Рішення № 79578538, 10.01.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 р. Справа № 480/4105/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представників позивача Гуріної Г.В., Бови О.С.,

представника відповідача Мельник Ю.О.,

свідка ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким мотивує тим, що 05.10 2018 відповідачем за наслідками інспекційного відвідування винесено постанову про накладення штрафу на підставі ч. 2 ст. 265 КЗпП України на суму 37230 грн. Вважає постанову протиправною.

Відповідно до висновку відповідача, позивачем порушено вимоги ст. 102-1 ч. 1 КЗпП України, не дотримано мінімальні гарантії в оплаті праці, оскільки працівнику, що працює за сумісництвом, заробітна плата нараховувалась не за фактично виконану роботу. Такий висновок не відповідає дійсності.

ОСОБА_4 працював за сумісництвом охоронцем на 0, 25 ставки. Відповідно до штатного розпису встановлено посадовий оклад охоронця в розмірі 3740 грн. на місяць. Нарахування заробітної плати проводилось з встановленого окладу у тій частці ставки, на яку прийнято працівника. В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про нарахування та виплату заробітної плати працівнику не за фактично відпрацьований ним час. Розрахунок відповідачем проведено помилково, оскільки безпідставно застосовано податкову пільгу передбачену ст. 169 ПК України. Фактично ОСОБА_4 отримував заробітну плату навіть у більшому ніж мало бути розмірі, тобто його права не були порушені і фактично підприємством порушень вимог ст. 102-1 ч. 1 КЗпП України не допущено. Підстави для застосування санкцій відсутні.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. Пояснив, що в ході перевірки встановлено нарахування позивачем заробітної плати працівнику з недотриманням вимог нормативних актів. Відповідно до вимог ст. 102-1 ч. 1 КЗпП України працівникові, що працює за сумісництвом, заробітна плата виплачується за фактично відпрацьований час. ОСОБА_4 був прийнятий позивачем на 0,25 ставки охоронця. Позивач виплачував йому 0,25 від встановленого окладу охоронця. Фактично ж ОСОБА_4 працював змінами і відпрацьовував більше ніж чверть місячної норми робочого часу. Так, в липні 2018 року при нормі робочого часу на місяць 176 годин ОСОБА_4 відпрацював 8 змін, тобто 48 годин. У серпні також відпрацював 48 годин при нормі робочого часу 175 годин на місяць. Вважає, що позивачем порушено державні гарантії оплати праці, а тому санкція застосована правомірно. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали із зазначених підстав. Пояснили, що рішення про застосування санкцій відповідачем прийнято без належного дослідження обставин. При нарахування та виплаті заробітної плати ОСОБА_4 були допущені помилки, але при цьому права працівника порушено не було, оскільки фактично виплачено заробітну плату у розмірі більшому, ніж потрібно при правильному обрахунку. У статті ж 102-1 КЗпП України йдеться про заробітну плату, яку одержує працівник.

Представник відповідача заперечення на позов підтримав із зазначених підстав. Пояснив, що позивачем порушено державні гарантії при виплаті заробітної плати працівнику, що працює за сумісництвом. Оплата проводилась не за фактично виконаний обсяг робіт, чим порушено вимоги ст. 102-1 КЗпП України, а тому застосування штрафу є правомірним.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до направлення від 11.09.2018 відповідачем 12.09.2018 проведено інспекційне відвідування ТОВ "Євротранс" з питань додержання вимог трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, у тому числі неповнолітніми, зміна істотних умов праці щодо встановлення працівниками певного робочого часу з червня по серпень 2018 (а.с. 51-56).

За наслідками перевірки відповідачем 05.10.2018 винесено постанову № СМ 1499/185/АВ/МГ-ФС про застосування до позивача штрафу у сумі 37230 грн. на підставі абзацу 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення вимог ч. 1 ст. 102-1 КЗпП України ( а.с. 21).

Відповідно до ст. 102-1 ч. 1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

У ході відвідування відповідачем встановлено та визнано позивачем, що заробітна плата ОСОБА_4, який працював за сумісництвом, нараховувалась не за фактично відпрацьований ним час, а шляхом множення встановленого розміру посадового окладу охоронця на 0, 25, оскільки працівник був прийнятий на роботу саме на чверть окладу. Разом з тим, позивачем зазначено та відповідачем ніякими доказами таке твердження не спростоване, що при нарахуванні заробітної плати працівнику позивачем застосовувалась податкова соціальна пільга.

Відповідно до вимог ст. 169 п. п. 169.1, 169.2, 160.4 ПК України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

З наведених норм вбачається, що при наявності права на застосування податкової соціальної пільги та подання про це відповідної заяви роботодавцю, працівник має право на зменшення розміру оподатковуваного доходу.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що працює у ТОВ "Євротранс" за сумісництвом на 0,25 окладу. Крім того, має ще одне місце роботи, де працює на умовах повної зайнятості. Позивачу заяву про застосування податкової соціальної пільги не подавав.

Крім того, з довідки, виданої Сумським державним університетом вбачається, що ОСОБА_4 працює на посаді охоронця з 8.05.2016 (а.с. 23). На роботу за сумісництвом ОСОБА_4 позивачем був прийнятий за його заявою від 19.05.2017 (а.с. 61). Таким чином, позивачем при обрахунку заробітної плати ОСОБА_4 застосовувалась податкова соціальна пільга без наявності до того законом визначених підстав, а відповідно був зменшений його оподатковуваний дохід та з заробітної плати податки були сплачені у меншому розмірі.

Відповідно до постанови про застосування штрафу ОСОБА_4 мала бути нарахована заробітна плата у червні 2018 в сумі 987,92 грн., липні 2018 - 1025, 45 грн., серпні 2018 - 1031,31 грн.

Як було зазначено вище, ст. 102-1 ч. 1 КЗпП України гарантує працівникові, що працює за сумісництвом, одержання заробітної плати за фактично відпрацьований час. Суд погоджується з твердження позивача, що суми, розраховані відповідачем не є сумами, що підлягають виплаті працівникові, оскільки не враховано обов'язок роботодавця сплатити з цих сум податки та обов'язкові платежі. З наведеного позивачем у відповіді на відзив розрахунку сум, що підлягали б виплаті працівнику за червень-серпень 2018 у випадку вірного обрахунку та не застосування податкової пільги та копій та розрахунково-платіжних відомостей, вбачається, що фактично ОСОБА_4 отримував заробітну плату у розмірі більшому, ніж мав отримувати при вірному обрахунку (а.с. 26-27, 30-31, 33-34, 36, 82-83).

Відповідно до ст. 265 ч. 2 абзацу четвертого КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З наведеного вбачається, що незважаючи на допущені позивачем при обрахунку заробітної плати, яка підлягає виплаті ОСОБА_4, помилки, фактично одержані ним суми не є меншими, від гарантованих ст. 102-1 ч. 1 КЗпП України. Суд вважає, що у цьому випадку права працівника порушені не були, а тому підстави для застосування до позивача штрафу на підставі ст. 265 ч. 2 абзацу 4 КЗпП України відсутні. Суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати постанову № СМ 1499/185/АВ/МГ-ФС від 05.10.2018 про застосування до позивача штрафу у сумі 37230 грн. на підставі абзацу 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення вимог ч. 1 ст. 102-1 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 05.10.2018 №СМ1499/185/АВ/МГ-ФС про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС" штрафу в розмірі 37 230 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Горького, 28Б, код ЄДРПОУ 39857622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС" (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 69, код ЄДРПОУ 32727356) судовий збір в розмірі 1762,00 грн., сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.01.2019.

Суддя О.В. Соп'яненко