Рішення № 79577979, 23.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5172/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Курпіта П.І,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Павліш О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (79066, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, в якій позивач (із заявою про уточнення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року №0638902-1311-1350, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року, №0638903-1311-1350, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року №0638904-1311-1350 Головного управління ДФС у Львівській області;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_9 загальною площею 133,7 м2 по 1/2 частці (спільна часткова власність); АДРЕСА_8 - загальною площею 50 м2 (спільна сумісна власність); АДРЕСА_7 - загальна площа - 46,9 м2 (спільна сумісна власність). ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно загальною площею 66,85 (133,7/2). При винесенні спірних рішень відповідачем не врахована її заява від 18.05.2016, подана до контролюючого органу про визначення платників податків на нерухоме майно у разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній сумісній власності кількох осіб, яка раніше була врахована податковим органом при нарахування сум такого податку, однак не врахована при винесені спірних податкових повідомлень - рішень. Пільга зі сплати податку в даному випадку складає 60 м2 (ст. 266.4.1 Податкового кодексу України). Згідно власного розрахунку позивача сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік складає 100,46 грн. За період з 01.01.2017 рік по 29.02.2017 рік (3200,00*0,25%=8,00 грн.; 66,85-60*8 грн.: 12 місяців*2 місяці=9,13 грн.); за період з 01.03.2017 рік по 01.11.2017 рік (66,85-60*16 грн.: 12 місяців*2 місяці=91,33 грн.). Проте, відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за даним видом податку за 2017 рік - 687,87 грн., 356,78 грн., 477,02 грн. Тому вважає, що суми податку відповідачем розраховано невірно.

Ухвалою суду від 06 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві відповідач зазначив, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу здійснене за податковими повідомленнями-рішеннями відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні. Згідно з даними АІС «Податковий блок» Головного управління ДФС у Львівській області ОСОБА_1 є співвласником 3 об'єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки:

1. АДРЕСА_2 - загальною площею 46,5 м2;

2. АДРЕСА_3 - загальною площею 133,7 м2;

3. АДРЕСА_1 - загальною площею 50 м2

Ухвалою Львівської міської ради «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 "Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" від 09.02.2017 року № 1469 встановлено ставку податку на для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі: Для квартири/квартир - 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 26.04.2018 року № 0638902-1311-1350;

- від 26.04.2018 року № 0638903-1311-1350;

- від 26.04.2018 року № 0638904-1311-1350.

17 грудня 2018 року позивач подала відповідь на відзив, де зазначила, що сума податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для Фізичної особи ОСОБА_1 відповідачем розрахована невірно, а податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються, є незаконними.

В судове засідання призначене на 23 січня 2019 року прибули представники сторін. Позивач просила позов задоволити з підстав наведених у позовні й заяві. Додатково повідомила, що іншим співвласникам таких квартир теж нараховано вказаний податок за той же звітний період виходячи з повної площі квартир.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.1, п.п.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 Податкового кодексу України.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Так, п.2.2 Ухвали Львівської міської ради від 14.07.2011 № 664 "Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" визначено платників податку у разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

- якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

- якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

- якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до п.3.1 вказаної Ухвали ЛМР, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Відповідно до п. 5.1. вищезазначеної ухвали базою оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. м. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно 6.1. ухвали Львівської міської ради від 14.07.2011 № 664 ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування. Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі: для квартири/квартир - 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати.

Так, ухвалою Львівської міської ради «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 "Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" від 09.02.2017 року № 1469 встановлено ставку податку на для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі: для квартири/квартир - 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

26.04.2018 року ГУ ДФС у Львівській області винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими платнику податків згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 53 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, а саме:

- №0638902-1311-1350: за податковий період 2017 рік на суму 687,87 грн.;

- №0638904-1311-1350: за податковий період 2017рік на суму 477,02 грн.;

-№0638903-1311-1350: за податковий період 2017 рік на суму 356,78 грн.

17 липня 2018 року позивач звернулась ДФС України зі скаргами про перегляд податкових повідомлень-рішень.

Листом від 09.08.2018 року № 1179714/99-99-11-02-01-14 ДФС Україна повідомила позивача про продовження розгляду скарг.

03 вересня 2018 року позивач подала доповнення до скарги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2018 року № 0638904-1311-1350, де зазначила, що відповідачем невірно розраховано суму податку і до сплати згідно з розрахунками позивача належить 100 грн. 46 коп.

Рішенням ДФС України від 18.09.2018 року № 14224/4/99-99-11-02-01-14 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року № 0638902-1311-1350, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року № 0638903-1311-1350, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року № 0638904-1311-1350, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Згідно наданого розрахунку до податкових повідомлень-рішень та письмових пояснень відповідача, суми податку розраховані наступним чином.

1. По податковому повідомленню - рішенню №0638902-1311-1350: за податковий період 2017 рік на суму 687,87 грн.: об'єкт житлової нерухомості: АДРЕСА_1

Згідно поданих позивачем до позовної заяви документів (інформаційної довідки від 20.04.2016 року №57756278), вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 загальною площею 46,9 кв.м., житлова площа 30,3 кв.м.

2. По податковому повідомленню - рішенню №0638904-1311-1350: за податковий період 2017рік на суму 477,02 грн.: об'єкт житлової нерухомості: АДРЕСА_10

Згідно поданих позивачем до позовної заяви документів (копії свідоцтва про право власності на квартиру від 29.04.2009 року), вказана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (по ? частині кожен) загальною площею 133,7 кв.м., житлова площа 87,1 кв.м.

3. По податковому повідомленню - рішенню №0638903-1311-1350: за податковий період 2017 рік на суму 356,78 грн.: об'єкт житлової нерухомості: АДРЕСА_11

Згідно поданих позивачем до позовної заяви документів (копії свідоцтва про право власності на квартиру від 18.02.2004 року №С-02059), вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам сім'ї: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5. Загальна площа квартири становить 50 кв.м.

До матеріалів справи долучено розрахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1. Відповідно до розрахунку розмір частки ОСОБА_1 в квартирі за адресою АДРЕСА_2 становить 46,9 м2, за адресою - АДРЕСА_3 - становить 66,85 м2,за адресою - АДРЕСА_1 становить 50 кв.м.

Таким чином, відповідно до п. 266.3.1 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

Крім того, п.266.4.1. ПК України передбачено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, квартири за адресою: АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13 належать позивачу на праві спільної сумісної власності, а квартира за адресою АДРЕСА_14 - спільної часткової власності (1/2 частки).

В матеріалах справи наявна заява позивача від 18.05.2016 року щодо визначення платників податку на нерухоме майно, скерована до контролюючого органу того ж дня, що підтверджується копією квитанції пошти та описом до цінного листа.

Вказаною заявою позивач на виконання п.266.1.2 ПК України вказала, що по об'єктах житлової нерухомості, які належать їй на праві спільної сумісної власності визначили, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є:

-1. м. АДРЕСА_15 ОСОБА_5;

-2. АДРЕСА_8 - ОСОБА_4.

В порушення норм статті 266 Податкового кодексу України та без врахування ухвали Львівської міської ради від 14.07.2011 № 664, відповідачем не взято до уваги заяву позивача щодо визначення платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній сумісній власності кількох осіб. (а.с. 10).

Судом не беруться до уваги пояснення представника відповідача про те, що така заява не бралась ними до уваги у зв'язку з неподанням такої позивачем щорічно, оскільки жодними нормами законодавства такі не обґрунтовані.

Відтак, врахувавши заяву позивач від 18.05.2016 року щодо визначення платників податку на нерухоме майно, податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік повинен нараховуватись виходячи з ? частки об'єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_10 Загальна площа даного об'єкта - 133,7 кв.м. Відтак, база оподаткування: 133,7/2=66,85 кв.м (частка позивача); 66,85 кв.м - 60 кв.м. (пільга відповідно до п.266 ПК України)=6,85 кв.м.

Сторонами не заперечується та обставина, що у січні - лютому 2017 року ставка податку становила 0,25 )(% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, що становить 8 грн.), а з березня по грудень 2017 - 0,5% (що становить 16 грн.).

Враховуючи поданий відповідачем розрахунок, та наведені дані щодо бази оподаткування та ставки податку, відповідачем не обґрунтовано правомірності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу за 2017 рік та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень, які є предметом оскарження.

Порядок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, який здійснюється контролюючим органом, врегульований підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Таким чином, виходячи з наведених вище бази оподаткування вказаним податком на 2017 рік та ставки такого податку, відповідачем не обґрунтовано правомірність винесених податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження, тому такі підлягають до скасування.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,- задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 року №0638902-1311-1350, повідомлення-рішення від 26.04.2018 року, №0638903-1311-1350, повідомлення-рішення від 26.04.2018 року №0638904-1311-1350 Головного управління ДФС у Львівській області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (79066, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) 704 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.02.2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна