Ухвала суду № 79579455, 04.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 лютого 2019 року м. Київ № 320/434/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача щодо припинення нарахування та невиплати позивачеві пенсії з травня місяця 2018 року неправомірною;

- зобов'язати відповідача поновити позивачеві нарахування та виплатити їй пенсію з травня місяця 2018 року, нарахувати на виплатити виниклу заборгованість з виплати пенсії з травня місяця 2018 року на її рахунок, відкритий в ПАТ «Ощадбанк»;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати їй пенсії у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання постанови у строк один місяць з дня отримання постанови після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачеві слід було сплатити 768, 40 грн. судового збору. У даному випадку, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру. Проте, судовий збір позивачем не сплачено взагалі, натомість позивачем подано клопотання або про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення його сплати.

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.

У позовній заяві сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.

Слід зазначити, що судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя.

Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Пленум Вищого адміністративного суду України Постанові від 23.01.2015 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Тобто, звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Водночас, окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об'єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.

Однак, позивачем не надано жодних обґрунтувань та доказів на їх підтвердження щодо його незадовільного майнового стану.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Крім цього, згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач вказує у позові на те, що їй стало відомо про припинення виплати пенсії з травня 2018 року лише у вересні 2018 року у зв'язку із отриманням такої інформації, зателефонувавши на гарячу лінію відповідача та ПАТ «Ощадбанк».

Однак, жодних доказів на підтвердження даних обставин, позивач суду не надав як і пояснень щодо того, що заважало чи перешкоджало позивачеві отримати інформацію про дійсний стан, починаючи з травня 2018 року до дати звернення до суду.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач зверталась до відповідача із запитами щодо підстав припинення їй виплати пенсії, починаючи з травня 2018 року та з пропозицією відновити їй такі виплати, та, як наслідок, отримання відмови їй у такій виплаті.

Також позивачем у позовній заяві подано клопотання про витребування доказів.

З даного приводу суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак, всупереч наведеним приписам, клопотання позивача не містить інформації та доказів та її підтвердження щодо того, які вживались позивачем заходи для отримання таких доказів.

Твердження позивача про те, що вона позбавлена можливості прибути на підконтрольну територію та отримати відповідні докази не приймаються судом до уваги, оскільки позивач не була позбавлена можливості, починаючи з травня 2018 року письмово звернутись до відповідача для отримання необхідних доказів, які позивач наразі спросить суд витребувати у відповідача.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування у відповідача інформації про те, чи перебуває позивач на обліку у відповідача, копію пенсійної справи, суму та дату останньої виплати пенсії, розмір заборгованості та підстави для її припинення.

Крім цього, як зазначає сам позивач, він тривалий час не перебуває за місцем перебування, що зазначене у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.02.2015, що позбавляє на даному етапі встановити дотримання позивачем правила територіальної підсудності при звернення до суду.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- оригіналу документа про сплату 768, 40 грн. судового збору або документально підтверджуючих доказів про наявність підстав для звільнення від сплати такого збору;

- доказів звернення позивача до відповідача із запитами щодо підстав припинення їй виплати пенсії та з пропозицією відновити їй такі виплати або пояснень щодо того, чому позивач не зверталась до відповідача із вимогою щодо відновлення виплати пенсії. У разі наявності - відмову відповідача у такій виплаті;

- доказів того, що у позивача не було об'єктивної можливості вчиняти дії щодо отримання певної інформації і документів від відповідача, зокрема, щодо підстав припинення пенсійних виплат, шляхом направлення відповідного звернення засобами поштового зв'язку;

- актуальну інформацію про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи для вирішення питання щодо дотримання позивачем правил територіальної підсудності.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.