Рішення № 79578599, 24.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4123/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Яловець М.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови № ПЛ 2533/162/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 08.11.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками уповноваженої посадової особи про виявлені порушення, оскільки такі висновки базуються на помилковому розумінні інспектором норм права та не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначав, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, тому підстави для застосування штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. У відзиві на позовну заяву зазначив, що у зв'язку із виявленими порушеннями законодавства про працю щодо позивача прийнято рішення про накладення штрафів /а.с. 37-41/.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.08.2018 року до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 27.07.2018 № 04-23114 до якого додана інформація щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами /а.с. 43/.

Наказом від 24.10.2018 № 209П «Про проведення заходів державного контролю» головному державному інспектору Маковій А. доручено провести заходи державного контролю ФОП ОСОБА_3 /а.с. 44-47/.

Згідно направлення на проведення заходу державного контролю від 29.10.2018 № 2236 головному державному інспектору Управління Маковій А.С. доручено провести інспекційне відвідування щодо додержання законодавства про працю в частині додержання вимог законодавства про працю в частині трудового договору, робочого часу та часу відпочинку, оплати праці у діяльності ФОП ОСОБА_3 /а.с. 42/.

У період із 30 по 31 жовтня 2018 року проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складений акт № ПЛ2533/162/АВ від 31.10.2018, який підписаний та один примірник отриманий позивачем /а.с. 48-55/.

За результатами інспекційного відвідування виявлено порушення серед інших частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки.

Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 08.11.2018 № ПЛ2533/162/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, якою за порушення вимог частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України, на підставі абз 4 ч. 2 ст.265 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 74460,00 грн /а.с. 60/.

Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку постанові Управління Держпраці у Полтавській області, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно- правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10,19,20,21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 6 вищевказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст. 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок від 26.04.2017 № 295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Згідно з пунктом 2 Порядку від 26.04.2017 № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та Кодексам законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

Згідно з ст. 4 Закону України ''Про відпустки'' установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3 1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16 1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до ст. 12 Закону України ''Про відпустки'' щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства виплата компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника вважається мінімальною гарантією в оплаті праці.

За результатами інспекційного відвідування було виявлено порушення частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки.

Зокрема, в ході інспекційного відвідування встановлено, що згідно наказу від 24.01.2018 року № 4 прийнято на посаду продавця ОСОБА_4 з 24.01.2018 року, згідно наказу від 16.05.2018 року № 4/1 - звільнено з 16.05.2018 року. /а.с. 61,62/.

Як свідчать табелі обліку використання робочого часу, за період перебування в трудових відносинах щорічна відпустка не надавалася. При звільненні компенсація за невикористані дні щорічної відпустки не нарахована та не виплачена. /а.с. 65, 67/.

Згідно наказу від 01.06.2018 року № 5 прийнято на посаду продавця ОСОБА_5 з 01.06.2018 року, згідно наказу від 31.08.2018 року № 6 звільнено з 31.08.2018 року. /а.с. 63, 64/.

Як свідчать табелі обліку використання робочого часу, за період перебування в трудових відносинах щорічна відпустка не надавалася. При звільненні компенсація за невикористані дні щорічної відпустки не нарахована та не виплачена /а.с. 68, 69/.

Згідно пояснень позивача, викладених в позовні заяві, ним не заперечується не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_4, ОСОБА_5 /а.с. 6/.

Згідно з ст. 265 КЗпПУ посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 4 частини 2 ст. 265 КЗпПУ передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За результатами розгляду справи винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2533/162/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 08.11.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ПЛ2533/162/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 08.11.2018 року обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, довів правомірність власного рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), до Управління Держпраці у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови - повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.02.2019 року.

Суддя А.Б. Головко