Ухвала суду № 79579501, 31.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

31 січня 2019 року № 320/5534/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" до Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизавети Володимирівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" з позовом до Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизавети Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер: НОМЕР_1 від 06.07.2017 12:23:52, прийнятого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизаветою Володимирівною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №320/5534/18 до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 31.01.2019, учасники справи не з'явились.

Позивач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно. Разом з цим, 31.01.2019 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи №320/5534/18 без участі позивача.

Відповідач у судове засідання 31.01.2019, не з'явився. Повістка про виклик до суду була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві, проте відповідна рекомендована поштова кореспонденція, яка була направлена відповідачу, повернулась на адресу суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання 31.01.2019, не з'явилась. Повістка про виклик до суду була надіслана на адресу третьої особи, яка наявна у матеріалах справи, проте відповідна рекомендована поштова кореспонденція, яка була направлена третій особі, повернулась на адресу суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно із частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, відповідач та третя особа - ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання 31.01.2019 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника третьої особи до суду не надходило.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі зазначених процесуальних норм, враховуючи заяву позивача та неявку учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, протокольною ухвалою суду від 31.01.2019 постановлено здійснити подальший розгляд справи №320/5534/18 у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що як вбачається із позовної заяви позивачем заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер: НОМЕР_1 від 06.07.2017 12:23:52, прийнятого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизаветою Володимирівною.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що заявник - ТОВ «АВЕРС-СІТІ» звернувся до суду з позовом про скасування рішення Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизавети Володимирівни (з відкриттям розділу), індексний номер: НОМЕР_1 від 06.07.2017 12:23:52, яким зареєстровано право власності на квартиру №348 у житловому будинку за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1 за ОСОБА_3.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «АВЕРС-СІТІ» зазначено, що саме останній є власником цього майна на підставі Рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 22 вересня 2011 р. № 270, проте внаслідок реєстраційних дій спірне майно належить іншій фізичній особі. Отже, фактично заявник звертається за захистом права власності.

Таким чином, суд вважає, що позивач, оспорюючи офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття третьою особою речових прав на нерухоме майно, намагається відновити своє право власності шляхом пред'явлення адміністративного позову до суб'єкта владних повноважень, який від імені держави здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в обхід передбаченого законом порядку розв'язання цивільно-правових спорів між суб'єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту права.

Позов, предметом якого є реєстраційні дії, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на будівлю, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 396/2550/17.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч.2 зазначеної статті).

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно - квартиру, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Беручи до уваги наведену норму, суд роз'яснює позивачу, що він вправі звернутися з позовом до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження в адміністративній справі №320/5534/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" до Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизавети Володимирівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі..

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали підписано 31.01.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.