Рішення № 79579709, 04.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 року м. Київ справа № 320/5915/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Кучаківської сільської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області з неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 10 липня 2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,22 га, розташованою на території с. Сулимівка та зобов'язати відповідача розглянути клопотання позивача відповідно до чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було прийнято рішення за заявою-клопотанням позивача, що порушує право позивача на отримання у власність земельних ділянок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 р. відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

23 листопада 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити з тих підстав, що на звернення позивача було надано відповідь у встановлений законом термін. Відповідь є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

3 січня 2019 р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин згідно з вимогами частини 9 статті 205 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10 липня 2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою-клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. До клопотання позивач додав копію паспорта та графічні матеріали щодо земельної ділянки на території с. Сулимівка.

16 липня 2018 р. листом за № 459/2-26 відповідач повідомив позивача, що вільних земель запасу та резервного фонду на території сільської ради немає.

15 серпня 2018 р. позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, про надання копії документів на підтвердження передачі у власність або користування на законних підставах земельної ділянки, визначеної в заяві-клопотанні позивача.

Листом від 27 серпня 2018 р. № 562/2-26 відповідач повідомив позивача, що в сільській раді відсутня автоматизована база даних Управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області та з огляду на вищезазначене не володіє інформацією стосовно вказаної земельної ділянки.

Проте, відповідно до інформації Держгеокадастру, яка наявна у публічній кадастровій карті, зазначена позивачем земельна ділянка є вільною.

У зв'язку з тим, що відповідач не прийняв рішення по вказаній вище заяві позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ.

Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах населеного пункту, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути у місячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві, заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідача було отримано 12 липня 2018 р., що підтверджується листом відповідача № 459/2-26 від 16 липня 2018 р.

Таким чином, беручи до уваги положення частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, розглянути зазначену заяву і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, відповідач мав не пізніше 12 липня 2018 р.

Приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

Отже, питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зобов'язаний був розглянути на пленарному засіданні, ухваливши рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні.

Водночас, суд зауважує, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами, наданими у відповідь на звернення-клопотання заявника.

Судом встановлено, що 16 липня 2018 р. № 459/2-26 листом відповідача було повідомлено позивача про розгляд його заяви. Натомість, жодного рішення за результатами розгляду клопотання прийнято не було.

Лист від 16 липня 2018 р. № 459/2-26, на який посилається відповідач як на підтвердження розгляду заяви позивача від 10 липня 2018 р., не є, на переконання суду, доказом розгляду вказаної заяви відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки, як зазначалося вище, вимогами законодавства з цього питання передбачено прийняття рішення ради, а не надання відповіді листом.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 804/5597/15.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача, що заяву позивача було розглянуто у встановленому законодавством порядку та спосіб.

Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи у тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваних рішень, відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було порушено права позивача на розгляд його звернення про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та порушено вимоги, передбачені частиною 2 статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Право позивача на належний розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

При вирішенні вказаного клопотання, судом враховано таке.

Як убачається з ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у межах даної адміністративної справи, судом встановлено, що матеріали справи містять договір № 24 про надання юридичної допомоги від 12 червня 2018 р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_4, рахунок від 16 жовтня 2018 р. № 1 з детальним описом наданих послуг, відповідно до якого орієнтовний розмір витрат складе 3000 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем надано квитанцію про сплату за надання юридичної допомоги від 5 листопада 2018 р. №0.0.1177220061.1 на суму 3000 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи докази, надані представником позивача на підтвердження витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд дійшов висновку, що вищенаведені документи можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн. 00 коп.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 5 листопада 2018 р. № 0.0.1177215273.1 позивачем сплачено судовий збір на суму 705 грн. 80 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 705 грн. 80 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 липня 2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,22 га, розташованою на території с. Сулимівка

Зобов'язати Кучаківську сільську раду Бориспільського району Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 липня 2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,22 га, розташованою на території с. Сулимівка, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ - 04363567) витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ - 04363567) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 705 (сімсот п'ять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач - Кучаківська сільська рада, адреса: вул. Гетьмана Івана Сулими, буд. 76, с. Кучаків, Бориспільський район, Київська область, 08333, код ЄДРПОУ - 04363567.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 4 лютого 2019 року.