Рішення № 79577990, 04.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3840/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління ДМС України в Рівненській області, про визнання протиправним та скасування висновку,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Управління ДМС України в Рівненській області, про:

визнання протиправним та скасування висновку №33/2018 від 12.12.2017 року за результатами службового розслідування законності оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1, сформованого заступником начальника Управління-начальником відділу з питань громадянства, паспортизації та реєстрації УДМС України в Рівненській області Паламарюк О.С., погоджений з т.в.о. начальника УДМС України в Рівненській області Потейчук С.В., затверджений 26.02.2018 року директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України Чередніченко А.М.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що оскаржуваним висновком встановлено, що паспорт громадянина України, виданий 30.12.2003 року, сектором ГІРФО Корецького РВ УМВС України в Рівненській області, який ліквідований відповідно до наказу МВС України №999-2 від 31.10.2012 року, оформлено без перевірки належності до громадянства України, з порушенням ст.3 Закону України «Про громадянство України» та п. 21 наказу МВС №316 від 17.08.1994. На думку позивача, висновок, про проведення службового розслідування є необґрунтованим, відомості, які викладені у ньому - спотвореними, та такими, що не відповідають дійсності; дії посадових осіб паспортної та міграційної служби не тягнуть за собою недійсність виданого паспорту, а свідчать про відсутність організації, контролю та відповідальності у питанні видачі паспортних документів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по справі.

27 серпня 2018 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, надійшов відзив на позовну заяву (вх. №24944/18 від 27.08.2018 року). У відзиві, наголошувалося, що результатами службового розслідування встановлено, що за картотечними та журнальними обліками УДМС України в Рівненській області, ОСОБА_1 серед осіб які набули, прийняли громадянство України, відповідно до Закону України №2235-ІІІ не значиться, довідка про реєстрацію особи громадянином України на її ім'я не видавалася. Тому, на думку відповідача, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 30.12.2003 року, Корецьким РВ УМВС оформлений без перевірки належності до громадянства України, з порушенням ст.3 Закону України №2235-ІІІ та п.21 Інструкції №316 (а.с.40-67).

У підготовче судове засідання, призначене на 08 листопада 2018 року, о 15 годині 00 хвилин, сторони, які беруть участь у справі не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

08 листопада 2018 року, від представника позивача, засобами електронного зв'язку, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № ЕП/6289/18).

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України та клопотання представника позивача, розгляд справи здійснено судом без участі сторін, у порядку письмового провадження.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, провадження у адміністративній справі №1540/3840/18 зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №1540/4678/18.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року, провадження у адміністративній справі №1540/4678/18 поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача, дослідивши обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати позивача), до 1999 року проживала в Росії, після чого приїхала на Україну разом з двома дітьми - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 (прізвище після шлюбу - ОСОБА_6), ІНФОРМАЦІЯ_3, на постійне проживання до свого чоловіка, громадянина України - ОСОБА_7.

Висновком, про залишення в Україні на постійне місце проживання та прописку, затвердженого Заступником начальника УМВСУ в Рівненській області, полковником міліції Бондарчуком А.Я., від 14 березня 2000 року, дозволено ОСОБА_5, залишитися на постійне проживання разом із доньками ОСОБА_1 та ОСОБА_6, документовано посвідкою на проживання та прописано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.61).

Як зазначалося позивачем, 04 липня 2002 року, ОСОБА_5 (мати позивача) отримала паспорт громадянина України.

Позивач, ОСОБА_1, 30 грудня 2003 року, у зв'язку з досягненням віку, на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 17.07.1987 року, отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 (а.с.63,66).

07 листопада 2014 року, отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5, виданий Ізмаїльським РВ ГУ ДМС України в Одеській області.

У жовтні 2017 року, позивач звернулась з заявою-анкетою до Ізмаїльського ГУ ДМС України в Одеській області, про видачу біометричного паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

У травні 2018 року, Ізмаїльським РВ ГУ ДМС України в Одеській області, паспорт громадянина України НОМЕР_6, виданий 30.12.2003 року Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області, було вилучено на підставі висновку за результати службового розслідування законності оформлення паспорта громадянина України №33/2018 від 12.12.2017 року, та видано довідку №2 від 17.05.2018 року (а.с.6-10, 48-49).

Вважаючи вищезгаданий висновок протиправним, позивач звернулася до суду з позовною заявою, адже фактично, оскаржуваним висновком її було позбавлено громадянства України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 року (далі Закон №2235-ІІІ) та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок 215).

Відповідно до положень ст. 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках, а громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

В свою чергу, згідно зі статтею 2 Закону України «Про громадянство України», законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у

правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

2) запобігання виникненню випадків без громадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.

Згідно із ст.6 Закону України №2235-III громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

За змістом п.1 та п.3 ч.1 ст.5 Закону України №2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно із ст. 24 Закону №2235-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; 2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства; 7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України.

За п. 1.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320 (надалі - Порядок №320), паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі, в разі необхідності, обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Для оформлення паспорта, у відповідності до п. 1.3 Порядку №320, особа подає, зокрема, заяву про видачу паспорта (далі - заява), довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (за необхідності).

Згідно п. 1.4 Порядку №320 заява та інші документи, необхідні для оформлення або обміну паспорта, у тому числі замість утраченого або викраденого, вклеювання фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років, подаються заявником до територіальних підрозділів за місцем проживання, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру.

Під час прийняття заяви та інших документів працівники територіальних підрозділів або адміністратори центрів перевіряють правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що ними вчиняється відповідний запис у графі 9 заяви.

Згідно п. 2.1 Порядку №320 оформлення паспортів здійснюють працівники територіальних підрозділів, на яких, згідно з їх службовими обов'язками, покладено заповнення паспортів. Заповнення здійснюється відповідно до поданих документів за допомогою комп'ютерного обладнання або від руки розбірливим почерком, без скорочень та виправлень. У разі допущення помилок або виправлень паспорти підлягають знищенню в порядку, установленому розділом Х цього Порядку.

Правильність оформлення паспорта разом з підставами для оформлення перевіряється посадовою особою територіального підрозділу, яка за своїми службовими обов'язками відповідає за оформлення та видачу паспорта громадянина України, про що робиться відповідна відмітка в графі 11 заяви. Після перевірки на фотокартці, уклеєній у паспорт, проставляється рельєфний відбиток печатки, а на другій сторінці паспорта вчиняється підпис посадової особи територіального підрозділу. Підпис скріплюється гербовою печаткою. Номери гербової печатки та рельєфного відбитка печатки повинні бути чіткими і збігатися (п. 2.7 Порядку №320).

Приписами п. 5.1 Порядку №320 встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставі довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом Державної міграційної служби (далі - територіальний орган).

У графі восьмій заяви зазначаються реквізити довідки, а в графі "Службові відмітки" - номер і дата рішення про набуття особою громадянства України та країна попереднього громадянства.

Як передбачено п.10.4 розділу Х «Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженого 13.04.2012 наказом МВС України №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1089/21401: « 10.4. Погашаються, вважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року. У графі "Службові відмітки" заяви про видачу паспорта, який підлягає знищенню, зазначаються дата та підстави його знищення, після чого заява вилучається з діючої картотеки і поміщається до архівної картотеки. У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі). Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку. У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта. Знищення недійсних паспортів здійснюється шляхом їх спалення не рідше одного разу на місяць комісією, створеною керівником територіального органу, про що складається акт за формою, наведеною у додатку 22 до цього Порядку. До знищення паспортів комісія перевіряє внесення до заяв відміток про знищення кожного з них, а також надсилання повідомлень про це у випадках, коли такі паспорти видавались іншими територіальними підрозділами. В актах зазначаються серії та номери паспортів, прізвища та ініціали громадян, а також відомості про те, ким і коли були видані паспорти та причини знищення. Акти підписуються членами комісії, затверджуються її головою».

З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України», Указом Президента України від 27.03.2001р. №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

При цьому, відповідно до приписів ст. 21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

У дослідженому судом «Висновку за результатами службового розслідування законності оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1,» відсутні прямі посилання на порушення вимог чинного законодавства України при оформленні ОСОБА_1, паспорту громадянина України серії НОМЕР_4, виданого 30.12.2003 року Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Суд наголошує, що чинним законодавством передбачено повноваження органів Державної міграційної служби України на стадії перевірки поданих заявником документів приймати вмотивоване рішення про відмову у встановленні або оформленні належності особи до громадянства України; повноважень же вказаних органів скасовувати вже прийняті рішення про оформлення належності особи до громадянства України законодавством не передбачено.

Крім того, на думку суду, відповідач помилково ототожнює поняття «прийняття» та «набуття» громадянства.

Так, приписи статті 3 Закону України «Про громадянство України» щодо належності до громадянства України імперативно визначають, хто є громадянами України, тобто особи, зазначені в п.п. 1, 2 - є громадянами України (не зважаючи на їх волевиявлення) і реєструються громадянами України з 24.08.1991 року незалежно від дати подання заяви про видачу паспорту громадянина України.

