Рішення № 79575469, 01.02.2019, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/601/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" лютого 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Томашпільська селищна рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно

представник позивача: адвокат ОСОБА_2

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м Вінниця, що складається із квартири АДРЕСА_1.

Даний позов обґрунтований наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниця померла мати позивача ОСОБА_3.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, що складається із квартири АДРЕСА_1.

Дана квартира належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Томашпільською селищною радою 13.10.1993, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори 02.10.2002, договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори 06.10.2012.

Позивач зазначає, що крім неї, інших спадкоємців після смерті матері немає.

Також позивач зазначає, що звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 27 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10-20 годину 12 липня 2018 року.

27 квітня 2018 року витребувано з Томашпільської державної нотаріальної контори відомості про наявність чи відсутність спадкової справи після померлої ОСОБА_3

10 травня 2018 року суду надано відповідь Томашпільською державною нотаріальною конторою про наявність заведеної спадкової справи після померлої ОСОБА_3

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 травня 2018 року витребувано з Томашпільської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3

23 травня 2018 року Томашпільською державною нотаріальною конторою надано копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3

12 липня 2018 року представник Томашпільської селищної ради подав до суду заяву про розгляд справи на 12.07.2018 у відсутності їхнього представника.

12 липня 2018 року перепризначено розгляд справи на 8 листопада 2018 року на 10-20 годину.

8 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 подав до суду заяву про перенесення підготовчого засідання.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 8 листопада 2018 року відкладено підготовче засідання на 10-00 годину 3 грудня 2018 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 3 грудня 2018 року відкладено підготовче засідання на 08-30 годину 1 лютого 2019 року.

1 лютого 2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, додав довідку Томашпільської селищної ради про уточнення місцезнаходження спадкового майна, копію заповіту на ім'я позивача, архівний витяг з запису акту про шлюб позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, однак її представник адвокат ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник Томашпільської селищної ради в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просить справу слухати у їхній відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнають й не заперечують проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниця померла ОСОБА_3 (а.с.6).

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в день смерті спадкодавця ОСОБА_3

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно довідки селищного голови Томашпільської селищної ради № 762 від 26.04.2018, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилося спадкове майно, що складається із квартири під АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за законом залишилася дочка ОСОБА_1 (а.с.13).

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується копіями свідоцтва про народження та архівного витягу з запису акту про шлюб останньої (а.с.8, 10).

Зміна прізвища спадкодавця підтверджується копією про шлюб останньої (а.с.9).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом-у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З копії свідоцтва про право власності на житло від 13.10.1993 вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 (а.с.14).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.10.2002 вбачається, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4. який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що складається із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідно до копії договору дарування частини квартири від 06.10.2012, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.16).

Старий технічний паспорт на квартиру видано на ОСОБА_4 (а.с.17).

Як вбачається із копії заповіту від 7 травня 2008 року, ОСОБА_3 2/3 частини квартири під номером АДРЕСА_1 заповіла дочці ОСОБА_1.

Відповідно до довідки Томашпільської селищної ради № 3427 від 03.12.2018 адреса багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 після впорядкування, на підставі рішення виконавчого комітету Томашпільської селищної ради народних депутатів трудящих стала: АДРЕСА_1. Станом на сьогодні потрібно рахувати, що багатоквартирний житловий будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса на заяву ОСОБА_1 від 25.04.2018, останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця (а.с.12).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Томашпільської державної нотаріальної контори від 22 травня 2018 року на ухвалу суду від 11 травня 2018 року, Спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведена за № 479/2017. З копії спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_3 Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 видано не було. До матеріалів спадкової справи додано і заповіт ОСОБА_3 від 07.05.2008, згідно якого остання 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 заповіла дочці ОСОБА_1 (а.с.27-30).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно вищезазначеного, вбачається висновок про те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3, однак не отримала свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як було встановлено, відповідачем-Томашпільською селищною радою Томашпільського району позовні вимоги ОСОБА_1 визнані повністю. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, зокрема, позивачем доведено, що вона є спадкоємцем за законом та за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна заява ОСОБА_1підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із з квитанцій 0.0.1022842029.1 від 26.04.2018, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 200, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Вінниця, що складається із 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Вінниця, що складається із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Повернути ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків сплаченого за квитанцією 0.0.1022842029.1 від 26.04.2018 судового збору, а саме в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт Республіки Молдова НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_5;

відповідач: Томашпільська селищна рада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ 04326218, адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 1.

Суддя: О. В. Пилипчук