Рішення № 79580057, 04.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року справа № 580/120/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Остроушко Л.І.,

представника відповідачів - Власенко У.О. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: 20709, Черкаська область, м. Сміла, вул. Доватора, буд.6) (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (18000, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.50) (далі - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиконання вимог ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 22.10.2018 під час виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 №823/2160/18;

визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган О.В. в частині невиконання вимог ст.ст. 1, 5, 10, 18, 26, 36, 52, 54, 56 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 №823/2160/18;

скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган О.В. про закінчення виконавчого провадження №57519243 з виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 №823/2160/18;

зобов'язання відповідача здійснити всі необхідні заходи, передбачені ст.ст. 1, 5, 10, 18, 26, 36, 52, 54, 56 Закону України "Про виконавче провадження" для примусового виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 у справі №823/2160/18.

Позов мотивовано тим, що відповідач не вчинив усіх передбачених законом дій для виконання судового рішення, що набрало законної сили, та безпідставно прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження. Цим порушено конституційний принцип обов'язковості виконання судового рішення, а також законні права позивача. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 30.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 04.02.2019.

01.02.2018 позивач подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Того ж дня в суд надійшов письмовий відзив з доказами на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначив, що державний виконавець вчинив усі передбачені законодавством дії для виконання судового рішення: надіслав боржнику вимоги державного виконавця, прийняв рішення про накладення штрафу та оформив повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, що має наслідком закінчення виконавчого провадження. У зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 04.02.2019 ухвалами суду вирішено розгляд справи здійснити за відсутності позивача, залучено до участі у справі другого відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач 2).

Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку задовольнити позов частково з огляду на таке.

Суд встановив, що на виконанні відповідачів перебував виконавчий лист, виданий 17.10.2018 Черкаським окружним адміністративним судом у справі №823/2160/18 на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018.

Цим рішенням суду визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним проведенням перерахунку та несвоєчасною виплатою перерахованої раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі довідки Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 07 червня 2017 року № НОМЕР_1. Також його зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним проведенням перерахунку та несвоєчасною виплатою перерахованої раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі довідки Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 07 червня 2017 року № НОМЕР_1 у порядку, визначеному статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

24.10.2018 позивач подав відповідачу 1 заяву від 22.10.2018 з додатками, в якій просив: відкрити виконавче провадження на підставі зазначеного виконавчого листа; винести постанову про арешт майна, коштів на банківських рахунках боржника; зобов'язати боржника надати відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку; отримати в органах доходів з зборів інформацію щодо наявних у боржника рахунків, а також про його дебіторську заборгованість; у разі невиконання боржником законних вимог державного виконавця вирішити питання про притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності, а у разі виявлення ознак злочину - звернутись до органу досудового розслідування з відповідною заявою.

На підставі вказаної заяви головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган О.В. постановою від 25.10.2018 відкрив виконавче провадження №57519243. Інші рішення, які позивач просив винести, не прийняті, відповідей позивачу не надано.

У межах вказаного відкритого виконавчого провадження головний державний виконавець Вельган О.В. вчинив такі дії.

25.10.2018 прийняв постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 14892,00 грн. та того ж дня направив її з постановою про відкриття виконавчого провадження на адресу сторін виконавчого провадження разом з супровідними листами.

15.11.2018 головний державний виконавець склав акт щодо невиконання боржником його вимоги виконати судове рішення, а також виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за таке порушення, які направив з супровідним листом того ж дня сторонам виконавчого провадження

18.12.2018 він повторно склав акт щодо невиконання його вимог та виніс постанови: про накладення штрафу на суму 10200,00 грн. і про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 163,30 грн. Того ж дня направив ці рішення сторонам.

19.12.2018 склав на адресу Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області повідомлення (вих. №16600) про вчинення кримінального правопорушення, в якому просив вирішити питання притягнення до відповідальності посадових осіб ГУ ПФУ в Черкаській області за умисне невиконання виконавчого листа від 17.10.2018 №823/2160/18.

20.12.2018 він прийняв спірну постанову про закінчення виконавчого провадження №57519243 з виконання вказаного вище виконавчого листа.

Докази вчинення будь-яких інших дій суду не надані.

Суд звернув увагу на наявний в матеріалах виконавчого провадження лист боржника (вих. від 09.12.2018 №71346/08-01), що отриманий відповідачем 1 14.11.2018 (вх.№8000). Відповідь або рішення щодо викладених у ньому питань відповідачами не приймалися.

У цьому листі ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило, що вищевказане рішення суду буде виконуватись Пенсійним фондом України відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 №649, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті після створення реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». З огляду на це виконавчі дії підлягають зупиненню на підставі п.9 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".

Надаючи оцінку спірним діям та рішенню, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - ЗУ №1404-VIII).

Згідно з ч.1 ст.63 ЗУ №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець відповідно до ч.2 вказаної статті Закону виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.63 ЗУ №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже формально вимог вказаної статті 63 закону відповідачі дотрималися.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тому суд врахував вимоги ст.129-1 Конституції України, згідно з якою судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Європейський суд з прав людини неодноразово у судових рішеннях вказував, що питання виконання судового рішення є складовою передбаченого ст.6 Конвенції права на судовий захист.

У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Статтею 2 ЗУ №1404-VIIІ визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов'язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У спірних відносинах не було дотримано вказаних принципів, що обґрунтовується таким.

Відповідно до ст.10 ЗУ №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З досліджених матеріалів виконавчого провадження суд встановив, що жодного заходу примусового виконання судового рішення державним виконавцем не вжито. Вчинені ним дії не були ефективними та не були спрямовані на реальне виконання наданих йому повноважень щодо примусового виконання рішення.

Зокрема, накладені постановами штрафи не були стягнуті, а отже не виконували стимулюючої функції для боржника.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець згідно з положеннями ст.18 ЗУ №1404-VIII зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Доказів реалізації всіх цих повноважень у спірних відносинах суду не надано.

Згідно з ч.5 ст.18 ЗУ №1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частини 4-5 ст.24 ЗУ №1404-VIII вказують про право виконавця вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Однак докази вчинення таких дій у вказаному виконавчому провадженні відсутні, хоча про їх реалізацію просив позивач у заяві від 22.10.2018 щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом суду.

Зважаючи, що доказів вчинення таких дій на примусове виконання судового рішення суду не надано, така бездіяльність є протиправною, є порушенням обов'язку п.3 ч.2 ст.18 ЗУ №1404-VIII.

Оскільки на спірні правовідносини Закон України "Про звернення громадян" не поширюється, позовні вимоги підлягають задоволенню саме в частині спірної бездіяльності щодо невиконання виконавчих дій і заходів. Водночас не підлягають задоволенню в частині розгляду заяви позивача, як звернення, про що просить у позові, оскільки відновленню підлягають саме шляхом виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.7 ст.26 ЗУ №1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Позивач такі дані вказував. Проте його клопотання про виявлення коштів та майна відповідача, їх арешт залишилися без реагування державного виконавця, що є порушенням обов'язку п.3 ч.2 ст.18 ЗУ №1404-VIII.

З досліджених матеріалів виконавчого провадження вбачається, що невиконання судового рішення пов'язане з обставинами, які ускладнюють його виконання, щодо яких боржник повідомляв у вищевказаному листі на адресу державного виконавця.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець відповідно до ч.1 ст.32 ЗУ №1404-VIII може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Крім того, частина перша ст.33 ЗУ №1404-VIII надає право сторонам за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Державний виконавець також не розглянув і не вирішив порушене боржником у згаданому вище листі питання зупинення виконавчих дій у зв'язку з поданням касаційної скарги, не з'ясував, чи скористався Верховний Суд повноваженням зупинення виконання судового рішення, що перебуває на виконанні. Водночас ст.ст.34-35 ЗУ №1404-VIII передбачають чіткий перелік підстав і строків для зупинення виконавчих дій. Отже державний виконавець не може ігнорувати клопотання сторін виконавчого провадження. Натомість має вирішити їх заяви (задовільнити або обґрунтовано повідомити про неможливість вжиття відповідного заходу).

Дослідивши матеріали виконавчого провадження суд дійшов висновку, що обсяг вчинених дій (складання постанов про накладення арешту та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення) свідчить про безпідставне перекладення державним виконавцем своїх функцій з примусового виконання судового рішення на інші державні органи. Тому доводи позивача в обґрунтування позовних вимог є підтвердженими.

Державний виконавець не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу, виданого 17.10.2018 Черкаським окружним адміністративним судом, проявив бездіяльність усупереч вимогам Закону №1404-VIII щодо здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення з використанням передбачених законом повноважень, у т.ч. у статті 48 цього Закону, зокрема: не здійснив розшук майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, не провів належним чином перевірку майнового стану боржника тощо.

Тому така бездіяльність є протиправною і для відновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку визнати протиправною та скасувати спірну постанову відповідача, а також зобов'язати відповідача-2, який є органом примусового виконання рішень, вчинити всі, передбачені законодавством, дії, направлені на реальне виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення.

Водночас суд не вбачає підстав зобов'язувати відповідача-1 виконати вказані позивачем статті закону, оскільки обсяг повноважень та обов'язків щодо виконання судового рішення є ширшим, аніж вказані у прохальній частині позову статті. Правовідносини щодо виконання судових рішень регулюються також підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того, відповідач-1 не входить до системи органів примусового виконання рішень, передбаченої ст.6 Закону України від 2 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і п.3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

Тому ефективним способом відновлення порушеного права буде саме виконання всіх заходів і дій, передбачених законодавством, для примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 №823/2160/18.

Зважаючи, що клопотання про встановлення судового контролю не обгрунтоване жодними доводами, а встановлення строку щодо наданння відповідачем звіту відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є правом суду, підстав для його задоволення суд не вбачає.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для його розподілу за наслідками вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган О.В. в частині вжиття не всіх, передбачених законодавством, дій і заходів примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 №823/2160/18.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган О.В. від 20.12.2018 про закінчення виконавчого провадження №57519243 з виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 №823/2160/18.

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (18018, м. Черкаси, просп. Хіміків, буд. 50; код ЄДРПОУ 34924330) здійснити всі заходи та дії, передбачені законодавством, для примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 №823/2160/18 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам справи.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст рішення виготовлений 04.02.2019.