Можливість же прийняття до громадянства України, зумовлена необхідністю волевиявлення особи (поданням відповідної заяви), за підставами, перелік яких є вичерпним.

Чинне законодавство про громадянство передбачає процедуру оформлення прийняття до громадянства України. Проте процедура оформлення набуття громадянства України лише підтверджує цей факт, а громадянство набувається автоматично, у силу Закону.

Відповідачем, не було враховано той факт, що однією з підстав набуття громадянства України, є перебування у громадянстві України одного чи обох батьків (п.8 ст.6 Закону України №2235-ІІІ в редакції чинній на момент набуття позивачем громадянства).

На момент отримання паспорта громадянина України, мати позивача - ОСОБА_5 вже була громадянкою України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, у адміністративній справі №1540/4678/18, яке набрало законної сили 27 грудня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_5 до Управління державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування Висновку за результатами службового розслідування законності оформлення паспорта громадянина України від 11.12.2017р. №34/2018 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано Висновок за результатами службового розслідування законності оформлення паспорта громадянина України від 11.12.2017р. №34/2018, сформований заступником начальника Управління - начальником відділу з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Управління державної міграційної служби України в Рівненській області Паламарюк О.С., погоджений з т.в.о. начальника УДМС України в Рівненській області Потейчук С.В., затверджений директором Департаменту з питань громадянства паспортизації та реєстрації ДМС України Чередніченко А.М. 26.02.2018р.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, позивач отримала статус громадянина України не в наслідок прийняття до громадянства, а з підстав набуття громадянства України - перебування у громадянстві України одного чи обох батьків.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає висновок за результатами службового розслідування законності оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1, затверджений директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України А.М. Чередніченко, не обґрунтованим, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

У п.4 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого 20.08.2014 постановою Кабінету Міністрів України №360, серед іншого, зазначено: «ДМС відповідно до покладених на неї завдань: … 4) приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; … 10) здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках; …».

Відповідачем не надано до суду доказів існування підстав для вжиття заходів, передбачених п.4 «Положення про Державну міграційну службу України».

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та прийняті рішення.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року «Рисовський проти України» зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є «гарантією стабільності суспільних відносин», яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В рішенні №461133-99 від 24.07.2003 року по справі «Смирнов проти Росії» Суд вказав, що позбавлення громадянина паспорта являє собою втручання в його особисте життя, так як громадяни для реалізації земних благ в повсякденному житті вимушені користуватись паспортом.

З огляду на вказані Європейським судом обставини та з врахуванням того, що громадянам України в повсякденному житті необхідно пред'являти паспорт громадянина України - при оформленні на роботу, при зверненні за медичною допомогою в медичний заклад, банківські установи, при придбанні проїзних квитків на транспорт, при оформленні дітей в дошкільні та шкільні установи, для отримання будь-яких довідок, при оформленні цивільно-правових угод та в інших поширених випадках, суд вважає, що своїм рішенням відповідач допустив втручання в особисте життя позивача.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності вважає, що висновок за результатами службового розслідування, щодо законності документування паспортом громадянина України ОСОБА_1, прийнятий 26.02.2018 року, свавільно, не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не зважаючи на те, що він має серйозні наслідки для приватного життя позивача, не розсудливо, а отже є не правомірним та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що позивач, є інвалідом другої групи безстроково, оскаржуваним висновком, без підтвердження своєї особи, вона фактично позбавлена можливості звернення за медичною допомогою, до банківських установ стосовно отримання пенсії, придбання проїзних квитків на транспорт, тощо (а.с.18).

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16-го Липня 6, код ЄДРПОУ 37829784) про визнання протиправним та скасування висновку №33/2018 від 12.12.2017 року за результатами службового розслідування законності оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1, сформованого заступником начальника Управління-начальником відділу з питань громадянства, паспортизації та реєстрації УДМС України в Рівненській області Паламарюк О.С., погоджений з т.в.о. начальника УДМС України в Рівненській області Потейчук С.В., затверджений 26.02.2018 року директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України Чередніченко А.М. - задовольнити.

Висновок №33/2018 від 12.12.2017 року за результатами службового розслідування законності оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1, сформованого заступником начальника Управління-начальником відділу з питань громадянства, паспортизації та реєстрації УДМС України в Рівненській області Паламарюк О.С., погоджений з т.в.о. начальника УДМС України в Рівненській області Потейчук С.В., затверджений 26.02.2018 року директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України Чередніченко А.М. - визнати протиправним та скасувати.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.