Рішення № 79578721, 04.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

04.02.2019 р. справа №520/11180/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про 1) визнання незаконним та скасування рішення Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 23.03.2018р.; 2) зобов'язання Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період з 19 грудня 1979 року по 30 серпня 1994 р., до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком та призначити пенсію за віком з дати звернення за виплатою пенсії на підставі трудової книжки, -

встановив:

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що владний суб'єкт протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 19.12.1979р. по 30.08.1994р. в професійно - технічному училищі №8 м. Макіївка Донецької області.

Відповідач, Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 19.12.1979р. по 30.08.1994 р. було вчинено правомірно, оскільки позивач при зверненні разом з заявою надав довідку, яка була видана органом з території, яка непідконтрольна української владі.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що за заявою позивача від 03.10.2016р. пенсія за віком ОСОБА_1 призначена за рішенням Ізюмського ОУПФУ Харківської області з 22.09.2016 року, загальний стаж складає 25 роки 3 місяця 28 днів, відповідно до протоколу №786 від 17.11.2016 року.

21.11.2016 року за вих. № 11807/14-02 Ізюмським ОУПФУ Харківської області ОСОБА_2 направлено лист, в якому відповідач зазначив, що при призначенні пенсії до страхового стажу не буде зараховано до надання уточнюючих довідок період роботи з 19.12.1979 року по 03.08.1994 року, в зв'язку з невідповідністю записів у трудовій книжці.

Заявою від 12.10.2017 р. позивач повторно звернувся до Ізюмського ОУПФУ Харківської області з приводу зарахування до страхового стажу період роботи з 19.12.1979 року по 30.08.1994 року в професійно - технічному училищі №8 м. Макіївка Донецької області, згідно довідок, виданих Макіївським професійним ліцеєм.

Листом владного суб'єкта від 23.03.2018 р. у задоволенні згаданої заяви було відмовлено, оскільки довідки видані Макіївським професійним ліцеєм, який в свою чергу знаходиться на непідконтрольна української владі території не підлягають виконанню.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу зарахування страхового стажу, унормовані приписами ст.46 Конституцією України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Так, відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, за приписами наведених норм уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

При цьому, відповідач відмовляється визнати страховий стаж позивача виключно на тій підставі, що позивач не надав уточнюючих довідок підприємства, виданих в установленому законом порядку, а надані позивачем довідки, які були видані підприємством, яке залишилося на тимчасово окупованій території України, відповідач не врахував як такі, що видані незаконно.

Разом з тим, за відомостями трудової книжки, яка є основним документом в силу положень ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наявні записи про прийняття позивача з 19.12.1979 року на роботу майстром виробничого навчання у професійно - технічному училище №8 м. Макіївка та про його звільнення з вказаної роботи з 30.08.1994 року за власним бажанням.

Докази того, що в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про спірний період роботи в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надані.

Разом із тим, встановлені судом обставини щодо неможливості врахування під час прийняття рішення про зарахування до стажу вказаних вище уточнюючих довідок щодо періоду роботи з 19.12.1979 року по 30.08.1994 року в професійно - технічному училищі №8 м. Макіївка Донецької області, не можуть нівелювати право позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу з огляду на інші правові процедури підтвердження стажу, передбачених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, в тому числі за наявності записів в трудовій книжці.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України.

Підсумовуючи наведене, в розрізі заявлених вимог, суд зазначає що позов підлягає частковому задоволенню з застосуванням положень ст. 9 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмову Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 19 грудня 1979 року по 30 серпня 1994 р. у професійно - технічному училище №8 м. Макіївка та зобов'язання Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно вирішити питання з приводу зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 19 грудня 1979 року по 30 серпня 1994 р. у професійно - технічному училище №8 м. Макіївка.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255,262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 19 грудня 1979 року по 30 серпня 1994 р. у професійно - технічному училище № 8 м. Макіївка.

Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно вирішити питання з приводу зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 19 грудня 1979 року по 30 серпня 1994 р. у професійно - технічному училище №8 м. Макіївка.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Старосєльцева О.В.