Рішення № 79578455, 04.02.2019, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/90/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2019 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого Цаберябого Б.М.

при секретарі Янченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з цим позовом і вказала, що з 2003 року вона почала проживати разом з відповідачем, разом з ними проживали її діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в житловому будинку, який належить її матері на підставі свідоцтва про право на спадщину, який розташований по АДРЕСА_1. Позивачка вказує, що 07 грудня 2006 року вона з відповідачем за спільні кошти придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2. Відповідно до договору купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку, який було посвідчено 07 грудня 2006 року приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Плохою Г.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1016, покупцем будинку є ОСОБА_2. Для придбання вказаного будинку сторони отримали кредитні кошті в ЗАТ «ОТП Банк», що в подальшому змінив свою назву на ПАТ «ОТП Банк», що підтверджується кредитним договором ML_303/120/2006, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 Позивачка вказує, що 07 грудня 2006 року вона уклала договір поруки із ЗАТ «ОТП»Банк», згідно умов якого вона поручилась перед банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що витікають із укладеного кредитного договору. В грудні 2015 року сторони припинили підтримувати сімейні відносини, погляди на життя стали протилежними та відповідач почав проживати окремо, залишивши позивачці спірний житловий будинок. На даний час між сторонами виникли спірні відносини щодо розпорядження даним будинком, тому позивачка звернулась до суду з проханням встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу її з ОСОБА_2 з 2003 року по січень 2016 року; визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на Ѕ частину, який розташований за вищезазначеною адресою, загальною площею 65,8 кв. м., житловою площею 36,1 кв. м. та господарськими будівлями і спорудами: літньої кухні Б-1; сараю В-1; погребу п/д; вбиральні Г-1; паркану № 1, хвіртки № 2, водопроводу № 3 та визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1215 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_2.

Відповідач позовні вимоги не визнав, та пояснив, що спірний житловий будинок він придбав за особисті кошти, які йому було надано в кредит від ЗАТ «ОТП Банк», на підставі договору № 3-03/665/06/1. Вказує, що він одноособово, без участі позивачки виконує обов'язки за цим договором, а позивачка не приймала участі у виконанні кредитних зобов'язань. Тому він вважає, що будинок не є спільною власністю його і позивачки і просить в позові відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи сповіщений.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що їй відомо, що сторони тривалий час проживали разом, вели спільне господарство та за спільні кошти придбали житловий будинок, звідки саме дані кошти були, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що даний спірний житловий будинок позивачка з відповідачем купили за час сумісного проживання, оскільки разом вели спільне господарство.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи, що не з'явились.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивачки мають бути задоволені, бо у судовому засіданні встановлено, що з 2003 року сторони почали проживати разом в житловому будинку, який належить матері позивачки на підставі свідоцтва про право на спадщину, який розташований по АДРЕСА_1. 07 грудня 2006 року сторони придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2. Відповідно до договору купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку, який було посвідчено 07 грудня 2006 року приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Плохою Г.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1016, покупцем будинку є ОСОБА_2. Для придбання вказаного будинку сторони отримали кредитні кошті в ЗАТ «ОТП Банк», що в подальшому змінив свою назву на ПАТ «ОТП Банк», що підтверджується кредитним договором ML_303/120/2006, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 07 грудня 2006 року ОСОБА_1 клала договір поруки із ЗАТ «ОТП»Банк», згідно умов якого вона поручилась перед банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що витікають із укладеного кредитного договору. В кінці 2015 року сторони припинили підтримувати сімейні відносини, погляди на життя стали протилежними та відповідач почав проживати окремо, залишивши позивачку у спірному будинку. Рішенням шостої сесії сьомого скликання Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області № 01-VI/VII від 11 лютого 2016 року АДРЕСА_2 перейменована на АДРЕСА_2 з відповідними номерами домогосподарства.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року № 6-37цс11.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч. 1ст. 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісні власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

При цьому, згідно рекомендацій п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11 роз'яснено, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

До того ж Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Таким чином, якщо навіть на час придбання в шлюбі майна використовувалися запозичені кошти одним із подружжя, вони вважаються використаними в інтересах сім'ї і не є особистою власністю подружжя, як висловлено в правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 15 травня 2017 року по справі № 718/585/16-ц, що спростовує доводи відповідача про придбання будинку ним одноособово за позичені у ПАТ "ОТП банк" кошти.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти (Постанова Верховного Суду України від 08.06.2016р.).

Тобто, положеннями вказаних норм передбачено, що для визначення та встановлення, що майно є спільною сумісною власністю подружжя необхідні умови - проживання однією сім`єю, спільне проживання, яке пов'язано спільним побутом, із взаємними правами та обов'язками, що і є ознаками сім`ї.

Згідност.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка разом з відповідачем з 2003 року по січень 2016 року проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет.

Зазначений факт в судовому засіданні підтверджений дослідженими в судовому засіданні доказами та показаннями свідків.

Таким чином, докази на які посилається позивачка щодо підтвердження факту проживання однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_2 в період часу з 2003 року по січень 2016 року знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і суд у відповідності із ст.ст. 315, 319 ЦПК України вважає їх достатніми для встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, у вказаний період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час придбання житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 сторони проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство.

Придбання майна підтверджено відповідними доказами, які суд вважає достатніми і достовірними.

Тому, враховуючи проживання сторін однією сім'єю в зазначений період і придбання в цей період зазначеного у позові майна, суд вважає, що є всі підстави для визнання цього майна спільним майном сторін, які проживали однією сім'єю, та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_2 та земельної ділянки, що розташована також за даною адресою, як те передбачено ст.ст. 60, 70 СК України.

Згідно положень ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку земельна ділянка площею 0,1215 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій розміщений спірний будинок, належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, виданого Криничанським районним відділом земельних ресурсів 24 вересня 2008 року. Тому за позивачкою має бути визнано право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.

А задоволення позову, за правилами ст.141 ЦПК України, покладає на відповідача обов'язок по сплаті судових витрат на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2003 року по січень 2016 року.

Визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2, загальною площею 65,8 кв. м., житловою площею 36,1 кв. м., який складається з: літньої кухні Б-1; сараю В-1; погребу п/д; вбиральні Г-1; паркану № 1, хвіртки № 2, водопроводу № 3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1215 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, 1057, 20 грн., судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р