Рішення № 79578161, 25.01.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 522/17435/17

Провадження № 2/496/34/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Дигуляр А.С.,

представник позивача - ОСОБА_1,

прокурор - Скородинська О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа: Прокуратура Одеської області про відшкодування моральної шкоди заподіяною незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача: Прокуратура Одеської області про відшкодування моральної шкоди заподіяною незаконним рішенням та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, в якій просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.11.2011 року відносно неї слідчим прокуратури Суворовського району м. Одеси було порушено кримінальне провадження за ознаками злочину за ч. 2 ст. 368 КК України.

Після чого її було визнано підозрюваною та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Обвинувальний акт був направлений до Приморського районного суду м. Одеса, де постановою суду відбулась зміна обвинувачення. Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2014 року ОСОБА_2 було визнано невинуватою у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 та ч. 1 ст. 364 КК України та виправдано, за відсутністю в діях позивача складу злочину. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.01.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України резолютивна частина вироку залишена без змін.

Позивач вважає, що під час перебування під слідством та судом з 29.03.2011 року по 15.01.2015 рік, що складає три роки, дев'ять місяців та чотирнадцять днів позивачка морально постраждала. У продовж усього часу вона переживала негативний емоційний стрес, наслідки перенесеного призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін. Від незаконних дій органу досудового розслідування, ОСОБА_2 втратила спокій, зазнала переживань, що призвело до суттєвого погіршення її душевного та фізичного стану. Враховуючи розмір заподіяної шкоди, негативний вплив на її здоров'я, емоційних страждань, які пережила позивач та її родичі, вважає за потрібне стягнути з Державного бюджету України на її користь 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позовна заява була подана до Приморського районного суду м. Одеси (а.с.2), ухвалою суду від 15.03.2018 року було задоволено клопотання третьої особа на стороні відповідача - Одеської місцевої прокуратури № 4 про передачу справи за територіальною підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області для подальшого розгляду.

У підготовчому судовому засіданні представником позивача було подано клопотання про заміну третьої сторони по справі, мотивуючи це тим, що Одеська місцева прокуратура №4 не являється самостійною юридичною особою, та входить до складу юридичної особи - Прокуратури Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи 03528552, адреса 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3). Інформація про юридичну особу Одеську місцеву прокурату № 4 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня (а.с. 107-110).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21.11.2018 року, було замінено неналежну третю особу Одеську місцеву прокуратура № 4 на належну - Прокуратуру Одеської області та призначено розгляд справи на 24 січня 2019 року (а.с. 124).

Представник Державної казначейської служби України на у судовому засіданні був відсутній, хоча належним чином сповіщений.

Представник Прокуратури Одеської області, яка діє на підставі № 05/2-1618-18 Вих. від 18 січня 2019 року (а.с. 142), у судовому засіданні була присутня. У своїх письмових поясненнях, які були додані до матеріалів справи 22 грудня 2018 року, та на які посилалась, представник прокуратури висловила думку щодо недоведеності позовних вимог стороною позивача, а тому просила відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог.

Представник позивача, ОСОБА_1, який діє на підставі угоди про надання правової допомоги від 07.09.2017 року (а.с.37), у судовому засіданні позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив їх задовольнити. Так, у наданій до суду уточненій позовній заяві (а.с. 112-116) навів ряд підстав, якими обґрунтовується заподіяна моральна шкода позивачки, яку оцінено в 300 000 гривень, розмір якої було важко визначити, але відповідач має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які ОСОБА_2 і її родичі перенесли. Сума враховує в себе усі страждання, які довелось перенести, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов'язаних з незаконним порушенням кримінальної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, дослідивши надані докази, суд приходить до такого висновку.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування судами норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що 28.03.2011 року відносно ОСОБА_2 слідчим прокуратури Суворовського району м. Одеси було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України.

29.03.2011 року ОСОБА_2 було визнано підозрюваною та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В подальшому обвинувальний акт був направлений до Приморського районного суду м. Одеси. Під час розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченої, прокурором було винесено постанову про зміну обвинувачення, згідно якого гр. ОСОБА_2 обвинувачувалась у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 1 ст. 364 КК України.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2014 року у пред`явленому обвинуваченні позивачку визнано не виною та виправдано у зв`язку з відсутності в її діях складу злочину.

Вирок суду переглядався вищими інстанціями, Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.01.2015 року резолютивна частина вироку залишена без змін.

Вказані судові рішення переглядались у касаційному порядку та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 року були залишенні без змін.

Згідно ч 2. Ст. 532 КПК України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції., таким чином виправдувальний вирок відносно ОСОБА_2 набрав чинності 15 січня 2015 року, що являється крайнім терміном закінчення перебування позивача під слідством. В цілому строк перебування під слідством та судом продовжувався з 29.03.2011 року по 15.01.2015 року, що складає три роки, дев'ять місяців та чотирнадцять днів.

Суд вважає доведеним факт, що за цей час ОСОБА_2 переживала негативний вплив на своє психічне здоров'я, хвилювання через перевлаштування ритму життя, емоційний дискомфорт, пов'язаний з тим, що вона стала залежною від правоохоронних органів та суду, де зобов'язано була докладати зусилля щодо захисту своїх прав, тобто позивачу було нанесено моральну шкоду.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Конституційне право громадян на судовий захист закріплюється статтею 3 ЦПК України, де встановлено загальні засади цивільного законодавства , які надають право на судовий захист цивільного права та інтересу, неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини , справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підписана 04.11.1950 року, ратифікована Верховною радою України 17.07.97 року та набрала законної сили 11.09.1997 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Крім того, п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що позивачка довела факт заподіяння їй моральної шкоди. Адже, перебуваючи під слідством та судом, вона перенесла стрес, певний час вона не мала змоги вести свій звичайний спосіб життя, заробляти кошти та реалізовували себе. Разом з тим, суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди виходить з принципу співмірності та доведеності розміру суми яку просить стягнути позивач.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов'язковим виконанням наведеної норми права.

Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, а саме, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом і у практиці ЄСПЛ приймаються до уваги різні обставини як такі, що заподіюють моральну шкоду: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров'я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо (Мілазі проти Республіки Італії від 25.06.1987 р., Лопес Остра проти Іспанії від 09.12.1994 р., Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації від 13.07.1983 р., Жовнер проти України від 29.06.2004 р., Полтораченко проти України від 18.01.2005 р.).

Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювала, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювала та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 постанови судам роз'яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2019 року складає - 4173 гривні .

Час перебування під слідством та судом розпочався 29.03.2011 року та закінчився винесенням ухвали Апеляційного суду Одеської області 15.01.2015 року, оскільки, саме з цієї дати ОСОБА_2 вважається такою, що не скоювала кримінального правопорушення, так як рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, таким чином час який необхідно враховувати в визначення моральної шкоди позивача складає три роки, дев'ять місяців та чотирнадцять днів, що складає 45 місяців 14 днів.

Таким чином розрахункова моральна шкода становить 4173 х 45 місяців 14 днів = 189 732 грн.

Заявлену в позові суму 300 000 грн., суд вважає надмірною та необґрунтованою. Розрахунку саме такої шкоди, позивач в позові не навів.

Представник позивача в судовому засіданні, на питання головуючого про експертизу яка б підтвердила зазначену суму пояснив, що позивач вважає факт и обставини притягнення її до кримінальної відповідальності достатніми для обґрунтування зазначеної суми, призначення експертизи вважає зайвим.

Стягуючі моральну шкоду в розмірі відповідно до встановленого законом та усталеною судовою практикою, суд враховує, що відносно позивач не обиралась міра запобіжного заходу пов'язана з позбавленням волі.

Також суд звертає увагу, що позивач звернулась до суду після спливу двох років після остаточного рішення на її користь, при цьому на навела обставин які б перешкоджали їй це зробити. Але ця обставина збільшила розмір виплати з урахуванням постійного збільшення мінімальної заробітної плати.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 3 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 - рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає безспірному списанню з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, завданої позивачу тривалим перебуванням під слідством та судом становить 189 732 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять дві) гривні в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

На підставі вищевикладенного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81,141,258,259,263, 264, 265,268 ЦПК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Державної казначейської служби України (місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646), третя особа: Прокуратура Одеської області (місце знаходження: 65000, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) про відшкодування моральної шкоди заподіяною незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 189 732 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять дві) гривні в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

В решті позову відмовити.

Повний текст складено 04.02.2019 року.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя Буран В.М.

25 січня 2019 року