Рішення № 79575103, 31.01.2019, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3662/18

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"31" січня 2019 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В,

при секретарі Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калинівка Вінницької області питання про судові витрати на професійну правничу допомогу по цивільній справі №132/3662/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу Фастівська дистанція колії про зобов'язання видати наказ про звільнення, проведення розрахунку та видачу трудової книжки,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2018 року Калинівським районним судом Вінницької області було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу Фастівська дистанція колії видати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України з 03.07.2018 року, провести розрахунок при звільненні та видати трудову книжку. В іншій частині позовних вимог відмовлено в зв'язку з їх безпідставністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу Фастівська дистанція колії в дохід держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1409,60 грн. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 10 год. 00 хв. 6 грудня 2018 року та запропоновано ОСОБА_1 подати докази щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 6 грудня 2018 року.

На вказане рішення суду представником позивача-адвокатом ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 27.12.2018 року цивільну справу №132/3662/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу Фастівська дистанція колії про зобов'язання видати наказ про звільнення, проведення розрахунку та видачу трудової книжки було повернуто до Калинівського районного суду Вінницької області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у строк до 21 січня 2019 року.

Калинівським районним судом розгляд даного питання призначено на 16 січня 2019 року.

На електронну пошту суду за вх.№Еп34/19 від 15.01.2019 року надійшло клопотання представника ПАТ «Укрзалізниця» Ю.А.Шаленої про відкладення розгляду справи, призначеного на 16.01.2019 року.

16.01.2019 року судом постановлено розгляд справи відкласти на 31.01.2019 року.

31.01.2019 року учасники справи в судове засідання не з'явились. При цьому, в матеріалах справи наявна заява представника позивача-адвоката ОСОБА_2 про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу за його відсутності та відсутності позивача.

У відповідності до вимог ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту статті 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріалами справи встановлено, що 03.07.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено угоду про надання юридичних послуг.

Предметом і метою угоди є надання замовнику правової допомоги з приводу захисту інтересів останнього або представництво у всіх підприємствах, організаціях, правоохоронних органах, судах всіх ланок з приводу захисту трудових прав працівника (пункт 1.1 Угоди).

Згівдно п.4.1.Угоди за послуги надані адвокатом, згідно даної угоди, замовник сплачує виконавцю винагороду визначену у розрахунку погодженому між сторонами в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката.

У випадку, якщо послуги виконавця за п.4.1. даної Угоди виявляться безрезультатними для замовника, то виконавець гонорару не сплачує (п.4.2 Угоди).

При цьому, згідно п.5.1 Угоди замовник здійснює оплату за даною угодою одноразово в готівковому порядку через 10 днів після набуття законної сили судового рішення на користь замовника.

Згідно акту про надані послуги на правничу допомогу адвоката від 21.11.2018 року адвокатом ОСОБА_2 зазначено обсяг виконаних робіт, наведено відповідні розрахунки за надані послуги та визначено суму гонорару в розмірі 11100 грн.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру» визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Інтереси позивача як сторони договору (клієнта) безумовно не обмежуються отриманням власне послуг адвоката, а спрямовані на досягнення певного результату - «рішення суду, яке прийнято на користь клієнта», проте, досягнення такого результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних (в тому числі адвокатських) послуг.

Рішення суду у цивільній справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

Зі змісту положень частини другої статті 6, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 124 Конституції України вбачається, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак - і до предмета цивільно-правових договорів.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.

Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.

Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12 червня 2018 року у справі № 762/9002/14-ц.

Крім того, Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі і під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обгрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2010, № 33210/07 і 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, № 37246/04).

Виходячи з наведеного, а також враховуючи той факт, що витрати позивача не були фактичними, рішення суду не набрало законної сили, суд прийшов до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити в ухваленні додаткового рішення по справі №132/3662/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу Фастівська дистанція колії про зобов'язання видати наказ про звільнення, проведення розрахунку та видачу трудової книжки щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

СУДДЯ: