 31,10348 гр.)

Отже, станом на дату ухвалення рішення, тобто на 24.01.2019 р., загальна сума невиплаченої матеріальної шкоди, з врахуванням ваги невиплачених ювелірних виробів та офіційного курсу НБУ банківського металу (золота) становить 71185 грн. 04 коп. (62,2 гр. х 1144,45 грн.) Вказана сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_1

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки огляду МСЕК № 049744 від 16.03.2003 р. ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безстроково. (т. 1 а.с. 131, т. 2 а.с. 71)

Згідно Виписці із медичної карти хворого від 28.04.2016 р. протягом останніх трьох років стан здоров'я ОСОБА_1 погіршився. (т. 1 а.с. 100)

У відповіді КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 16» від 04.10.2017 р. № 752 вказано, що ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку, діагноз: ІБС: дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба 2 стадії. Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія. Розповсюджений остеохондроз хребта. Деформуючий остеоартроз великих суглобів. Жовчокам'яна хвороба: хронічний калькульозний холецестит. Хронічний панкреатит. Хронічна хвороба нирок: сечокислий діатез. Хронічний піелонефрит. Крім того, вказано, що у зв'язку з погіршенням здоров'я з липня 2017 р. хвора неодноразово зверталась за медичною допомогою, 3 рази організовано стаціонар на дому. Діагноз: Гіпертонічна хвороба 2 стадії 3 ступеня, кризова течія. Гіпертонічний криз 01.08.17 р. по церебральному типу. Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст, декомпенсація. Було організовано стаціонар на дому з 20.07.17 р. по 11.08.17 р., однак на фоні проведеного лікування стан хворої залишався нестабільним. Зверталась 28.08.17, 29.08.17, оглянута сімейним лікарем амбулаторно, рекомендована консультація невропатолога. Оглянута невропатологом 01.09.17, 04.09.17, 06.09.17. Діагноз: стан після повторних церебральних судинних кризів на фоні дисциркулярної енцефалопатії 2 ст. змішаного генезу, церебрального атеросклерозу. Було організовано стаціонар на дому з 01.09.17 по 14.09.17 р. тощо. ( т. 2 а.с. 69-70)

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанови) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка полягала у душевних (моральних) стражданнях та емоційних хвилюваннях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправними діями відповідача, з якою у позивача були довірчі відносини. Справа перебуває на розгляді суду з листопада 2015 р., а шкода позивачу в повному обсязі не відшкодована з 2012 р., тобто майже 7 років. При цьому характер захворювань ОСОБА_1, зазначених у Виписці із медичної карти хворого від 28.04.2016 р., з врахуванням того, що вона є особою з інвалідністю, може свідчити про негативний влив на її стан здоров'я внаслідок завдання шкоди ОСОБА_2

Разом з тим, суд не приймає до уваги як підставу для стягнення моральної шкоди обставини вказані у відповіді КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 16» від 04.10.2017 р. № 752, тому що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди були заявлені у 2015-2016 роках, а у цій відповіді йдеться про події 2017 року.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Отже, суд вважає, що достатньою сатисфакцією для ОСОБА_1 є стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд керувався ставками судого збору, які було встановлено на момент звернення позивача до суду з позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України про «Державний бюджет на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 1218 гривень.

При поданні позовної заяви позивача ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору. Зважаючи на те, що судом стягується матеріальна шкода у розмірі 71185 грн. 04 коп., розмір судового збору за цю вимогу майнового характеру становить 711 грн. 85 коп. (71185,04 х 1 %). За позовну заяву про відшкодування моральної шкоди стягується судовий збір у розмірі 487,20 (20000 х 1 % < 487,20), а всього 1199 грн. 05 коп. (711,85 + 487,20). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.

Керуючись ст. 76, 260-263 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) матеріальні збитки у розмірі 71185 гривень 04 копійки та моральну шкоду у розмірі 20000 гривень 00 копійок, а всього 91185 гривень 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) в дохід держави судовий збір у сумі 1199 гривень 05 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 04 лютого 2019 року.

Повне рішення складено 04 лютого 2019 року.

С У Д Д Я: