Рішення № 79575220, 25.01.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 155/606/17

Провадження № 2/161/14/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, на обґрунтування якого вказав, що 28.11.2016 року близько 17:00, на автомобільній дорозі Львів - Луцьк в с. Городець Луцького району, відповідач, керуючи транспортним засобом MERCEDES-Benz 614, д.н.з. НОМЕР_1, здійснив на нього наїзд. Внаслідок ДТП його було доставлено каретою швидкої допомоги до медичного закладу, де він перебував 8 днів в нейрохірургічному відділенні, а потім тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні. Згідно висновку судово-медичної експертизи спричинені водієм ОСОБА_3 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Внаслідок ДТП він переніс моральні переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, тривалий час продовжувались душевні страждання, поганий сон та апетит, з'явилися труднощі у спілкуванні з сім'єю, родиною і знайомими, виникла потреба у встановленні ендопротезу колінного суглобу правої ноги. Зазначив, що ОСОБА_3 було визнано винним у вказаному ДТП, проте у зв'язку з відсутністю у діях відповідача складу кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності. Таким чином, внаслідок ДТП він витратив близько 5000 грн. на лікування у нейрохірургічному відділенні Луцької МКЛ, близько 10000 грн. на тривале лікування після виписки зі стаціонару, крім того, вартість ендопротезу разом з проведенням операції становитиме близько 100000 грн., а також йому було завдано моральну шкоду, яку оцінює в 50000 грн. На підставі викладеного та з урахуванням додаткової позовної заяви від 15.03.2018 року, просить суд стягнути з відповідача на його користь 165000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що 28.11.2016 року близько 17:00 він йшов на автобусну зупинку по узбіччю дороги. Відповідач, керуючи автобусом та прямуючи до м. Луцька, не побачивши його на краю дороги, здійснив на нього наїзд. Внаслідок наїзду він отримав легкі тілесні ушкодження та перебував та стаціонарному лікуванні в луцькій міській клінічній лікарні з 28.11.2016 року по 06.12.2016 року. Розмір завданої моральної шкоди оцінює в 165000 грн., до якої, на його думку, також входять витрати на ендопротез та проведення операції щодо його встановлення. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 26.12.2018 року пояснив, що він 28.11.2016 року близько 17:00, керуючи мікроавтобусом MERCEDES-Benz 614, д.н.з. НОМЕР_1, рухався з м. Горохова у напрямку м. Луцька. Позивач вийшов із-за кущів на проїжджу частину та почав перетинати автомобільну дорогу у невстановленому для цього місці. Оскільки це було неочікувано для нього, він почав здійснювати екстрене гальмування, однак через слизький стан дорожнього покриття, зачепив транспортним засобом ОСОБА_1 Оскільки в його автобусі знаходився медичний працівник, то відразу після даної події позивачу була надана медична допомога. Ствердив, що на стегні у ОСОБА_1 внаслідок зіткнення лишилась лише подряпина. Відразу після цього, він поїхав до органів поліції для встановлення обставин по факту ДТП, а також з власної ініціативи надав матеріальну допомогу позивачу. В задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позивач сам спровокував ДТП, оскільки переходив проїжджу частину у невстановленому для цього місці. Разом з тим, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 ототожнює моральну та матеріальну шкоду, а позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях. Позивач не надав жодних доказів, що винним у ДТП, яке мало місце 28.11.2016 року близько 17:00, на автомобільній дорозі Львів - Луцьк в с. Городець Луцького району, є саме відповідач. Також не надав доказів й того, що травма суглобу, який вимагає протезуванню, виникла саме внаслідок вказаної ДТП. В задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, а також матеріали кримінального провадження № 12016030130001134 (надалі КП), суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.11.2016 року близько 17:00, на автомобільній дорозі Львів - Луцьк в с. Городець Луцького району, ОСОБА_3, керуючи маршрутним автобусом MERCEDES-Benz 614 д.н.з. НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізованим в нейрохірургічне відділення Луцької МКЛ.

Даний факт був внесений до ЄРДР слідчим СВ Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області 29.11.2016 року під № 12016030130001134 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 2).

Як вбачається з виписки № 20623 КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» ОСОБА_1 перебував у медичному закладі з 28.11.2016 року по 05.12.2016 року з діагнозом струс головного мозку; забійні рани чола; правого стегна; забій грудної клітки справа; правобічний гонартроз ІІІ ст. в стадії загострення; гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 1, ризик 2 (помірний) (а.с. 4).

Як вбачається з висновку експерта № 1329 від 21.12.2016 року, який міститься в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016030130001134 від 29.11.2016 року (далі - КП) (а.с. 23-24 КП), на підставі судово-медичної експертизи ОСОБА_1 встановлено, що тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсі головного мозку, рани на лобній ділянці голови дещо зліва та в ділянці правого стегна, виникли (цілком можливо) внаслідок ДТП та за ступенем своєї тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Щодо діагнозу «забій грудної клітки справа» який при оцінці за ступенем тяжкості не враховується, так як не підтверджується будь-якими об'єктивними даними.

Постановою слідчого СВ Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 27.12.2016 року, за результатами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12016030130001134 від 29.11.2016 року, за ч. 1 ст. 286 КК України, вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Водія автобуса марки MERCEDES-Benz 614, д.н.з. НОМЕР_1 вирішено притягнути до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до ДТП (а.с. 25 КП). Вказана постанова слідчого є чинною, у встановленому законом порядку не оскаржувалася.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За загальним правилом особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов'язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов'язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Нічого дивного в тому немає, що людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима, які відкривають джерела людських задоволень. Можливою є, зокрема грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом'якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків.

Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК).

Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, слід зробити висновок, що виникає необхідність встановлення відповідального за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала, та загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті, де передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких й випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, вказані вимоги закону передбачають підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Отже, аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Завдання відповідачем ОСОБА_3 позивачу тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, яке мало місце 28.11.2016 року близько 17:00, на автомобільній дорозі Львів - Луцьк в с. Городець Луцького району, знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, як у матеріалах кримінального провадження, досліджених судом, так і у поясненнях самого відповідача, наданих в судовому засіданні.

Наявність і тяжкість тілесних ушкоджень, завданих позивачу джерелом підвищеної небезпеки, яким керував відповідач, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016030130001134 від 29.11.2016 року, зокрема, висновком експерта № 1329 від 21.12.2016 року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника про те, що відсутність доказів вина відповідача ОСОБА_3 у ДТП, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки фактичне завдання відповідачем тілесних ушкоджень позивачу знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повинен нести відповідальність за завдану позивачу моральну шкоду незалежно від наявності встановлення вини, оскільки діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд вважає доведеним, що дії відповідача ОСОБА_3 у даному випадку були неправомірними і цими неправомірними діями позивача було завдано моральну шкоду, між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача та наслідками в вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася у перенесенні фізичного болю, моральних стражданнях у зв'язку з цим - є причинно-слідчий зв'язок.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня завданих позивачу тілесних ушкоджень - вони за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані перенесенням ним фізичного болю, часом знаходження позивача на лікуванні.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, а також характеру і обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суд вважає за необхідне стягнути на відшкодування завданої моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 3000 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди суд не враховує доводи позивача про те, що до цієї шкоди необхідно віднести витрати по придбанню та встановленню ендопротезу суглобу ноги, оскільки зазначені ним витрати, відповідно до ст. 22 ЦПК України, відносяться до збитків, отже є не моральною, а матеріальною шкодою.

Позивач не позбавлений права в подальшому звернутися з відповідним позовом про стягнення на його користь матеріальної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

При звернення до суду з даним позовом позивач, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», мав сплатити судовий збір в сумі 640 грн., як за позовну вимогу немайнового характеру, проте Горохівським районним судом Волинської області провадження у справі було відкрито за відсутності доказів сплати судового збору позивачем.

Оскільки позовна вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди була задоволена частково, тому з відповідача ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягнення судовий збір в сумі 640 грн.

На підставі ст.ст. 1167, 1187, 1193 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 3000 (три тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи.. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складене 04 лютого 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська