Рішення № 79575250, 18.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року Справа № 160/8595/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василівни розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 3 Управління застосування пенсійного законодавства про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 3 Управління застосування пенсійного законодавства (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом № 045650001387 від 27.07.2018 року, щодо відмови у призначенні, ОСОБА_2, пенсії за віком по досягненню 55 років;

- зобов'язати відповідача вирішити питання щодо дострокового призначення ОСОБА_2, пенсії за віком, у зв'язку з досягненням 55 років - з 06.11.2017 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 27.04.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах в порядку ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абз. 6 п. 3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додав відповідні документи, однак рішенням від 27.07.2018 року відповідач відмовив у призначенні дострокової пенсії, відмова вмотивована тим, що при поданні документів на призначення пенсії подано пакет документів, в яких міститься військовий квиток № НОМЕР_2, де зазначено «Учавствовал в Афганистане с июне 1981 года по 4.V.1983 года» та довідка № 1150 від 20.04.2018 Центрально-Чечелівського об'єднаного військового комісаріату, в якій зазначено про проходження військової служби на території Республіки Афганістан з 16.06.1981 року по 29.04.1983 року. Тобто, є невідповідність записів у військовому квитку до довідці. Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 ініційовано перевірку вищезазначених документів та надіслано запит про підтвердження періоду служби в території Республіки Афганістан до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 05.06.2018 року № 140/03-07/26. Однак, оскільки станом на дату звернення до управління із заявою позивачу виповнилось 55 років, він є учасником бойових дій та до заяви надані інші підтверджуючі документи, вважає, що має право щодо призначення дострокової пенсії за віком, а рішення відповідача протиправним.

Ухвалою суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20 грудня 2018 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що при поданні документів на призначення пенсії позивачем подано пакет документів, в яких міститься військовий квиток № НОМЕР_2, де зазначено «Учавствовал в Афганистане с июне 1981 года по 4.У.1983 года» та довідка № 1150 від 20.04.2018 Центрально-Чечелівського об'єднаного військового комісаріату, в якій зазначено про проходження військової служби на території Республіки Афганістан з 16.06.1981 по 29.04.1983 року, тобто в зазначених документах є невідповідність записам у військовому квитку та довідці, у зв'язку з чим було ініційовано перевірку та надіслано запит про підтвердження періоду служби на території Республіки Афганістан до Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації та не отримавши актів перевірок після спливу 3-х місяців з дати подачі заяви, останньому відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком. На підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

27 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і абз. 6 п.3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з заявою позивачем були надані копії документів підтверджуючих факт несення ним військової служби у військовій частині № НОМЕР_3 на території Республіки Афганістан, а саме: військовий квиток № НОМЕР_2, довідка начальника центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 24.12.2001 року; довідка Центрально-Чечелівського об'єднаного військового комісаріату від 20.04.2018 року за № 1150; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4, видане 28.11.2001 року Індустріальним районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області.

Рішенням від 27.07.2018 року № 044640001387, оформленим протоколом, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідачем зазначено, що у документах, які підтверджують факт перебування позивача на військовій службі виявлено розбіжності, а саме: військовий квиток № НОМЕР_2, де зазначено «Учавствовал в Афганистане с июне 1981 года по 4. V.1983 года» та довідка № 1150 від 20.04.2018 Центрально-Чечелівського об'єднаного військового комісаріату, в якій зазначено про проходження військової служби на території Республіки Афганістан з 16.06.1981 року по 29.04.1983 року. При цьому, відділом з питань призначення та перерахунку пенсій №3 ініційовано перевірку вищезазначених документів та надіслано запит по підтвердження періоду служби на території Російької Федерації 05.06.2018 року №140/03-07/26 та станом на 26 липня 2018 року відповідь не отримано.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача щодо відмови у призначення пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Стаття 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, так військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Зі змісту абз. 6 п. 3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Відповідно до вимог статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з вимогами статті 82 вказаного Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Стаття 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку, зокрема, пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Згідно ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, останній зобов'язаний перевірити правильність оформлення заяви, розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунку) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Пунктом 19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що до категорії учасників бойових дій належать в тому числі: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

З аналізу вищевказаної норми чинного законодавства вбачається, що для призначення пенсії позивачу за наявності відповідного стажу із зниженням пенсійного віку необхідно мати статус учасника бойових дій, який наданий відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4, видане 28.11.2001 року Індустріальним районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області та разом з заявою позивачем були надані копії документів підтверджуючих факт несення ним військової служби у військовій частині № НОМЕР_3 на території Республіки Афганістан, а саме: військовий квиток № НОМЕР_2, довідка Центрально-Чечелівського об'єднаного військового комісаріату від 20.04.2018 року за № 1150, а також інша довідка начальника центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 24.12.2001 року.

При цьому, відповідачем не надано доказів, що надані позивачем документи, в тому числі посвідчення учасника бойових дій, довідки про проходження військової служби на території Республіки Афганістан містять неправдиві або недостовірні.

Таким чином, особа, що має статус учасника бойових дій відповідно до п.19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу.

Таким чином, рішення відповідача, що є предметом оскарження прийняте не ні підставі, що передбачено чинним законодавством України та не обґрунтовано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1182993240.1 від 13.11.2018 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (49008, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 3 Управління застосування пенсійного законодавства (49001, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 27 липня 2018 року № 045650001387 щодо відмови у призначені ОСОБА_2 пенсії за віком по досягненню 55 років.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання щодо дострокового призначення ОСОБА_2 пенсії за віком по досягненню 55 років - з 06 листопада 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 (49008, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко