Рішення № 79579106, 24.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 р. № 2040/8051/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Алекс-3" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватна фірма "Алекс-3" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001921406 від 06.07.2018, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області на суму 1246803,28 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення контролюючого органу є протиправним та ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені у акті перевірки. Так, на думку контролюючого органу, внаслідок несвоєчасної сплати контрагентами Приватної фірми "Алекс-3" по контрактам, наявні підстави для вжиття штрафних санкцій у вигляді пені до позивача за порушення строків зарахування валютної виручки. Поряд із тим, контролюючий орган не врахував, що Приватна фірма "Алекс-3" вжила всіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення і тому не несе відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності. Крім того, відповідач здійснив нарахування пені з порушенням чинного законодавства. У зв'язку із чим просив позов задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 15.01.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що валютна виручка по міжнародним контрактам надійшла на валютний рахунок Приватної фірми "Алекс-3" із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків, у зв'язку із чим, контролюючим органом застосовані до позивача штрафні санкції у вигляді пені. Таким чином, відповідач вважає, що під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у спосіб, що передбачений законодавством України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватної фірми "Алекс-3" з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 24.10.2013 № 21/13 за період 01.03.2017 по 31.05.2018, від 02.02.2016 № 3/16 за період з 02.02.2016 по 31.05.2018, від 28.05.2012 № 14/12 за період з 11.02.2017 по 31.05.2018, від 17.05.2011 № 18/Є11 за період з 09.09.2016 по 31.05.2018.

Результати перевірки викладені в акті №2427/20-40-14-06-08/23467315 від 15.06.2018.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення Приватною фірмою "Алекс-3":

- статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним контрактом від 24.10.2013 № 21/13, укладеним із ООО "ЛИНГРАНД" (Російська Федерація), від 02.02.2016 №3/16, укладеним з SRL "KADIGROUP" (Республіка Молдова), від 28.05.2012 № 14/12, укладеним з ИП "Абдусаттаров Азис Батырханович" (Республіка Казахстан), від 17.05.2011 № 18/311, укладеним з ООО "Piramida-F.R." (Республіка Азейбарджан);

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", із змінами та доповненнями, в частині порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України станом на 01.01.2017 за зовнішньоекономічним контрактом від 02.02.2016 № 3/16, укладеному з SRL "KADIGROUP" (Республіка Молдова).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано до контролюючого органу свої заперечення.

Листом Головного управління ДФС у Харківській області від 04.07.2018 № 28122/10/20-40 позивача повідомлено про те, що за результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки переглянуті в частині нарахування пені за порушення ПФ "Алекс-3" строків розрахунків при виконанні експортного контракту від 24.10.2013 № 21/12, в іншій частині висновки акту перевірки від 15.06.2018 № 2427/20-40-14-06-08/23467315 залишено без змін.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00001921406 від 06.07.2018, яким за порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1246803,28.

Судом встановлено, що позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 00001921406 від 06.07.2018 до Державної фіскальної служби України, проте, рішенням від 13.09.2018 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням № 00001921406 від 06.07.2018 позивач звернувся до суду.

Судом вставлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про несвоєчасну сплати контрагентами Приватної фірми "Алекс-3" по контрактам.

Проте, суд не погоджується із вказаним висновком контролюючого органу, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Залучення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності в його діях складу господарського правопорушення, що включає в себе: протиправну поведінку суб'єкта господарювання; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і наслідками; вину правопорушника. При відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

В даній справі в діях позивача як учасника господарських відносин судом не встановлено протиправної поведінки, наявність збитків державі і вина в порушенні правил здійснення господарської діяльності, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, здійснюючи власну господарську діяльність, позивач уклав ряд зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.05.2012 між позивачем та ИП "Абдусаттаров Азис Батырханович" (Республіка Казахстан) укладено контракт № 14/12.

17 жовтня 2016 року позивач здійснив експортну поставку ИП "Абдусаттаров Азис Батырханович" (Республіка Казахстан) на суму 65571,60 тисяч доларів США.

Судом встановлено, директор Приватної фірми "Алекс-3" надсилав до контрагента письмові претензії № 98 та № 68 щодо погашення боргу за контрактом № 14/12 від 28.05.2012.

Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 04.05.2017 №20.1.0.0.0/7-20170503/2299 станом на 03.05.2017 заборгованість по даному контракту була відсутня.

Крім того, контролюючий орган встановив порушення строків розрахунків в іноземній валюті за Контрактом №14/12 по поставці товару від 17.10.2017. Поряд із тим, порушення валютного законодавства за поставкою товару від 17.10.2017 було предметом оскарження у судовій справі №820/2025/17.

Зокрема, Харківській окружний адміністративний суд у постанові від 22 червня 2017 року у справі №820/2025/17 встановив, що о граничний строк зарахування валютної виручки за поставкою від 17.10.2016 є 17.02.2017 та відсутність порушення валютного законодавства за контрактом №14/12 включно з поставкою від 17.10.2016.

Також, судом встановлено, що 17.05.2011 між Приватною фірмою "Алекс-3" та нерезидентом ООО "Piramida-F.R.", Республіка Азербайджан, укладено контракт № 18/Є11.

Як вбачається із акту перевірки заборгованість за вищевказаним контрактом № 18/Є11 виникла з поставки від 15.11.2016.

Так, 13.03.2017 директор Приватної фірми "Алекс-3" надсилав до нерезидента претензію №121 про погашення боргу. Станом на 27.04.2017 заборгованість на суму 50010,42 дол. США було повністю погашено, що також встановлено актом перевірки.

Станом на 03.05.2017 заборгованість по даному контрагенту відсутня, що підтверджується довідкою ПАТ КБ ПРИВАТБАНК від 04.05.2017 №20.1.0.0.0/7-20170503/2299.

Крім того, 24 жовтня 2018 року між позивачем ООО "ЛИНГРАНД", Російська Федерація укладено контракт № 21/13.

Директор Приватної фірми "Алекс-3" звертався до ООО "ЛИНГРАНД", Російська Федерація з письмовими претензіями від 01.07.2016 №148, від 01.08.2016 №184, від 10.09.2016 №201, відповідно до яких просив погасити борг за контрактом № 21/13.

ООО "ЛИНГРАНД" відповідало на претензії листами №19 від 29.07.2016, №20 від 02,09.2016, №21 від 27.09.2016, №22 від 13.10.2016 та частково погашало заборгованість, що підтверджується довідкою Приватбанку від 04.05.2017 №20.1.0.0.0/7-20170503/2299. Також ООО "ЛИНГРАНД" розпочало судові справи по стягненню заборгованості зі своїми контрагентами.

Судом встановлено, що 19.01.2017 Приватна фірма "Алекс-3" звернулась до Арбітражного суду Бєлгородської області із позовною заявою щодо стягнення заборгованості з ООО "ЛИНГРАНД" у сумі 27765838, 87 рос. руб. По контракту №21/13 у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань. Ухвалою Арбітражного суду Бєлгородської області від 15.02.2017 було відкрито провадження у справі. Після відкриття провадження у справі ООО "ЛИНГРАНД" частково сплачував заборгованість за контрактом №21/13 на загальну суму 2400000, 00 рос.руб, що підтверджується актом перевірки.

29 червня 2017 року позивач звернувся до Арбітражного суду Бєлгородської області з клопотанням про збільшення позовних вимог до 30542 817, 37 рос.руб. Рішенням Арбітражного суду Бєлгородської області від 08 вересня 2017 позовні вимоги Приватної фірми "Алекс-3" про стягнення заборгованості на суму 30542817, 37 рос.руб. (основний борг) і 161829 рос.руб. (сума витрат на оплату державного мита) задоволені повністю. Рішенням Дев'ятнадцятого арбітражного апеляційного суду від 08 вересня 2017 року залишено без змін рішення Арбітражного суду Бєлгородської області.

Також, із матеріалів справи вбачається, що 02.02.2016 між Приватною фірмою "Алекс-3" укладено контракт № 3/16 з SRL "KADIGROUP" (Республіка Молдова).

Позивач здійснював експортні поставки саме у 2016-2017 роках.

Директор Приватної фірми "Алекс-3" надсилав до контрагента письмові претензії №218 від 03.10.2016, №242 від 25.11.2016, №119 від 10.03.2017 та №111 19.04.2018.

Станом на 26.04.2018 заборгованість по даному контрагенту відсутня.

Таким чином, договірні зобов'язання щодо поставки товару позивач виконав у повному обсязі, що сторонами у справі не заперечується.

Суд зазначає, що при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган зобов'язаний був виходити з того, що застосування пені - це адміністративно-господарська санкція, передбачена Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що ані Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ані іншими законами не передбачено інших строків застосування пені в сфері ЗЕД.

Таким чином, до спірних відносин підлягають застосуванню приписи статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше 6 місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків виключає застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд зазначає, що згідно з актом перевірки №2427/20-40-14-06-08/23467315 від 15.06.2018 порушення валютного законодавства по контракту від 24.10.2013 №21/13 з нерезидентом ООО "ЛИНГРАНД" виявлені на підставі повідомлень ПАТ КБ "Приватбанк" від 02.02.2017 №Г-31.0.0.0/1-484 (дата операції - 02.09.2016. 06.09.2016. 13.09.2016, 23.09.2016), від 03.03.2017 №Г-31.0.0.0/1-845 (дата операції - 04.10.2016, 07.10.2016, 18.10.2016, 28.10.2016), від 03.04.2017 №Г-31.0.0.0/1-1014 (дата операції 08.11.2016, 15.11.2016, 16.11.2016).

Також, відповідно до акту перевірки №2427/20-40-14-06-08/23467315 від 15.06.2018 порушення валютного законодавства по контракту від 02.02.2016 №3/16 з нерезидентом SRL "KADIGROUP" виявлені на підставі повідомлень ПАТ КБ "Приватбанк" від 03.03.2017 №Г-31.0.0.0/1-845 (дата операції -20.10.2016), від 03.04.2017 №Г-31.0.0.0/1-1014 (дата операції-16.11.2016).

Крім того, порушення валютного законодавства по контракту від 17.05.2011 №18/311 укладеного з ООО "Piramida-F.R.", виявлені на підставі повідомлення ПАТ КБ "Приватбанк" від 03.04.2017 №Г-31.0.0.0/1-1014 (дата операції 15.11.2016), а порушення валютного законодавства по контракту від 28.05.2012 № 14/12, укладеного із ИП "Абдусаттаров Азис Батырханович" виявлені на підставі повідомлення ПАТ КБ "Приватбанк" від 03.03.2017 №Г- 31.0.0.0/1-845.

Таким чином, в порушення статті 250 Господарського кодексу України контролюючий орган за вказаними поставками по контрактам пропустив строки для застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки з дня виявлення порушення пройшло більше 6 місяців, так як податкове повідомлення-рішення № 00001921406 прийнято 06 липня 2018 року.

Отже, суд приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше 6 місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності контролюючим органом.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у своїй судовій практиці сформований принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Зокрема, відповідно до пункту 71 Рішення ЄСПЛ у справі "Булвес АД проти Болгарії" "компанія не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника. що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Згідно з пунктом 23 Рішення ЄСПЛ у справі "Бізнес Супорт Сен гре проти Болгарії" у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції; однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявиика.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, на всіх етапах взаємовідносин з нерезидентами поведінка позивача була правомірною і не суперечить встановленим законодавчими актами правилам здійснення господарської діяльності.

Щодо вжиття позивачем необхідних та достатніх заходів щодо усунення порушення вимог валютного законодавства суд зазначає наступне.

Так, на розгляді у Жовтневому райнонному суді м. Харкова знаходився протокол про адміністративне правопорушення №16, відповідно до якого 15.06.2018 року при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки Приватної фірми "Алекс-3" (код ЄДРПОУ 23467315), директором якої є ОСОБА_1., встановлено ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів в розмірі 30542817, 37 рублів РФ (13092623,00 грн.) та 11052, 55 дол. США (316684, 03 грн.), чим порушено ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року (зі змінами та доповненнями). Порушення встановлено актом перевірки від 15.06.2018 року №2427/20-40-14-06-08/23467315, відповідальність за що передбачена за ч.3 ст.162-1 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення №16 зазначено суть порушення, а саме: неповернення виручки в іноземній валюті по експортних контрактах №3/16 від 02.02.2016 року, №21/13 від 24.10.2013 року, №14/12 від 28.05.2012 року, №18/Є11 від 17.05.2011. Вказані порушення зафіксовані у акті перевірки від 15.06.2018 №2427/20-40-06-08/23467315.

