Ухвала суду № 79575217, 23.01.2019, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 164/1282/18

Провадження № 2/162/31/2019

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -- судді Глинянчука В.Д.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши справу за цивільним позовом ОСОБА_2 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

1. Відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.

ОСОБА_2 звернувся до Маневицького районного суду Волинської області з цим позовом 16 серпня 2018 року.

Ухвалою судді Маневицького районного суду Невара О.В. від 20 серпня 2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розглянути справу 20 вересня 2018 року у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судовому засіданні 20 вересня 2018 року суддею Маневицького районного суду Неваром О.В. заявлено та задоволено самовідвід.

Ухвалою Маневицького районного суду від 05 жовтня 2018 року постановлено провести розгляд справи у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні 17 жовтня 2018 року задоволено заяву представника відповідача про відвід судді Маневицького районного суду Токарської І.С.

Згідно з розпорядженням в.о. голови Маневицького районного суду від 18 жовтня 2018 року справу у порядку статті 41 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) передано на розгляд Любешівському районному суду Волинської області.

Справа надійшла до Любешівського районного суду 30 жовтня 2018 року.

Підготовче провадження у справі закрито 28 грудня 2018 року.

Справу розглянуто 23 січня 2019 року з участю сторін.

2. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтуванні позову ОСОБА_2 вказує, що працював на посаді юрисконсульта Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області з 15 лютого 2005 року по 12 квітня 2006 року. З 12 квітня 2006 року посада юрисконсульта була переведена на посаду інспектора з юридичних питань. На цій посаді позивач працював по дату звільнення, тобто скорочення штатної одиниці не відбулось.

Маневицький селищний голова ОСОБА_4О у своєму службовому кабінеті 31 травня 2018 року надав позивачу письмове повідомлення про наступне звільнення з посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради з 01 серпня 2018 року відповідно до рішення Маневицької селищної ради від 23 травня 2018 року № 31/5 «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради» та розпорядження Маневицького селищного голови від 25 травня 2018 року № 20-ос у зв’язку із виведенням із структури та штатного розпису апарату селищної ради посади інспектора з юридичних питань на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Згодом, 13 серпня 2018 року, Маневицький селищний голова ОСОБА_4 підписав розпорядження № 27-ос про звільнення позивача з посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП у зв’язку зі скороченням штату.

Розпорядження Маневицького селищного голови ОСОБА_4 № 27-ос від 13 серпня 2018 року ОСОБА_2 вважає незаконним.

При звільненні позивача з роботи відповідачем не було враховано його більш високу кваліфікацію порівняно з іншими працівниками органу місцевого самоврядування, які залишились працювати, більший стаж і досвід роботи. Крім цього, позивач є ветераном органів внутрішніх справ і мав переважне право залишитись на роботі. Натомість відповідач не запропонував позивачу іншої роботи чи посади при звільненні.

У позовних вимогах позивач просить поновити його на посаді інспектора з юридичних питань виконавчого апарату Маневицької селищної ради, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та десять тисяч гривень моральної шкоди. Крім цього, відповідно до статті 237 КЗпП ОСОБА_2 ставить питання про покладення на службову особу обов'язку про повну матеріальну відповідальність у зв’язку з незаконним звільненням позивача щодо виплати коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Просить винести окрему ухвалу відносно Маневицького селищного голови ОСОБА_4 та секретаря Маневицької селищної ради ОСОБА_5 у зв’язку з грубим порушенням законодавства про працю (стаття 172 Кримінального кодексу України).

2.1. Пояснення позивача у судовому засіданні.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що в квітні місяці 2018 року його запросили на сесію Маневицької селищної ради, де обговорювалось питання про скорочення його посади.

На сесії Маневицької селищної ради, яка відбулась 23 травня 2018 року, було прийнято рішення № 31/5 «Про внесення змін до структури штатного розпису Маневицької селищної ради». У вступній частині рішення Маневицької селищної ради немає посилань на підставі чого (інформація, подання тощо) це рішення прийнято, а тому воно є незаконним. Секретар селищної ради ОСОБА_5, готуючи техніко-економічне обґрунтування, перевищив свої повноваження. Позивач підозрює, що на момент прийняття рішення техніко-економічного обґрунтування не було взагалі, а тому можна вважати, що це є підробка. У цьому контексті позивач також звертає увагу суду, що під час прийняття рішення депутат ОСОБА_6 була відсутня, а згідно з протоколом вона брала участь в обговоренні цього питання.

З рішенням селищної ради № 31/5 від 23 травня 2018 року та розпорядженням № 20-ос від 25 травня його ніхто не ознайомлював.

Другим пунктом згаданого рішення було введено у структуру Маневицької селищної ради посаду юрисконсульта. Відповідач 23 червня 2018 року дав оголошення у місцеву газету «ОСОБА_6 доба» про підбір юрисконсульта. Отже, ОСОБА_2 доводить, що скорочення штату працівників у Маневицькій селищні раді не відбулося, а лише змінено назву посади, яку обіймав позивач.

Відповідач відповідно до статті 49-2 КЗпП мав би запропонувати посаду юрисконсульта позивачу, однак Маневицький селищний голова ОСОБА_4 запропонував йому роботу юриста у Маневицькому ВУЖКГ, а це вже інша організація.

За період з 2014 по 2018 роки керівництво Маневицької селищної ради тричі порушувало його конституційні права на працю.

На запитання суду позивач повідомив, що рішення Маневицької селищної ради № 31/5 від 23 травня 2018 року ним не оскаржувалось.

3. Стислий виклад позиції відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у позові ОСОБА_2, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Позивача звільнено із посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області відповідно до вимог чинного законодавства.

Секретарем Маневицької селищної ради за дорученням селищного голови 19 квітня 2018 року було підготовлено та зареєстровано проект рішення «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради». До проекту рішення було додано техніко-економічне обґрунтування. Проект рішення було оприлюднено на дошці інформації та оголошень Маневицької селищної ради. Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_2 був зобов’язаний ознайомитись з згаданим проектом рішення.

Маневицька селищна рада, 23 травня 2018 року затверджуючи на пленарному засіданні структуру та штатний розпис апарату селищної ради, діяла відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування».

Зазначене рішення було оприлюднено на дошці інформації та оголошень Маневицької селищної ради 25 травня 2018 року.

На виконання цього рішення селищної ради Маневицьким селищним головою видано відповідне розпорядження.

Зміни в структурі та штатному розписі Маневицької селищної ради Волинської області прийняті з метою підвищення відповідальності, продуктивності праці працівника, який мав бути прийнятий на конкурсній основі на посаду спеціаліста І категорії – юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради.

Позивачу було повідомлено про заплановане звільнення з дотриманням порядку та строків, які передбачені трудовим законодавством.

При звільненні ОСОБА_2 йому повідомлялось, що в Маневицькій селищній раді відсутні будь-які вакантні посади, а інші посади, згідно з структурою та штатним розписом, займають посадові особи, які мають переважне право на залишення на роботі в порівнянні з позивачем, або які обираються на виборах, депутатським корпусом та на конкурсній основі.

3.1. Пояснення представника відповідача у судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що зміни у штатний розпис було внесено за пропозицією селищного голови ОСОБА_4

Секретар Маневицької селищної ради ОСОБА_5 підготував техніко-економічне обґрунтування, проект рішення, яке було оприлюднено на дошці інформації та оголошень Маневицької селищної ради.

Відповідне рішення було прийнято депутатами селищної ради під час пленарного засідання 23 травня 2018 року.

На момент звільнення позивача вакантних посад, прийняття на роботу на які не вимагало проведення конкурсу, не було.

Посада, яку обіймав ОСОБА_2, і введена посада спеціаліста І категорії – юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради не є рівнозначними, адже остання віднесена до категорії службових осіб органів місцевого самоврядування. Прийняття на роботу на цю посаду передбачає проведення конкурсу. У зв’язку з цим ОСОБА_2 ця посада не пропонувалась.

Розпорядження селищного голови про звільнення ОСОБА_2 від 24 липня 2018 року було скасовано у зв’язку з тим, що позивач у цей час хворів та перебував на листку непрацездатності.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з посвідченням № 046735 позивач є ветераном органів внутрішніх справ.

У відповідності із записами у трудовій книжці серії АХ № 645307 ОСОБА_2 прийнятий на роботу у Маневицьку селищну раду 15 лютого 2005 року юрисконсультом. Позивач 04 травня 2006 року переведений на посаду інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради та звільнений з цієї посади 13 серпня 2018 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП у зв’язку зі скороченням штатів.

На підтвердження неодноразового порушення Маневицькою селищною радою трудових прав позивача подано копії рішень Маневицького районного суду Волинської області, а саме: від 11 вересня 2014 року про поновлення його на посаді інспектора з юридичних питань Маневицької селищної ради; від 24 грудня 2015 року – про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Позивач нагороджувався подякою голови Волинської обласної ради. За добросовісне виконання службових обов’язків та з нагоди Дня юриста 08 жовтня 2011 року позивача відзначено подякою голови Маневицької районної державної адміністрації, з нагоди відзначення Дня міліції -- грамотою та подякою начальника Маневицького РВ УМВС України у Волинській області.

До проекту рішення Маневицької селищної ради «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради» секретарем ради ОСОБА_5 розроблено техніко-економічне обґрунтування. Зазначено, що інспектор з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради відноситься до обслуговуючого персоналу та не є посадовою особою місцевого самоврядування. Між тим, згідно з посадовою інструкцією він частково виконує організаційно-розпорядчі та у повній мірі консультативно-дорадчі функції. У зв’язку з наведеним, з метою підвищення відповідальності та продуктивності праці запропоновано вивести зі структури та штатного розпису Маневицької селищної ради посаду інспектора з юридичних питань та ввести посаду спеціаліста І категорії – юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради, якого буде прийнято на конкурсній основі, а працівник матиме статус посадової особи місцевого самоврядування.

Відповідно до витягу з протоколу № 31 сесії Маневицької селищної ради сьомого скликання від 23 травня 2018 року на сесії присутні 18 з 26 депутатів, запрошена одна людина. По п’ятому питанню порядку денного інформував секретар ради ОСОБА_5 В обговоренні питання взяли участь депутати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, селищний голова ОСОБА_4 За відповідне рішення проголосувало 16 депутатів, проти – 0, утримався – 1.

Згідно з списком депутатів Маневицької селищної ради сьомого скликання. Під час тридцять першої сесії 23 травня 2018 року по п’ятому питанню порядку денного голосували 17 депутатів: 16 – «за», депутат ОСОБА_10 – «утримався», селищний голова ОСОБА_4 «не голосував». Депутат ОСОБА_6З була відсутня під час голосувань з усіх питань порядку денного.

Рішенням Маневицької селищної ради Волинської області від 23 травня 2018 року № 31/5 «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради» вирішено з 01 серпня 2018 року вивести із структури та штатного розпису апарату селищної ради посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради та сторожа. Натомість введено спеціаліста І категорії – юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради, спеціаліста І категорії з реєстрації місця проживання та зняття реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Згідно з розпорядженням Маневицького селищного голови № 20-ос від 25 травня 2018 року зобов'язано секретаря Маневицької селищної ради підготувати попередження про звільнення з 01 серпня 2018 року інспектора з юридичних питань ОСОБА_2 та сторожа ОСОБА_13 у зв’язку із внесенням змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради на виконання рішення Маневицької селищної ради Волинської області від 23 травня 2018 року № 31/5.

Відповідно до штатних розписів, дійсних з 01 січня та з 18 травня 2018 року, чисельність працівників Маневицької селищної ради становила 14 штатних одиниць, серед яких і інспектор з юридичних питань та сторож.

