Рішення № 79574, 08.08.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.06р.

Справа № 33/163-06

За позовом: спільного підприємства „Дах”, м. Донецьк

до відповідача: ТОВ „Приватінвест”, м. Дніпропетровськ

про: стягнення 49175 грн. 30 коп.

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

в засіданні приймали участь: -

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 49175 грн. 30 коп. заборгованості за договором № 22.2003.П від 09.06.2003 та судові витрати по справі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує нормами ст.ст. 530, 625 ЦК України, п.66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення., затв. Постановою № 888 Ради Міністрів СРСР від 25.07.88.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, письмових клопотань не направляв. Про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином –за адресою, вказаною в позовній заяві (повідомлення про вручення поштового відправлення № 3251072).

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матері згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

Встановив:

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи між сторонами був укладений договір № 22.2003.П від 09.06.2003.

Термін дії договору сторони встановили з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно предмету договору продавець (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупця (відповідач по справі) товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Найменування і кількість товару вказана в специфікаціях.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладання договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

В договорі сторони обумовили, що товар повинен бути поставлений на протязі 5 календарних днів з моменту здійснення покупцем 100 % передоплати за товар.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР (що діяв на момент правочину), ст. ст. 525, 526 ЦК України, нині діючого, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктом 4.3 договору сторони встановили, що оплата проводиться по 30-е число місяця, в якому проведена фактична передача товару покупцеві.

Із матеріалів справи вбачається, що за видатковими накладними відповідач отримав товар на суму 38194 грн. 42 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача 7447 грн. 90 коп. інфляційних та 1623 грн. 26 коп. три проценти річних за період з вересня 2004 року по лютий 2006 року.

Відповідно до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР (ст. 625 ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За своєю правовою природою інфляційні збитки та три проценти річних являються також окремим видом способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 18.02.2002 року).

Перевіривши розрахунок суми інфляційних збитків та трьох процентів річних суд приходить до висновку про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних в заявленій сумі.

В стягненні 1909 грн. 72 коп. штрафу суд відмовляє з огляду на ст. 547 ЦК України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторони пропорційно розміру заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Приватінвест” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 13; код 20247642) на користь спільного підприємства „Дах” (83017, м. Донецьк -17, пров. В”ятський,1; код 24457342)

- 38194 грн. заборгованості, 7447 грн. 90 коп. інфляційних, 1623 грн. 26 коп. три проценти річних; 472 грн. 65 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті суми позову відмовити.

Суддя Т.І. Разіна