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.08.2018 по справі №№639/3557/18, визначено, що у діях директора ПФ "Алекс-3" відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162-1 КУпАП.

Таким чином, судом було встановлено, що керівник позивача вживав залежні від нього заходи для повернення валютної виручки, а досліджені під час судового розгляду докази свідчать про те, що причиною порушення строку повернення валютної виручки в Україну були не його умисні дії, а дії контрагентів позивача - нерезидентів.

Суд зазначає, що Вищий адміністративний суд України у справі К/800/43747/15 в ухвалі від 12.04.2016 дійшов висновку, що вина суб'єкта господарювання в порушенні вимог ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відсутня у випадку, якщо ним вжито всіх заходів для повернення валютної виручки.

До аналогічних висновків дійшла і колегія суддів Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/38838/15.

При цьому, Вищий адміністративний суд акцентував свою увагу на тому, що закон не встановлює перелік конкретних обставин, якими підприємство має довести, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У кожному конкретному випадку, необхідно встановити, чи вжив суб'єкт господарювання всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як випливає з пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 вказаної статті встановлено, що повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

В той же час, статтею 6 Податкового кодексу України чітко визначено поняття податків і зборів.

Так, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Разом з тим, предметом перевірки були порушення у сфері валютного регулювання. Саме за недотримання статті 1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", як зазначено в акті перевірки, оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях , встановлена фінансова відповідальність, до якої було притягнуто позивача.

Отже, зі змісту (природи) виявлених порушень випливає, що вони не містять у собі ознак (елементів) складу податкового правопорушення, оскільки вони не стосуються відносин, що існують при визначенні державою видів податків, їх введення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства; вони не стосуються відносин, пов'язаних із вилученням власності.

Таким чином, зміст конкретних обставин і зумовлене ними правозастосування дає підстави вважати, що порушення статті 1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, відповідно є порушенням валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 238 Господарського кодексу України, і на них не поширюється штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством України.

Таку правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 04.11.2014 у справі №21-469а14, згідно якої порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є порушеннями валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративні-господарські санкції, передбачені статтею 238 Господарського кодексу України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством.

Враховуючи те, що визначена відповідачем пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті по експортним операціям є адміністративно-господарською санкцією, вона повинна була застосовуватись у межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Також, варто враховувати, що Постановою Правління НБУ №41 від 25 травня 2017 року скасовано тимчасову норму, згідно з якою скорочувався максимальний строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до 120 днів. У період проведення перевірки та під час винесення податкового повідомлення-рішення строк розрахунків за операціями з експорту га імпорту вже становив 180 днів.

Згідно статті 58 Конституції України, нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Зменшення періоду прострочення пені зменшує розмір пені, що відповідно пом'якшує відповідальність.

Тому до розрахунку штрафних санкцій підлягає застосуванню норма, яка збільшує термін розрахунку до 180 днів.

Поряд із тим, Головним управлінням ДФС у Харківській області не були враховані дані норми законодавства при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

При цьому, Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності реалізації принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків та зборів таким платником податків, що відповідає прогнозованості діяльності суб'єкта владних повноважень. Рішення та дії контролюючого органу мають відповідати вимогам закону, й цілком закономірним та очікуваним є сподівання особи на дотримання контролюючим органом цієї вимоги. У разі, якщо особа постраждала від неправомірного рішення та дій контролюючого органу, особа має бути поновлена в своїх порушених правах судом відповідно до положень ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене є "правомірним очікуванням" в світлі практики Європейського суду з прав людини.

В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Полторацький проти України" від 29.04.2003 (заява № 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти відповідно до закону, що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі "Крюслін проти Франції" від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ювіг проти Франції".

Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки №2427/20-40-14-06-08/23467315 від 15.06.2018 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області підлягає № 00001921406 від 06.07.2018 скасуванню, а позовні вимоги Приватної фірми "Алекс-3" - задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Алекс-3" (просп. Ілліча, буд. 115, кв. 5, м. Харків, 61019, код 23467315) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська буд. 46, Харків, 61057, код 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001921406 від 06.07.2018, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області на суму 1246803,28 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2019 року.

Суддя С.О.Чудних