Штатний розпис Маневицької селищної ради, дійсний з 01 серпня 2018 року, також налічував 14 штатних одиниць. Порівняно з попереднім штатним розписом виведено посади інспектора з юридичних питань та сторожа, введено -- спеціаліста І категорії – юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради, спеціаліста І категорії з реєстрації місця проживання та зняття реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Позивача повідомлено про заплановане звільнення 31 травня 2018 року. У тексті повідомлення вказано, що попередження про наступне звільнення здійснюється на виконання рішення Маневицької селищної ради від 23 травня 2018 року № 31/5 «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради» та відповідно до розпорядження селищного голови № 20-ос від 25 травня 2018 року. Звільнення відбудеться 01 серпня 2018 року. Позивач під підпис ознайомився з цим повідомленням, вказавши про свою незгоду.

Згідно з розпорядженням Маневицького селищного голови від 24 липня 2018 року № 23-ос ОСОБА_2 звільнено з посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради з 01 серпня 2018 року у зв’язку зі скороченням штатів працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП.

Відповідно до розпорядження Маневицького селищного голови № 27-ос від 13 серпня 2018 року ОСОБА_2 звільнено з посади інспектора з юридичних питань з 13 серпня 2018 року у зв’язку зі скороченням штатів працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та грошової компенсації за невикористану відпустку. Розпорядження голови Маневицької селищної ради від 24 липня 2018 року № 23-ос відмінено.

Відповідно до вирізки із номеру Маневицької районної громадсько-політичної газети «ОСОБА_6 доба» за 23 червня 2018 року Маневицькою селищною радою оголошено конкурс, зокрема, на посаду спеціаліста І категорії – юрисконсульта.

Згідно з довідкою відповідача № 7288 від 05 вересня 2018 року у Маневицькій селищній раді немає первинної профспілкової організації.

Допитаний в якості свідка відповідача ОСОБА_14 селищний голова ОСОБА_4 показав, що у квітні 2018 року з метою підвищення відповідальності та ефективності роботи працівників він ініціював питання про впорядкування штатного розпису. За його дорученням секретерам селищної ради було розроблено техніко-економічне обґрунтування та проект рішення «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради». Вказаний проект відповідно до закону було розміщено на дошці інформації та оголошень Маневицької селищної ради. Відповідне рішення було прийнято депутатами 23 травня 2018 року та оприлюднено на дошці інформації та оголошень Маневицької селищної ради 25 травня 2018 року. ОСОБА_4 звернув увагу, що в силу своїх посадових обов’язків ОСОБА_2 мав брати участь у розробці проектів рішень селищної ради, бути присутнім на засіданнях сесій та знати про прийняті депутатами рішення. На виконання згаданого рішення свідком було видано розпорядження про внесення змін до штатного розпису. Позивачу повідомлено про майбутнє звільнення 31 травня 2018 року. Майже усі посади в Маневицькій селищній раді належать до посадових осіб місцевого самоврядування. На момент звільнення ОСОБА_2 у селищній раді було три посади «неслужбовців», які не були вакантними і працівники мали перевагу перед позивачем. ОСОБА_2 здійснено усі передбачені законодавством виплати при звільненні.

Свідок відповідача ОСОБА_15, бухгалтер Маневицької селищної ради, показала, що 23 травня 2018 року на сесії Маневицької селищної ради було внесено зміни у структуру та штатний розпис ради. Виведено посаду, яку обіймав ОСОБА_2, та введено посаду І категорії. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 268 посада інспектора з юридичних питань і посада спеціаліста І категорії – юрисконсульта не є рівнозначними.

Свідок відповідача ОСОБА_10, депутат Маневицької селищної ради, показав, що дійсно у 2018 році на сесії Маневицької селищної ради було внесено зміни у штатний розпис апарату ради. Свідок пригадує, що це питання було включено у порядок денний, однак достеменно не може згадати хто доповідав, скоріш за все секретар ради. ОСОБА_10 також не пригадав як він голосував з цього питання і чи голосував взагалі.

5. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частинами першою, другою статті 2 КЗпП встановлено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 5-1 КЗпП держава зокрема гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з статтею 23 КЗпП трудовий договір може бути безстроковим, на визначений строк, на виконання певної роботи.

