Рішення № 79575932, 01.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 р. Справа№200/14930/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02 жовтня 2018 року про відмову у призначенні пенсії;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03 липня 2018 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи:

з 06 вересня 1978 року по 18 жовтня 1978 року в універмазі «Радуга»;

з 30 березня 1982 року по 14 квітня 1985 року на фабриці по виробництву продтоварів «Кооператор»»;

з 05 жовтня 1989 року по 31 липня 1990 року у Донецькому виробничому комбінаті Союзу театральних діячів УРСР;

з 05 лютого 1991 року по 07 жовтня 1992 року у Донецькому поштамті;

з 01 вересня 1994 року по 12 липня 2007 року перебування на обліку в якості приватного підприємця;

з 25 березня 2014 року по 11 вересня 2014 року та з 27 вересня 2014 року по 18 грудня 2014 року період отримання допомоги по безробіттю, та з врахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, прийнятому за наслідками розгляду справи.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 липня 2018 року звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача було відмовлено, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

У відзиву на адміністративний позов відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з наступних підстав. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Згідно поданим документам страховий стаж ОСОБА_1 складає 11 років 06 місяців 19 днів, що не дає їй право на призначення пенсії за віком. Також, відповідач зазначив, що при можливості зарахування вищевказаних періодів страховий стаж позивача складатиме 17 років 11 місяців 05 днів.

02 січня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03 січня 2019 року від відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ж громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2.

03 липня 2018 року позивачем до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подана заява №5649 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №056650000712 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Відповідно до рішення до страхового стажу не зараховані періоди роботи:

з 06.09.1978 по 30.04.1979 роки в універмазі «Радуга», так як він завірений нечітким відтиском печатки та відсутня дата в наказі про прийом на роботу;

з 30.03.1982 по 17.04.1985 роки на фабриці по виробництву продтоварів «Кооператив», який завірений нечітким відтиском печатки;

з 05.10.1989 по 31.07.1990 роки в Донецькому виробничому комбінаті Союзу театральних діячів УРСР, який завірений нечітким відтиском печатки;

з 05.02.1991 по 07.10.1992 роки, в якому відсутня назва при прийомі на роботу;

з 01.01.1998 по 30.06.200 та з 01.07.200 по 31.12.2003 як приватний підприємець не взято в страховий стаж, так як не має змоги перевірити довідку про сплату страхових внесків.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Судом встановлено, що позивач досягнув пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №№1058-ІV,

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12.12.2002 та №303 від 12.03.2003.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно пункту 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06.10.2014 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються

печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження

та заохочення.

Пунктом 2.28 Інструкції передбачено що, у разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується

посилання на погодження: «Звільнений у зв'язку з переведенням на

роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України».

Згідно пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і

нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому

підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або

спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або

печаткою відділу кадрів.

Згідно пункту 3.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок), орган, що призначає пенсію, надає […] допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії: особам, які звертаються за призначенням пенсії.

Згідно частини 1 статті 7 Закону №1058-ІV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

Доказом правильності оформлення трудової книжки та відповідність записів про роботу працівника фактично виконуваній останнім роботи, що у свою чергу є підтвердженням стажу роботи, є правильність оформлення трудової книжки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховані до страхового стажу періоди роботи: з 06.09.1978 по 30.04.1979 роки в універмазі «Радуга», з 30.03.1982 по 17.04.1985 роки на фабриці по виробництву продтоварів «Кооператив», з 05.10.1989 по 31.07.1990 роки в Донецькому виробничому комбінаті Союзу театральних діячів УРСР та з 05.02.1991 по 07.10.1992 роки на Донецькому поштамті, оскільки записи в трудовій книжці оформлені у відповідності до Інструкції, а отже трудова книжка НОМЕР_5 є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом трудового стажу позивача.

Щодо позовних вимог, щодо зарахування до страхового стажу періоду перебування на обліку у якості приватного підприємця з 01.09.1994 по 12.07.2007 роки, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем своїх прав, передбачених Законами №1788-ХІІ та №1058-ІV.

Згідно рішення від 02 жовтня 2018 року до страхового стажу позивача не зараховано період її підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000 та 01.07.2000 по 31.12.2003.

Виконавчим комітетом Ворошиловської ради народних депутатів м. Донецька ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, про що видано свідоцтво НОМЕР_3 про державну реєстрацію підприємця, який здійснює свою діяльність без утворення юридичної особи.

23 березня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис 22660050001033305 про рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.

12 липня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис 22660060003033305 про припинення підприємницької діяльності позивача за власним бажанням.

16 липня 2007 року управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька ОСОБА_1 видано повідомлення №37-34-2/06 про зняття з обліку фізичної особи-підприємця як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 12 липня 2007 року.

Згідно частини 2 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. це фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: «До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).»

Відповідно до Закону №1058-ІV (в редакції на момент припинення позивачем підприємницької діяльності) зняття з обліку страхувальника здійснювалося територіальними органами Пенсійного фонду на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» ( 755-15 ), - за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку.

На момент припинення позивачем підприємницької діяльності діяв «Порядок узяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників страхових внесків», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10.10.2006 №14-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2006 року за №1184/13058 (далі - Порядок №14-4)

Згідно розділу 6 «Зняття з обліку платників - фізичних осіб-підприємців» Порядку №14-4 у разі отримання від державного реєстратора повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, орган Пенсійного фонду України в 10-денний термін проводить документальну перевірку платників, що мають найманих працівників, щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків. На основі акта перевірки платник розраховується з органом Пенсійного фонду України. Фізичні особи-підприємці, які не мають найманих працівників, подають до органу Пенсійного фонду України розрахунок сум страхових внесків за період роботи у звітному році та копію акта перевірки органу державної податкової інспекції і здійснюють розрахунки з Пенсійним фондом України (пункт 6.1)..

Після проведення зазначених у пункті 6.1 цього Порядку перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку орган Пенсійного фонду України надає фізичній особі-підприємцю або уповноваженій нею особі довідку про відсутність заборгованості (пункт 6.2).

Після одержання від державного реєстратора відомостей з реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця органи Пенсійного фонду України знімають з обліку платника, що фіксується у журналі обліку платників страхових внесків, та надсилають йому поштою з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця повідомлення за формою згідно з додатком 4. (пункт 6.3.).

Отже надане позивачем повідомлення №37-34-2/06 про зняття з обліку фізичної особи-підприємця як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом про відсутність заборгованості по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів отримання допомоги по безробіттю з 25.03.2014 по 11.09.2014 та з 27.09.2014 по 18.12.2014, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Донецький міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 25671511) змінив місце реєстрації до міста Покровськ, вулиця Поштова, будинок 3.

Відповідно до частини 1, 2 статті 21 Закону України від 31.08.2018 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

В трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_4 містяться записи, вчинені відповідно до вимог Інструкції, про виплату та припинення допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування на випадок безробіття» з 25.03.2014 по 11.09.2014 та з 27.09.2014 по 18.12.2014.

Отже, даний період має бути взятий до уваги органом Пенсійного фонду України при обчисленні страхового стажу при призначені пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень - вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач при обчисленні страхового стажу не приймав до уваги деякі періоди роботи позивача, про які йдеться в позовній заяві, а прийняття рішення щодо врахування або не врахування цих періодів роботи до страхового стажу віднесено до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, суд приходить до висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2018, зареєстровану за № 5649, про призначення пенсії за віком з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже в задоволенні позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів роботи:

з 06 вересня 1978 року по 18 жовтня 1978 року в універмазі «Радуга»;

з 30 березня 1982 року по 14 квітня 1985 року на фабриці по виробництву продтоварів «Кооператор»»;

з 05 жовтня 1989 року по 31 липня 1990 року у Донецькому виробничому комбінаті Союзу театральних діячів УРСР;

з 05 лютого 1991 року по 07 жовтня 1992 року у Донецькому поштамті;

з 01 вересня 1994 року по 12 липня 2007 року перебування на обліку в якості приватного підприємця;

з 25 березня 2014 року по 11 вересня 2014 року та з 27 вересня 2014 року по 18 грудня 2014 року період отримання допомоги по безробіттю, слід відмовити.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02 жовтня 2018 року про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №5649 від 03 липня 2018 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої у судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2019 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.