Ухвала суду № 79578641, 04.02.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/328/19

04 лютого 2019 рокум.Тернопіль

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1), поданої адвокатом ОСОБА_2, до Борщівської міської ради (місце знаходження: вул.Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 04058485) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від імені ОСОБА_1, яка подана адвокатом ОСОБА_2, до Борщівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Приписами ч.1 ст.55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з висновком Конституційного Суду України (рішення від 8 квітня 1999 року №3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (ч.4 ст.59 КАС України).

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч.2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.4 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, для представництва особи в адміністративній справі адвокат повинен мати або ордер або довіреність, при цьому, ордер, на відміну від довіреності, - не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Таким чином, повноваження адвоката, зокрема, стосовно підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін - саме у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень. При цьому, право підпису позовної заяви є виключним правом позивача, яке повинно надаватись представнику шляхом окремого визначення даної дії у договорі.

Однак, статтями 44, 47 КАС України безпосередньо не надано право представникам підписувати від імені учасників справ позовну заяву, оскільки право на подання позову - не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі №810/739/15.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 31.05.2018 р. у справі №813/4070/17.

З цього питання, також неодноразово висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначала, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 р. у справі № 914/2772/16; від 21.03.2018 р. у справі № 914/2771/16).

Як видно із позовної заяви, - особистого підпису позивача ОСОБА_1 - вона не містить. Натомість дана позовна заява підписана адвокатом - ОСОБА_2, на підтвердження повноважень якого до позову додано ордер на надання правової допомоги серії ТР№056076 від 29.01.2019 року, в якому зазначено, що підставою його видачі є договір про надання правової допомоги від 27.12.2018 року.

Разом з тим, суд зауважує, що жодного договору до суду разом із позовом - не подано, і серед матеріалів, доданих до позову, підписаного адвокатом ОСОБА_2, - відсутній договір про надання юридичних послуг, на який міститься посилання в ордері. В той же час, сам ордер на надання правової допомоги серії ТР №056076 від 29.01.2019 року - не містить в собі делеговане позивачем право представнику на підписання від його імені позовної заяви, і не є за своєю природою тотожним уповноваженню представника підписувати від імені позивача позовну заяву.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що до адміністративного позову не додано документу, що належним чином підтверджує повноваження адвоката ОСОБА_2 підписувати адміністративний позов від імені ОСОБА_1

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутній належним чином засвідчений відповідний документ, який би підтверджував волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату ОСОБА_2 щодо права підпису позовної заяви, яка подається до суду не самостійно позивачем, а через представника, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг повноважень, наданих адвокату позивачем, - суд дійшов висновку, що дана позовна заява із доданими до неї документами - підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

При цьому, позивачу слід роз'яснити, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Одночасно, суд зазначає, що повернення судом адміністративного позову з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в ухвалі від 11.01.2019 року у справі №820/3119/18 (адміністративне провадження №К/9901/119/19).

Керуючись статтями 169, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1, подану адвокатом ОСОБА_2, до Борщівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.