
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2019 року Справа № 160/7728/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Букіна Л.Є.,
за участі: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,
представника відповідача - Бузунова К.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 0440/6113/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» (адреса: 49102, місто Дніпро, вулиця Данила Галицького, будинок 7 приміщення 1-А; код ЄДРПОУ 30602385) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.10.2018 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 16.089.2018 року № 0021421406 і № 0021381409 відповідно.
В обґрунтування позову Товариство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит і валові витрати, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв'язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржені донарахування податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржені рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов'язань усіх учасників «паперово-транзитного» переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа у Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 22.12.2005 року, перебуває на податковому обліку в органах ДФС і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податку на прибуток. З установчих документів позивача вбачається, що останній здійснює діяльність пов'язану з оптовою торгівлею металами та металевими рудами.
На підставі наказу від 30.03.2018 року № 1852-п, посадовими особами відповідача у період з 23.03.2018 р. по 19.07.2018 р., проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.07.2018 р.№ 40638/04-36-14-09/30602385, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем у тому числі пп. «а» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну сум 177624 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 159 862 грн.
Такі висновки податковий орган обумовлює у зв'язку з наявним вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі № 210/4522/18, відповідно до якого ОСОБА_2 (посадова особа ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс») визнано винною у вчиненні кримінального провадження за № 32018041660000013, передбаченого ч. 1 статті 205 КК України, що за позицією контролюючого органу свідчить про «безтоварність» здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс».
На підставі такого акту і встановлених порушень, відповідачем 16.08.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0021381409, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг)» на загальну суму 266436,00 грн. та податкове повідомлення-рішення у № 0021421406, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 239793,00 грн.
Підстави та порядок проведення перевірок позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим за наслідками перевірки податковим повідомленням-рішенням.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини позивача за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 року, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та визначено валові витрати у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 26.07.2018 р.№ 40638/04-36-14-09/30602385.
З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, Товариство мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс».
Так, між вказаними суб'єктами господарювання укладено Договір поставки № 2003-17 від 20.03.2017 року «, відповідно до якого Постачальник передає у власність, а Покупець (Товариство) оплачує та приймає Товар (металлопрокат - труби, лист), вказаний у Специфікації. Умови поставки товару: протягом 30-ти календарних днів з моменту узгодження Специфікації. Строк поставки товару: 100% оплата протягом 30-ти банківських днів з моменту отримання Товару. Загальна вартість Договору склала 1 065 746,40 грн., в тому числі ПДВ - 177 624 грн. Умови поставки: склад Покупця - 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, б. 4-к. Строк дії Договору - до 31.03.2018 року.
На виконання умов Договору 20.03.2018 року між Постачальником та Покупцем була підписана Специфікація № 1 на загальну суму 1 065 746,40 грн., в тому числі ПДВ - 177 624 грн. Та виставлено Рахунок-фактуру № 200301 від 20.03.2017 року.
Товар, який зазначений в Специфікації № 1 від 20.03.2018 року до Договору поставки № 2003-17 від 20.03.2017 року, був переданий від Постачальника до Покупця частинами:
- видаткова накладна № 0320/06 від 20.03.2017 року на суму 114 840,00 грн., в т.ч. ПДВ -19 140,00 грн.
- видаткова накладна № 0331/13 від 31.03.2017 року на суму 297 840,00 грн., в т.ч. ПДВ -49 640,00 грн.
- видаткова накладна № 0331/14 від 31.03.2017 року на суму 292 676,40 грн., в т.ч. ПДВ -48 779,40 грн.
- видаткова накладна № 0331/16 від 31.03.2017 року на суму 290 070,00 грн., в т.ч. ПДВ -48 345,00 грн.
- видаткова накладна № 0331/17 від 31.03.2017 року на суму 70 320,00 грн., в т.ч. ПДВ -11 720,00 грн.
Постачальником, відповідно до вимог податкового законодавства, зареєстровано в ЄРПН та передано Покупцю податкові накладні на товар:
- податкова накладна № 116 від 20.03.2017 року;
- податкова накладна № 117 від 31.03.2017 року;
- податкова накладна № 118 від 31.03.2017 року;
- податкова накладна № 119 від 31.03.2017 року;
- податкова накладна № 120 від 31.03.2017 року;
Відповідно до відомостей Акту, станом на 31.12.2017 року кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.
Придбаний ТМЦ у подальшому реалізований на адресу контрагентам, зокрема:
- Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод» відповідно до Договору № 368/16К від 16.06.2016 року, на підтвердження чого матеріали справи містять рахунок-фактуру № СФ-33 від 12.04.2017 року; видаткову накладну № РН-000032 від 13.04.2017 року; довіреність № 00407 від 12.04.2017 року; товарно-транспортну накладну № 0000123456 від 13.04.2017 року;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА» відповідно до Договору поставки № 03-11/14 від 03.11.2014 року, на підтвердження чого матеріали справи містять рахунок-фактуру № СФ-00024 від 30.03.2017 року; видаткову накладну № РН-0000028 від 30.03.2017 року; довіреність № Дов-000428 від 20.03.2017 року, товарно-транспортну накладну № 0000234566 від 30.03.2017 року; рахунок-фактуру № СФ-026 від 31.03.2017 року; рахунок-фактуру № СФ-027 від 31.03.2017 року; видаткову накладну № РН-000024 від 31.03.2017 року; видаткову накладну № РН-000025 від 31.03.2017 року; товарно-транспортну накладну № 0000233145 від 31.03.2017 року; рахунок-фактуру № СФ-51 від 22.05.2017 року; видаткову накладну № РН-48 від 24.05.2017 року; довіреність № Дов-000801 від 23.05.2017 року, товарно-транспортну накладну № 24052017 від 24.05.2017 року; рахунок-фактуру № СФ-52 від 22.05.2017 року; видаткову накладну № РН-49 від 24.05.2017 року; довіреність № Дов-000799 від 23.05.2017 року, товарно-транспортну накладну № 24052017 від 24.05.2017 року.
Тобто, позивачем документально підтверджено правомірність включення до сум податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, а також визначено валові показники за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 року.
Надаючи оцінку наданим до суду первинним документам позивача, суд зазначає, що за зовнішніми реквізитами вони складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Разом з цим, жоден із вищезазначених документів не був предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, результати якої оформлені від 26.07.2018 р.№ 40638/04-36-14-09/30602385, що у свою чергу свідчить про неповноту, формальність проведеної відповідачем перевірки та необґрунтованість його висновків про відсутність первинних документів, які б підтверджували здійснення позивачем спірної господарської діяльності.
При цьому, висновки акту перевірки про безпідставне включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені первинними документами зроблено податковим органом виключно на підставі вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі № 210/4522/18, відповідно до якого ОСОБА_2 (посадова особа ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс») визнано винною у вчиненні кримінального провадження за № 32018041660000013, передбаченого ч. 1 статті 205 КК України.
Проте суд не приймає вказані посилання до уваги та з цього приводу зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
У даному випадку, обставини, встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі № 210/4522/18, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017, а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.
Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.
Крім того, у відповідності до ст. 71 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
Отже, податковий орган, проводячи планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, не мав передбачених законом підстав формувати свої висновки про відсутність реального вчинення господарських операцій з даним контрагентом на підставі лише даних податкового обліку зазначеного контрагента та обставин, встановлених у вироку суду щодо нього, які не стосуються вчинених між даними суб'єктами господарювання фінансово-господарських операцій.
При цьому, жодних інших обставин для невизнання первинних документів Підприємства та неврахування господарських відносин позивача з його контрагентом за спірний період при визначенні об'єкту оподаткування, у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентом у цьому періоді не проведено, оцінки наданим позивачем первинним документам з точки зору відповідності їх вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не надано, у зв'язку з чим, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими.
За наведених вище обставин у їх сукупності, суд не приймає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 26.07.2018 р.№ 40638/04-36-14-09/30602385, щодо встановлених у ньому обставин, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеним суб'єктом господарювання та позивачем.
Суд також зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару (робі) є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.
Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.
Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу 3 ПКУ.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.
Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарської діяльністю платника податків, та по операціях, що не містять ділової мети.
У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту та валових витрат визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.
Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит та визначив валові показники на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств складалася без відповідного підтвердження первинними документами.
Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрованим в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.
Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень
За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства шляхом визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача.
Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 7593,44 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 16.08.2018 року № 0021381409, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг)» на загальну суму 266436,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 16.08.2018 року № 0021421406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 239793,00 грн.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» (код ЄДРПОУ 30602385, адреса: 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 7, кв. 1-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7593,44 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 44 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 25.01.2019 року.
Суддя Л.Є. Букіна
Судове рішення № 79578150, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 16.01.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/7728/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: