Рішення № 79575419, 17.01.2019, Піщанський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Справа № 142/242/18

Провадження№ 2/142/34/19

17 січня 2019 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Щерби Н. Л.,

з участю секретаря Косован О. В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача Бідюк Н. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області та Державної казначейської служби України про стягнення шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області з позовною заявою до Прокуратури Вінницької області та Державної казначейської служби України про стягнення шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 200000,00 гривень, завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він був обвинуваченим в тому, що обіймаючи посаду головного лікаря комунальної установи «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», будучи службовою особою, повноважною на виконання

організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, зловживаючи

своїм службовим становищем, незаконно заволодів чужим майном.

Кримінальне правопорушення було зареєстровано в ЄРДР за № 42014020260000012 17 вересня 2014 року. Вироком Піщанського районного суду в кримінальній справі про обвинувачення його в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України від 13 листопада 2015 року його було визнано винним в скоєнні вказаного кримінального правопорушення, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій строком на 1 рік, на підставі ст.. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням строком 1 рік. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 лютого 2016 року вирок щодо нього було скасовано, кримінальне провадження закрито за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 191 КК України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції 4 травня 2016 року подала на вказану ухвалу касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2016 року вказану ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Постановлено, що під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції суду необхідно ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи, викладені в поданих апеляціях, безпосередньо дослідити докази у кримінальному провадженні, дати належну оцінку усіх доказів у кримінальному провадженні, та, дотримуючись положень глави 31 КПК України, прийняти законне й обґрунтоване судове рішення. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2016 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора залишено без задоволення, апеляційні скарги адвоката ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та самого обвинуваченого ОСОБА_1 - задоволено, вирок Піщанського райсуду Вінницької області від 13 листорпада 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2, 3 ст. 191 КК України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заступник прокурора Вінницької області 30 січня 2017 року подав на вказану ухвалу касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року вирішено касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни. Позивач вважає, що його незаконно було притягнуто до кримінальної відповідальності, внаслідок чого йому було завдано значної моральної шкоди, яка має бути відшкодована в установленому законом порядку. Позивач вказує, що завдана йому моральна шкода полягає в приниженні честі, гідності та ділової репутації. Порушився його звичайний життєвий уклад через необхідність відвідувати правоохоронні органи для участі у процесуальних діях, а також судові засідання, які проводились в селищі Піщанка, місті Вінниця, місті Київ. Також, позивач зазначає що з 20 вересня 1977 року він працює лікарем в Піщанському районі Вінницької області, з 22 березня 2011 року він працює на посаді головного лікаря Комунальної установи «Піщанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». По роду професійної діяльності спілкується з великим колом осіб - пацієнтів, медичних працівників, керівників підприємств, установ, організацій як районного рівня, так і в масштабах області. 23 вересня 2014 року на сайті прокуратури Вінницької області було розміщено повідомлення, що керівник районного медичного закладу, зловживаючи службовим становищем, незаконно заволодів 10000 грн. бюджетних коштів. Про порушену відносно нього кримінальну справу 01 листопада 2014 року повідомила газета «Правда народу». 27 листопада 2015 року газета «Вінниччина» повідомила про засудження одного з керівників медичних закладів області за привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем. Через публікації в пресі та розголос у суспільстві йому доводилося відповідати на питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності, виправдовуватись, пояснювати ситуацію, доказувати невинуватість. В ході судового розгляду в якості свідків допитувались працівники Департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА та працівники установи, керівником якої він являється. Це призвело до почуття приниження та завдавало шкоди його діловій репутації. Він більше 40 разів відвідував судові засідання, що призводило до душевного хвилювання, додаткового психічного та психологічного навантаження, необхідності докладати додаткових зусиль для розуміння ходу судового розгляду та відновлення душевної рівноваги після їх закінчення. Знаходження в постійному стресовому стані призвело до загострення гіпертонічної хвороби, захворювання на цукровий діабет II типу, важкого ступеню перебігу, діабетичний стеогепатоз, діабетичну непроліферативну ретинопатію обох очей, ангіопатію сітківки обох очей, ішемічну хворобу серця, дифузійний кардіосклероз, коронаросклероз, серцеву недостатність І ступеня. Він неодноразово лікувався в медичних закладах, зокрема в Крижопільській окружній лікарні інтенсивного лікування та санаторії «Шаян» з приводу зазначених хвороб. Існувала реальна загроза безповоротної втрати здоров'я взагалі та працездатності зокрема. Незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за загальнокримінальною статтею і пред'явленням обвинувачення у вчиненні розтрати шляхом зловживання службовим становищем були зганеблені його честь і гідність, завдано непоправної шкоди престижу та діловій репутації як лікаря, керівника, громадського діяча, оскільки він неодноразово обирався депутатом рад різних рівнів, особистості. В статусі підозрюваного, обвинуваченого, засудженого та виправданого він перебував з 17 вересня 2014 року фактично по 25 жовтня 2017 року - 36 місяців. До цього часу порушувались нормальні життєві зв'язки, були утруднені спілкування і стосунки з оточуючими людьми. Все ще залишались істотні перешкоди у здійсненні активної громадської діяльності. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата протягом 2017 року складала 3200 грн. Тобто мінімальний розмір моральної шкоди, який може бути йому відшкодований, складає 115200 грн, проте він вважає, що моральна шкода, завдана йому складає за спричинення душевних страждань, пов'язаних з тривалим психологічним навантаженням, нервовим стресом - 50000,00 грн.; за порушення звичайного життєвого укладу, спричинені незручності, необхідності тривалий період витрачати свій час на відвідування правоохоронних органів, суду, що спричиняє додаткове психічне та психологічне навантаження - 50000,00 грн.; за приниження честі, гідності та ділової репутації - 50000,00грн.;з а погіршення стану здоров'я, пов'язаного з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності - 50000,00 грн, а тому загальний розмір моральної шкоди, яку він зазнав позивач оцінює в 200000,00 грн. На підставі вищенаведеного, зсилаючись на ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, статті 56 Конституції України, ч.1 ст. 1166, п.2 ч.2 ст. 1167, ст.1176, ст.1190 ЦК України, Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", позивач просить його вимоги задовольнити.

Представником відповідача - Прокуратури Вінницької області, заступником прокурора області Сухоребрим С. було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого прокуратура області заперечує проти доводів викладених в позовній заяві. Представник відповідача у відзиві зазначає, що згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або які мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі і моральна шкода. При визначенні розміру моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Питання застосування законодавства про відшкодування моральної шкоди врегульовані постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Відповідно до п. 3. зазначеної постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. З огляду на викладене обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача. Представник відповідача зазначає, що будь-яких об'єктивних доказів зазнання моральних страждань та пов'язаних із цим інших негативних наслідків позивач не надає. Не зазначені також фактичні обставини, які слід вважати ознаками отриманої моральної шкоди, що підлягають дослідженню судом. Так, позивачем зазначено, що в наслідок спричинених незручностей, необхідності тривалий період відвідувати правоохоронні органи, він зазнав ушкодження здоров'я. В той же, час доказів, які б підтверджували причинно- наслідковий зв'язок між захворюванням та діями відповідачів, позивачем не надано. Більш того, позивачем не наводиться будь-яких доказів вини органів прокуратури у заподіянні йому моральної шкоди у зазначеному розмірі. Таким чином, позивачем не доведений належними та допустимими доказами факт наявності в рішеннях посадових осіб прокуратури області необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а тому заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. При визначенні розміру моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Отже, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений в позовній заяві, не підтверджений належними та допустимими доказами, також відсутнє обґрунтування ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди саме у визначеному позивачем розмірі. Також представник відповідача у відзиві вказує, що відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-19 від 11.10.2017 мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати та інших виплат.До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.На підставі вищевикладеного вважає, що позовна заява ОСОБА_1 безпідставна та необгрунтована, а отже задоволенню не підлягає.

Позивачем ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив, в якій він вказує, що заперечення щодо задоволення заявлених ним позовних вимог, наведені в відзиві на

позов є надуманими та безпідставними. Позивач вказує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, за місцем його роботи було проведено декілька виїмок, його допитували як підозрюваного, йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, він був підданий суду, засуджений та виправданий. Тобто у нього є всі можливі підстави вимагати відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Також вказує, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, призвело до погіршення стану його здоров'я, яке відбулось саме в період від порушення відносно нього кримінального провадження і має триваючі наслідки. Розмір шкоди обрахований як з урахуванням часу, протягом якого він перебував під слідством та був підданий суду, так і психічних та психологічних навантажень, з цим пов'язаних, про що він зазначив в позовній заяві.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник -адвокат ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача Прокуратури Вінницької області - Бідюк Н. П. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - Державна казначейська служба України, свого уповноваженого представника до суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом про отримання в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 24700 0037902 0. Відзиву на позовну заяву чи будь-яких клопотань від даного відповідача на адресу суду не надходило. Причини неявки суду невідомі.

При цьому суд враховує положення ч. 2 ст. 280 ЦПК України, відповідно до яких у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів, та беручи до уваги, що інший відповідач - Прокуратура Вінницької області направив до суду свого представника для участі в судових засіданнях, подав відзив на позовну заяву, суд не вбачає підстав для ухвалення в даній справі заочного рішення.

При цьому, керуючись положеннями ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що представник відповідача - Державної казначейської служби України, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з'явився без поважних причин, оскільки про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Державної казначейської служби України.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, відзив на позовну заяву та долучені до нього матеріали, відповідь на відзив з долученими документами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 березня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.

23 березня 2015 року прокурором прокуратури Піщанського району юристом 3 класу Варчуком С. А. було затверджено обвинувальний акт у об'єднаному кримінальному провадженні № 42014020260000012 про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, внесеному 17 вересня 2014 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, який надійшов до Піщанського районного суду Вінницької області 24 березня 2015 року.

Відповідно до вироку Піщанського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, та на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 від відбування основного покарання звільнено з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину та буде виконувати покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекції про зміну місця проживання або роботи.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 лютого 2016 року апеляційну скаргу з внесеними доповненнями першого заступника прокурора Вінницької області Максимюка А. С. - залишено без задоволення, апеляційні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_1, - задоволено, вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року скасовано, а кримінальне провадження закрито за відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2016 року, касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, задоволено, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2016 року, апеляційну скаргу з доповненнями прокурора залишено без задоволення, апеляційні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_1, - задоволено, вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року, касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1, - без змін. Дана ухвала оскарженню не підлягала та набрала законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як передбачено ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

За ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок його незаконного засудження, незаконного притягнення, як обвинуваченого, а згідно із вимогами ст. 3 цього ж Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно із вимогами ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Враховуючи викладене вище, аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що у зв'язку з безпідставним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України, тривалим розглядом кримінального провадження проти нього (37місяців), та в подальшому закриттям кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, ОСОБА_1 було завдано моральної (немайнової) шкоди, яка знайшла свій прояв у істотних вимушених змінах у життєвих і виробничих стосунках, порушенні звичайного життєвого укладу, спричинені незручності, пов'язані з необхідністю тривалий період витрачати свій час на виклики до правоохоронних органів, участь у 27 судових засіданнях судів різних інстанцій, що безумовно спричинило додаткове психічне та психологічне навантаження, а також зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану.

Судом також встановлено, що відповідно до довідки наданої завідувачем ЛА ЗПСМ, лікарем загальної практики сімейної медицини Комунальної установи "Піщанський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги" від 27 грудня 2017 року № 976, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель смт.Піщанка, Вінницької області з 2013 року знаходиться на диспансерному обліку з приводу гіпертонічної хвороби II ст., ступінь ризику III. Постійно лікувався амбулаторно. З листопада 2014 року, в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, було внесено зміни в лікуванні. Призначено стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні Крижопільської окружної лікарні інтенсивного лікування (ОЛІЛ), а також лікувався в центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький». В 2015 році у хворого діагностовано цукровий діабет II типу, вперше виявлений. Лікувався амбулаторно. В зв'язку з тим, що амбулаторне лікування не дало бажаного результату, призначено стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні Крижопільської ОЛІЛ, де проходив інтенсивне лікування з 03.08.2017 року по 05.09.2017 року з приводу «Цукрового діабету II типу, важкого ступеня перебігу в стадії субкомпенсації. Діабетичний стеогепатоз. Діабетична непроліферативна ретинопатія обох очей. Гіпертонічна хвороба II ступені, ступінь ризику III. Ангіопатія сітківки обох очей. Ішемічна хвороба серця. Дифузний кардіосклероз, коронаросклероз, серцева недостатність І ступені». В зв'язку з важкістю захворювання проходив курс реабілітації в санаторії «Шаян» з 06.09.2017 р. по 29.09.2017 р. Разом з тим, доказів погіршення стану здоров'я саме через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності позивачем не наведено та суду не надано, в той час, коли на диспенсарному обліку він знаходиться ще з 2013 року, тобто до початку кримінального провадження.

Суд приходить до висновку, що під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження посилання позивача як на підставу для відшкодування моральної шкоди приниження його честі, гідності та ділової репутації, пов'язані з опублікуванням повідомлення на сайті прокуратури Вінницької області, а також розміщення в друкованих засобах масової інформації в газеті "Вінниччина" та в газеті, яку позивач називає "Правда народу" публікацій про здійснення відносно нього кримінальних проваджень. Разом з тим, з повідомлення на сайті прокуратури Вінницькї області від 23 вересня 2014 року вбачається, що там розміщено іфнормацію про внесення прокуратурою Піщанського району до Єдиного реєстру досудових рослідувань відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України,та зазначено, що "...керівнику районного медичного закладу незаконно виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, майже 10 тис грн бюджетних коштів посадовець заволодів, зловживаючи своїм службовим становищем". Проте з даного повідомлення не слідує, що воно стосується ОСОБА_1, адже його прізвище, ім'я та по батькові, посада та конкретизоване місце роботи в ньому не вказані.

Публікація в газеті "Вінниччина" від 27 листопада 2015 року за підписом прес-служби прокуратури Вінницької області, містить інформацію про те, що вироком одного з районних судів області від 13 листопада 2015 року визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч, 2, ч. 3 ст. 191 КК України головного лікаря районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги та вказано про призначене покарання. Також у вказаній публікації вказано, що "...установлено, що керівник медичного закладу в період з 2011 року по 2013 року видавав накази, за якими незаконно зобов'язував бухгалтерію закладу нараховувати та виплачувати йому матеріальну допомогу на оздоровлення. Сума збитків, спричинених місцевому бюджету, становить 10 тис. гривень.". Проте в даній публікації також не згадується прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_1, не зазначено керівника якого саме районного медичного центру первинної мелико-санітарної допомоги було визнано винним у вчиненні злочинів, та яким саме районним судом області його засуджено, що б дозволило громадськості ідентифікувати його саме як позивача по даній справі, та що б свідчило про приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Що ж стосується наданої позивачем на підтвердження своїх позовних вимог ксерокопії газети з назвою сторінки "Життєві замальовки", то вона не може бути взята судом до уваги як належний та допустимий доказ по справі, оскільки назву друкованого засобу масової інформації з вказаної копії встановити не можливо, як не можливо визначити і дату виходу даного матеріалу, та з розміщеної на ній публікації вбачається, що жодних підтверджень, що дана інформація була розміщена відповідечм по справі не має.

При цьому суд також враховує, що за час здійснення відносно ОСОБА_1 кримінального провадження останній продовжував перебувати на посаді головного лікаря комунальної установи "Піщанський РМЦПМСД", від роботи відсторонений не був, про що свідчить копія трудової книжки ОСОБА_1, заповнена 01 серпня 1974 року, із останнім записом від 22 березня 2011 року про призначення на посаду головного лікаря в порядку переведення з посади лікаря-педіатра дільничного Піщанської ЦРЛ.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, суд, враховуючи обставини справи та доводи позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, виходить з наступного.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», проводиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст.8 Закону України від 21 грудня 2016 року ""Про державний бюджет України на 2017 рік" установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату на рівні 3200 гривень.

З урахуванням обставин справи, виходячи з обсягу душевних страждань позивача, характеру немайнових витрат, яких він зазнав, наявності вимушених змін у його життєвих стосунках, виходячи із засад виваженості, розумності, справедливості, враховуючи положення ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд приходить до переконання, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Таким чином, враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством з 17 вересня 2014 року - дня внесення відомостей в ЄРДР по 25 жовтня 2017 року - дня постановлення ухвали Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року, якою вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1, залишено без змін, тобто 37 місяців і 8 днів розмір відшкодування моральної шкоди становить 118400 гривень (3200 гривень х 37 місяців).

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи фактичні обставини справи, тривалість перебування позивача під слідством і судом, глибину його переживань у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, вимушені зміни у житті у зв'язку з цим, беручи до уваги стан його здоров'я, з урахуванням вимог розумності і справедливості, встановлених спеціальним законом мінімальних розмірів відшкодування шкоди, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 118400 гривень, які підлягають стягненню через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, що відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки спростовуються п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, а також п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК, згідно якого моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

З огляду на викладене, керуючись ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст. ст. 15, 16, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 77, 78, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області та Державної казначейської служби України про стягнення шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 118400 (сто вісімнадцять тисяч чотириста) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Піщанський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

відповідач - Прокуратура Вінницької області, яка знаходиться в м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, ідентифікаційний ноемр 02909909,

відповідач - Державна казначейська служба України, яка знаходиться в м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ - невідомий,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються ордером серії ВН № 032163.

Суддя :