У відповідності з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами другою, третьою статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до частини першої, пункту 9 частини другої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається зокрема працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Згідно з частинами першою-третьою статті 49-3 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Згідно зі статтями 1, 2, 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09 червня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» посада інспектора віднесена до категорії службовців апарату (секретаріату) органів місцевого самоврядування (Додаток 55), посада спеціаліста І категорії включена до схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів (Додаток 54).

6. Мотиви суду щодо позовних вимог.

У відповідності з частиною першою статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першої статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, необхідно з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення тощо.

Суд вважає неналежними доказами подані позивачем рішення Маневицького районного суду Волинської області від 11 вересня 2014 року та від 24 грудня 2015 року про попереднє поновлення позивача на роботі та про стягнення невиплаченої заробітної плати, адже, зважаючи на зміст позовних вимог ОСОБА_2, вони не стосуються справи.

В суді встановлено, що у Маневицькій селищній раді Маневицького району Волинської області позивач працював юрисконсультом на умовах безстрокового трудового договору з 15 лютого 2005 року, на посаді інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради -- з 04 травня 2006 року. ОСОБА_2 звільнено з посади інспектора з юридичних питань 13 серпня 2018 року.

ОСОБА_2 звертає увагу суду на процедурні порушення, які допущені відповідачем при підготовці проекту та прийнятті рішення № 31/5 «Про внесення змін до структури штатного розпису Маневицької селищної ради».

ОСОБА_2 доводить, що селищний голова ОСОБА_4 не вносив пропозицій з цього питання, а секретар селищної ради ОСОБА_5, готуючи техніко-економічне обґрунтування та пропонуючи проект рішення, перевищив свої повноваження. Депутат ОСОБА_6 брала участь в обговоренні про внесення змін у штатний розпис селищної ради, але була відсутня під час голосування.

У позивача також є зауваження щодо того як оформлено згадане рішення, яке у вступній частині не містить посилань на підставі яких документів (інформації, подання) було прийнято таке рішення.

Зазначені обставини, на думку позивача, вказують на незаконність рішення.

З цього приводу свідок ОСОБА_4 пояснив, що він особисто ініціював питання про впорядкування штатного розпису з метою підвищення ефективності роботи селищної ради. За його дорученням секретерам селищної ради було розроблено техніко-економічне обґрунтування та проект рішення «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради», яке було прийнято на сесії Маневицької селищної ради. Щодо депутата ОСОБА_6 свідок зазначив, що можливо вона виходила із залу засідань під час голосувань. Крім цього, ОСОБА_4 звернув увагу, що в силу своїх посадових обов’язків ОСОБА_2 мав би брати участь у розробці проектів рішень селищної ради, бути присутнім на засіданнях сесій та знати про прийняті депутатами рішення.

Свідок відповідача ОСОБА_10, депутат Маневицької селищної ради, показав, що дійсно у 2018 році на сесії Маневицької селищної ради було внесено зміни у штатний розпис апарату ради. Свідок пригадує, що це питання було включено у порядок денний та проголосовано на сесії ради.

Згідно з дослідженими у судовому засіданні доказами щодо результатів голосування за рішення № 31/5 «Про внесення змін до структури штатного розпису Маневицької селищної ради» проголосувала більшість депутатів Маневицької селищної ради.

Таким чином, Маневицька селищна рада, вирішуючи питання про внесення змін до структури та штатного розпису, діяла у межах свої повноважень, а рішення прийнято у відповідності зпунктом 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

У цьому контексті суд зауважує, що позивач, доводячи незаконність дій відповідача при прийнятті рішення № 31/5 «Про внесення змін до структури штатного розпису Маневицької селищної ради», не ставить питання про його скасування. Таким чином, це рішення на момент розгляду справи є чинним.

