Рішення № 79578005, 28.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/5916/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача голова Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області Андрущенко Андрій Олександрович про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної (немайнової) шкоди,-

Встановив:

ОСОБА_1, журналіст інформаційної агенції "Журналісти проти корупції" 07.12.2018 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, в якому просить:

- визнати незаконними дії відповідача щодо ненадання відповідей на запити № ВСП 001/06/09/18 від 06.09.2018 та № ВСП 001/03/12/18 від 03.12.2018;

- зобов'язати відповідача надати позивачу запитувану у запитах від 06.09.2018 та від 03.12.2018 інформацію, в тому числі шляхом надання для ознайомлення згаданих у запитах документів;

- стягнути з відповідача моральну (немайнову) шкоду, що була спричинена позивачу внаслідок незаконних дій суб'єкта владних повноважень - Старояричівської сільської ради щодо ненадання відповіді на запити в розмірі 100 000 гривень.

Також позивач подав клопотання про постановлення окремої ухвали щодо Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України та накладення штрафу Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звертався до відповідача із запитами від 06.09.2018 р та 03.12.2018 р в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" на отримання публічної інформації щодо кількості неуспадкованих земельних ділянок по сільській раді станом на дату отримання запиту та їх загальну площу, кількість заяв поданих сільською радою до місцевого суду про визнання спадщини відумерлою за 2015-2017 роки (після спливу року з часу відкриття спадщини), поіменний список колишніх (померлих) власників неуспадкованих земельних ділянок за 2015-2017 роки, кількість заяв поданих сільською радою до суду у 2015-2018 роках про визнання спадщини відумерлою (по не успадкованих земельних ділянках) з зазначенням даних померлого власника та померлого, дані щодо здійснення контролю сільською радою за незаконним використанням (не використанням) сторонніми особами не успадкованих земельних ділянок. Однак, станом на дату написання позовної заяви запити позивача у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» не розглянуті та запитувана інформація не надана. Позивач стверджує, що цими незаконними діями Старояричівська сільська рада йому як громадському активісту та журналісту завдала моральної шкоди, яку визначає у розмірі 100000 грн.

Відповідач позов не визнає, надіслав суду відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги безпідставними. Повідомив, що Старояричівська сільська рада надіслала ОСОБА_1 відповіді на його запити простим листом, оскільки в сільському бюджеті не передбачено коштів на придбання конвертів, марок та оплату рекомендованих відправлень, а стягнення моральної (немайнової) шкоди безпідставне, на підтвердження чого надав витяг із журналу реєстрації вихідної документації.

Позивачем подано відповідь на відзив. В обгрунтування відповіді на відзив зазначив, що станом на дату написання відповіді на відзив його запити від 06.09.2018 р та 03.12.2018 р у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" не розглянуті та запитувана інформація не надана.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги заперечує повністю.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, подала клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги заперечує повністю.

Суд заслухав пояснення позивача, вивчив долучені до справи заяви по суті спору, дослідив письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 є журналістом інформаційної агенції "Журналісти проти корупції", що підтверджується посвідченням ВСП 001.

ОСОБА_1 звернувся до голови Старояричівської сільської ради із запитом від 06.09.2018 № ВСП001/06/09/18, на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив:

- надати інформацію про кількість не успадкованих земельних ділянок по сільській раді станом на дату отримання запиту та їх загальну площу, кількість заяв поданих сільською радою до місцевого суду про визнання спадщини відумерлою за 2015-2017 роки (після спливу року з часу відкриття спадщини);

- надати інформацію про кількість не успадкованих земельних ділянок та їх загальну площу станом на 01.01.2016 р, 01.01.2017 р,;

- у випадку не подання заяв до суду надати інформацію про причини порушення сільською радою вимог ст.1277 ЦК України.

03.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Старояричівської сільської ради із журналістським запитом № ВСП001/03/12/18, просив відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" :

- надати поіменний список колишніх (померлих) власників неуспадкованих земельних ділянок за 2015-2017 роки (за кожен рік окремо), вказавши у ньому прізвище, ім'я та по батькові померлого, рік народження, місце проживання до смерті, площу земельної ділянки, дату смерті померлого;

- надати інформацію про кількість заяв, поданих сільською радою до суду у 2015-2018 роках (за кожен рік окремо) про визнання спадщини відумерлою (по не успадкованих земельних ділянках);

- надати список згаданих вище заяв, поданих до суду у 2015-2018 роках (за кожен рік окремо), у якому вказати прізвище, ім'я та по батькові померлого власника не успадкованої земельної ділянки, площа земельної ділянки, місце проживання померлого та дату смерті;

- повідомити, чи здійснюється контроль у сільській раді за незаконним використанням (не використанням) сторонніми особами не успадкованих земельних ділянок, коли, ким і на кого з посадових осіб сільської ради покладено такі обов'язки і наслідки такого контролю.

В описаних вище запитах ОСОБА_1 просив скерувати відповіді на його поштову адресу: 79025, АДРЕСА_1, а також повідомити телефоном чи засобами електронної пошти.

Старояричівська сільська рада повідомила суд, що 13.09.2018 та 04.12.2018 р у відповідь на запити ОСОБА_1 на отримання публічної інформації надіслала листи та повідомила заявника:

- що на всі земельні ділянки є потенційні спадкоємці враховуючи і п'яту чергу спадкоємців за законом відповідно до ст.1265 ЦКУ. Майно залишається «безхазяйним» після смерті спадкодавця через те, що потенційні спадкоємці можуть про нього просто не знати через поважність причин, з яких встановлений законодавством строк для прийняття спадщини був пропущений;

- на сьогоднішній день ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед», яка орендує земельні паї на протязі 2018 року допомагає людям в юридичному оформленні прав на земельні ділянки.

Докази скерування листів №470, 631 ОСОБА_1 відповідач надав копії аркушів журналу реєстрації вихідної кореспонденції. Старояричівська сільська рада не надала суду доказів надіслання цих листів на поштову адресу ОСОБА_1 через Укрпошту чи будь-якого іншого оператора поштового зв'язку України з причини відсутності таких доказів.

ОСОБА_1 наполягає, що згадані відповідачем листи на його поштову адресу не надходили. Позивач стверджує, що відповідач як розпорядник публічної інформації систематично вдається до обману суду та позивача, надаючи документи (відзиви та копії відповідей, довідки), що мали би спростувати твердження ОСОБА_1 про неотримання відповідей на запити. Такі систематичні незаконні дії відповідача вказують на зловживання ним своїм службовими повноваженнями з використанням офіційних документів, у які вносяться відомості, що не відповідають дійсності.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно статті 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3)максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4)доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6)юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1)конфіденційна інформація; 2)таємна інформація; 3)службова інформація.

Отже, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб'єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.

Згідно із ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов'язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування (ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

За правилами статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1)оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2)систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3)вести облік запитів на інформацію; 4)визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5)мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6)надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Перелік та види інформації яку розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати визначений в статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст.18 вказаного Закону для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб'єктів владних повноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, що має містити: 1)назву документа; 2)дату створення документа; 3)дату надходження документа; 4)джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 5)передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; 6)строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; 7)галузь; 8)ключові слова; 9)тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); 10)вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); 11)проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); 12)форму та місце зберігання документа тощо.

Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом: 1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб; 2) надання доступу до системи за запитами.

Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.

З комплексного аналізу зазначених норм, можна дійти висновку, що вимогами чинного законодавства на суб'єктів владних повноважень покладено обов'язок формувати розповсюджувати та забезпечувати доступ осіб до загальнодоступної публічної інформації, яка виникає та створюється в процесі здійснення ними своїх владних, делегованих повноважень, шляхом розміщення та оприлюднення такої інформації у спосіб встановлений законодавством.

Зазначене за своєю суттю і є тим самим механізмом встановленим на забезпечення дотримання суб'єктами владних повноваження права громадян на доступ до публічної інформації.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до положень ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1)відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2)відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3)ненадання відповіді на запит на інформацію; 4)надання недостовірної або неповної інформації; 5)несвоєчасне надання інформації; 6)невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7)інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 24 цього ж Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації згідно якої відповідальність несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) не оприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 13.09.2018 та 04.12.2018 р у відповідь на запити ОСОБА_1 на отримання публічної інформації відповідач надіслав листи та повідомив заявника:

- що на всі земельні ділянки є потенційні спадкоємці враховуючи і п'яту чергу спадкоємців за законом відповідно до ст.1265 ЦКУ. Майно залишається «безхазяйним» після смерті спадкодавця через те, що потенційні спадкоємці можуть про нього просто не знати через поважність причин, з яких встановлений законодавством строк для прийняття спадщини був пропущений;

- на сьогоднішній день ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед», яка орендує земельні паї на протязі 2018 року допомагає людям в юридичному оформленні прав на земельні ділянки.

Відповіді відповідача на запити позивача не відповідають критеріям, наведеним у Законі України «Про доступ до публічної інформаці»", оскільки надана інформація є неповною та недостовірною.

Також, відповідачем не надано доказів надіслання відповідей на запити на поштову адресу ОСОБА_1 через Укрпошту чи будь-якого іншого оператора поштового зв'язку України. Оцінюючи наданий відповідачем копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції про направлення відповідей на запити позивача, суд дійшов висновку, що такий не є належним доказом надіслання ОСОБА_1 відповіді на його запити. Сам по собі факт реєстрації листів в журналі не доводить скерування цих листів адресату, водночас відповідач не надав суду належних та достатніх доказів надіслання кореспонденції через оператора поштового зв'язку. Оскільки відповідач не довів факту надіслання ОСОБА_1 відповідей на його запити про доступ до публічної інформації у встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» строки, а також надані відповіді на запити долучені до матеріалів справи є неповними та недостовірними, суд вважає таку поведінку розпорядника публічної інформації протиправною.

З огляду на це належним способом судового захисту права особи на доступ до публічної інформації є зобов'язання розпорядника публічної інформації у відповідь на запити № ВСП 001/06/09/18 від 06.09.2018 та № ВСП 001/03/12/18 від 03.12.2018 надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн., суд зазначає таке:

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною другою цієї статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо надіслання ОСОБА_1 відповідей на його запити дійсно могла спричинити позивачеві зайві клопоти, пов'язані із зверненням до суду з цим позовом. Водночас суд враховує, що позивач звертався про отримання публічної інформації як журналіст, що проводить журналістське розслідування, а тому повинен бути готовим до певних труднощів у своїй професійній діяльності. З огляду на ці міркування та зміст пояснень позивача на обгрунтування цих вимог суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів тієї обставини, що бездіяльність Старояричівської сільської ради завдала йому істотну моральну шкоду, що виразилась в глибоких емоційних хвилюваннях та порушенні нервової системи. За таких обставин позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає до задоволення.

Щодо клопотань позивача про постановлення окремої ухвали щодо Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України та накладення штрафу Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За своїм змістом зазначена норма визначає непрямий спосіб судового контролю, що має обмежену дію: ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити від суду; коло заходів, які має виконати адресат, визначається також судом. При цьому варто відмітити, що належні до спірних правовідносин обставини справи, які досліджувалися судом, є встановленими після завершення судового розгляду. З огляду на це окрема ухвала постановляється разом із прийняттям рішення по суті спору. Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду з його ініціативи на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.

Тому, беручи до уваги, що правом ініціювання постановлення окремої ухвали наділений лише суд за наявності відповідних підстав, зважаючи на положення статті 249 КАС України, у задоволенні клопотання позивача про прийняття окремої ухвали слід відмовити.

Щодо порядку встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Зважаючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, з урахуванням того, що позивачем в клопотанні не наведено обґрунтувань необхідності застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у даній справі.

Щодо накладення штрафу на Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області в порядку ст. 149 КАС України.

Частина 2 ст. 149 КАС України передбачає, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів. Аналіз положень зазначеної статті свідчить про те, що штраф, як захід процесуального примусу, накладається судом за власним розсудом. Тобто суд, оцінюючи обставини справи, суть допущених порушень та їх вплив на розгляд справи, вирішує чи підлягають застосуванню ті чи інші санкції, передбачені КАС України як необхідні дії, спрямовані на спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування до відповідних осіб Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області заходів процесуального примусу в тому числі штрафу.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України , слід присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо ненадання недостовірної та неповної інформації на запит №ВСП001/06/09/18 від 06.09.2018 року та запит №ВСП001/03/12/18 від 03.12.2018 року.

Зобов'язати Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області надати ОСОБА_1 запитувану інформацію вказану у запиті №ВСП001/06/09/18 від 06.09.2018 року та у запиті №ВСП001/03/12/18 від 03.12.2018 року у повному обсязі.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали та накладення штрафу на Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області.

Стягнути з Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області (80463, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, село Старий Яричів, вул. Заводська, буд. 2; ідентифікаційний код 04374080) на користь ОСОБА_1 (79025, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.