Рішення № 79575852, 23.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 р. Справа№200/9992/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання - Заїченко Я.В.,

за участі:

позивача - не з'явився,

представника відповідача - Левченко І.Л. за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2018 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на момент звернення до відповідача про призначення пенсії, він має загальний трудовий стаж понад 25 років. Вважає, що ним надані відповідачу всі документи, які є належним доказом того, що в період з 27 вересня 1986 року по 05 жовтня 1986 року він в період проходження військової служби 1985 -1987 роки, був відряджений з військової частини 96772 в район Чорнобильської АЕС для участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В позові зазначив, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, а тому його пенсія має бути призначена відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (арк.. справи 1-2).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження та призначено у підготовче судове засідання на 04 грудня 2018 року на 11 год. 30 хвилин (арк. справи 39).

Підготовче судове засідання призначене на 04 грудня 2018 року відкладено розглядом на 26 грудня 2018 року.

04 грудня 2018 року відповідачем через відділ діловодства та архівної роботи суду поданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що оскільки жодним документом не було підтверджено факт роботи ОСОБА_2 у зоні відчуження з моменту аварії не менш 5 календарних дні, управління Пенсійного фонду прийнято рішення від 23 травня 2018 року за № 35 про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На підставі чого, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. справи 40-42).

26 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового засідання на 15 січня 2019 року.

15 січня 2019 року по справі оголошена перерва до 23 січня 2019 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, 22 січня 2019 року надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладених у відзиві, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Бахмутське-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).

ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 році 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2, виданим Донецької облдержадміністрацією 22 березня 2007 року (арк. справи 14).

14 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 5106 про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням № 35 від 23 травня 2018 року відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, мотивуючи тим, що відповідно до витягів архіву Міністерства оборони України встановлено, що відсутня кількість днів перебування у зоні відчуження; в архівних довідках не розшифровані ініціали ОСОБА_2 (що не ідентифікує особу), а також відсутні відомості про дислокацію військової частини 96772 в період з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року (арк. справи 15).

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача стосовно відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Згідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон № 796- ХІІ), закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

У статті 10 Закону № 796- ХІІ, щодо визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зазначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 55 Закону № 796- ХІІ, передбачено призначення пенсій за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років особам, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів та на 8 років особам, які працювали у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів.

Позивач звернуся до призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:

- копія трудової книжки НОМЕР_3 від 18 квітня 1984 року;

- довідка про період навчання в Сільськогосподарському ПТУ № 147 від 01 вересня 1981 року по 16 липня 1984 року;

- довідка Бахмутського об'єднаного міського військового комісаріату № 130 від 12 вересня 2017 року про період проходження військової служби з 17 травня 1985 року по 01 червня 1987 року;

- військовий квиток НОМЕР_4 від 12 травня 1985 року про період проходження військової служби з 17 травня 1985 року по червень 1987 року із зазначенням періоду участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 19 вересня 1986 року по 03 жовтня 1986 року;

- архівний витяг галузевого державного архіву Міністерства оборони України про відсутність інформації у наказах командира військової частини 96772 по стройовій частині: наказ від 27 вересня 1986 року № 270 від 05 жовтня 1986 року № 278, про те, в який саме район Чорнобильської АЕС відряджався особовий склад (у тому числі і ОСОБА_2);

- копія посвідчення учасника ліквідації 2 категорії наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 році від 22 березня 2007 року серія А НОМЕР_2.

Відповідно до абзацу 9 пункту 7 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 за № 895/25672 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Як вбачається із записів у військовому квитку ОСОБА_2, серії НОМЕР_4, який виданий Артемівським об'єднаним міським військовим комісаріатом Донецької області 12 травня 1985 року, позивач в період з 19 вересня 1986 року по 03 жовтня 1986 року приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС (арк. справи 16-28).

З архівної довідки Міністерства оборони України за вихідним № 179/1/9521 від 11 вересня 2017 року, вбачається, що згідно наказів командира військової частини 96772 по стройовій частині ОСОБА_2 вибув у відрядження в район Чорнобильської АЕС з 27 вересня 1986 року (наказ № 270 від 27 вересня 1986 року), прибув 05 жовтня 1986 року (наказ № 278 від 05 жовтня 1986 року).

В архівній довідці, виданої Міністерством оборони України від 11 вересня 2017 року зазначено, що згідно виписки з історичного формуляру в/ч 96772 в повному складі участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не приймала, відкомандирувались окремі військовослужбовці та окремі підрозділи частини в ті частини, які безпосередньо приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Місце дислокації в/ч 96772 - м. Київ (арк. справи 31).

Згідно архівної довідки Міністерства оборони України за № 179/1/12210 від 06 листопада 2017 року вбачається, що в наказі командира військової частини 96772 по стройовій частині від 27 вересня 1986 року № 270 значиться «полагать убившими 27 вересня 1986 року мол. сержанта ОСОБА_2 (не розшифровано) у район Чорнобильської АЕС. В наказі командира військової частини 96772 по стройовій частині від 05 жовтня 1986 року № 278 значиться «полагать прибувшим 05 жовтня 1986 року мл. сержанта ОСОБА_2 (не розшифровано) з району Чорнобильської АЕС, продатестат № 79324 (арк. справи 29).

В архівній довідці за № 179/1/3583 від 26 березня 2018 року зазначено, що в повторно перевірених наказах командира військової частини 96772 по стройовій частині: наказ від 27 вересня 1986 року № 270, від 05 жовтня 1986 року № 278, інформація в який саме район Чорнобильської АЕС відряджався особовий склад, відсутня (арк. справи 30).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі, категорія 2 - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

Відповідно до статті 65 вказаного Закону, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими цим законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою Міністрів АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Так, з копії посвідчення серії НОМЕР_2, виданим Донецької облдержадміністрацією 22 березня 2007 року вбачається, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 році 2-ї категорії (арк. справи 14).

Аналізуючи зазначені норми, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від та від 4 вересня 2015 року № 690/23/15-а, від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17. Висновок яких суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Мотиви та доводи відповідача не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи не спростований відповідачем факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період проходження військової служби факт перебування позивача у відрядженні в район Чорнобильської АЕС з 27 вересня 1986 року по 05 жовтня 1986, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилання відповідача в обґрунтування на архівну довідку Міністерства оборони України щодо відсутність кількості днів перебування у зоні відчуження, не розшифровки в архівних довідках ініціалів позивача, а також відсутності зазначення дислокації перебування військової частини № 96772 в період з 01 липня 11986 року по 31 грудня 1986 року безпідставні, оскільки відсутність на даний час відомостей щодо участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не спростовує відомості відображених в довідках військової частини станом на час проходження служби позивачем.

Аналізуючи наведені обставини та досліджені докази, приймаючи до уваги те, що позивачем для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку подано відповідачу документи, аналіз яких у сукупності свідчить про те, що позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 27 вересня 1986 року по 05 жовтня 1986 року - 8 днів, а тому має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач діяв протиправно, а тому спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято відповідачем не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Проте, стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача про призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 травня 2018 року, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно призначити пенсію позивачу відповідно до статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, відповідно до абзацу 2 частин четвертої статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту прав позивача на призначення пенсії, суд дійшов висновку щодо обрання іншого способу захисту, а саме: скасувати рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 35 від 23 травня 2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву № 5106 від 14 травня 2018 року про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням встановлених обставин у справі.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу неправомірними та скасування рішення № 35 від 23 травня 2018 року про відмову у призначенні пільгової пенсії, зобов'язання повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач, відповідно до пункту 10 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнений, як позивач - громадянин, віднесений до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому судові витрати по сплаті судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 250, 256, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - задовольнити частково.

Визнати дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Скасувати Рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 35 від 23 травня 2018 року про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_2

Зобов'язати Бахмутське-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 № 5106 від 14 травня 2018 року про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 січня 2019 року.

Повний текст рішення складений 04 лютого 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Шинкарьова І.В.