Другим аргументом, на який звертає увагу ОСОБА_2, є те, що фактично скорочення штатної чисельності апарату селищної ради не відбулось, а відповідач зобов’язаний був запропонувати позивачу посаду юрисконсульта, яка вводилась у структуру апарату Маневицької селищної ради.

На підтвердження цього позивачем подано вирізку з газети «ОСОБА_6 доба» від 23 червня 2018 року, в якій відповідачем подано оголошення про конкурс на зайняття посади юрисконсульта, та штатні розписи Маневицької селищної ради до і після винесення рішення № 31/5 «Про внесення змін до структури штатного розпису Маневицької селищної ради», згідно з якими фактична чисельність працівників не змінилась.

Аналізуючи цей аргумент позивача, суд звертає увагу, що відповідно до рішення Маневицької селищної ради № 31/5 «Про внесення змін до структури штатного розпису Маневицької селищної ради» підлягали скороченню дві штатних одиниці працівників: інспектор з юридичних питань та сторож. Натомість вводились посади спеціаліста І категорії – юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради, спеціаліста І категорії з реєстрації місця проживання та зняття реєстрації місця проживання фізичних осіб. Таким чином, в цьому випадку відбулось не кількісне скорочення працівників відповідача, а скорочення двох штатних одиниць з одночасним введенням у штатний розпис інших посад.

За встановлених обставин у відповідача не було підстав враховувати переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки це право має визначатись у випадку скорочення чисельності чи штату працівників, які займають однакові посади.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 червня 2006 року посада інспектора з юридичних питань віднесена до категорії службовців апарату (секретаріату) органів місцевого самоврядування, посада спеціаліста І категорії включена до схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів. З врахуванням положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» відповідач не міг запропонувати позивачу роботу на посаді спеціаліста І категорії – юрисконсультабез проведення конкурсу.

У ході судового розгляду встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_2 у штаті відповідача були відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу. Суд вважає за необхідне звернути увагу, що ОСОБА_2 у цьому контексті зазначив, що ОСОБА_4 у день звільнення пропонував йому посаду юриста ВУЖКГ, однак він відмовився, оскільки це інша організація.

Наступним підлягає аналізу питання дотримання відповідачем при звільненні позивача частини третьої статті 40, частини першої статті 49-3 КЗпП.

На виконання рішення Маневицької селищної ради № 31/5 «Про внесення змін до структури штатного розпису Маневицької селищної ради» від 23 травня 2018 року, селищним головою ОСОБА_4 25 травня 2018 року видано розпорядження № 20-ос «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради», яким зобов’язано секретаря ради підготувати попередження ОСОБА_2 та ОСОБА_13 про майбутнє звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП.

В ході судового розгляду встановлено, що з попередженням про майбутнє звільнення ОСОБА_2 ознайомився 31 травня 2018 року.

Маневицьким селищним головою 24 липня 2018 року видано розпорядження № 23-ос про звільнення ОСОБА_2 з 01 серпня 2018 року. Однак ОСОБА_2 перебував на листку непрацездатності у період з 30 липня по 10 серпня 2018 року. У зв’язку з цим Маневицьким селищним головою ОСОБА_4 13 серпня 2018 року видано інше розпорядження про звільнення ОСОБА_2, яким було одночасно відмінено попереднє розпорядження від 24 липня 2018 року.

Згідно з записом у трудовій книжці ОСОБА_2 13 серпня 2018 року звільнений у зв’язку з скороченням штатів на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП.

Таким чином, на думку суду, звільнення ОСОБА_2 відповідачем проведено у межах своїх повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні позову про поновлення на роботі необхідно відмовити.

У зв’язку з відмовою у основній позовній вимозі не підлягають до задоволення і похідні вимоги позивача: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, покладення обов’язку на службову особу повної матеріальної відповідальності у зв’язку з незаконним звільненням позивача.

Суд також не вбачає підстав для винесення у справі окремої ухвали.

7. Питання розподілу судових витрат.

На момент ухвалення судового рішення у матеріалах справи відсутні відомості про понесені сторонами судові витрати.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265 ЦПК, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_2 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 лютого 2019 року.

Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук