Рішення № 79572328, 21.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року № 320/6772/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №87646-13 від 30 червня 2017 року, винесене Головним управління ДФС у Київській області;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 23 лютого 2018 року №45836-51, винесену Головним управління ДФС у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №139/10-36-51-03-43 від 06 березня 2018 року, винесене Головним управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є безпідставними, прийнятими з грубим порушенням норм законодавства України, у зв‘язку з чим підлягають скасуванню. Так, позивач зазначає, що його автомобіль не є об‘єктом оподаткування, в розумінні положень статті 267 Податкового кодексу України, оскільки рік випуску автомобіля 2012, а його вартість менша за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 року. Крім того, позивач наголошує на тому, що не отримував податкове повідомлення-рішення, яким контролюючий орган визначив йому суму грошового зобов‘язання зі сплати транспортного податку за 2017 рік, а дізнався про те, що за ним рахується податкова заборгованість з отриманої, у вересні 2018 року, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Крім того, вказаною ухвалою попереджено відповідача, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Копію ухвали суду вручено представнику відповідача 02.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113329448770 .

Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, якому належить на праві власності автомобіль марки PORSCHE модель Cayenne, 2012 року випуску, об’єм двигуна 3598 см3, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований 29.11.2016 (свідоцтво про державну реєстрації транспортного засобу СХО 846152 ). Зареєстроване місце проживання позивача: м. Бориспіль, Київської області.

З пояснень позивача, зазначених у позовній заяві вбачається, що 25.09.2018, він отримав поштою від Головного управління ДФС у Київській області податкову вимогу від 23.02.2018 №45836-51 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.03.2018 №139/10-3651-03-43, з яких дізнався, що за ним рахується податкова заборгованість з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.

03 жовтня 2018 року представником позивача адвокатом ОСОБА_2, з метою з'ясування обставин виникнення податкового боргу у позивача, був поданий адвокатський запит до контролюючого органу.

У відповідь на адвокатський запит, відповідач, листом від 24.10.2018 №5027/Адв/10-36-13-01, повідомив, що за наявною інформацією в ІТС "Податковий блок" за ОСОБА_1 обліковується транспортний засіб марки PORSCHE модель Cayenne, 2012 року випуску, об’єм двигуна 4000 см3 , (дата реєстраційної дії 29.11.2016), на який сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" по транспортному податку з фізичних осіб від 30.06.2018 №87646-13 на суму 25000,00 грн. та надіслано засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення №0830100002291, на адресу: 08300, АДРЕСА_1, однак конверт повернувся на адресу податкового органу з поміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога, рішення про опис майна в податкову заставу прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким, виклавши у новій редакції ст.267 Податкового кодексу України, законодавець запровадив транспортний податок.

Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", що набрав чинності з 01.01.2017, до ст.267 Податкового кодексу України були внесені зміни, зокрема, змінено об’єкт оподаткування транспортним податком.

Так, відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2017) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна станом на 01.01.2017) об’єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII, станом на 01.01.2017, розмір мінімальної заробітної плати було визначено на рівні 3200,00 грн.

Таким чином, у 2017 році об’єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн. (375 х 3200).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (далі - Методика) встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Отже, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів.

Станом на 01.01.2017 до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку віднесено легковий автомобіль марки PORSCHE моделі Cayenne, об'єм циліндрів двигуна 3,6, тип пального - бензин, рік випуску - до двох років включно.

З наданого Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати вбачається, що до такого переліку включений легковий автомобіль PORSCHE моделі Cayenne. Як встановлено судом позивачу належить легковий автомобіль марки PORSCHE моделі Cayenne, 2012 року випуску.

Згідно із приписами пункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Отже, транспортний засіб позивача марки PORSCHE моделі Cayenne, 2012 року випуску не віднесений до Переліку автомобілів на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, зважаючи, що з року випуску вказаного автомобіля минуло більше двох років.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що транспортний засіб позивача марки PORSCHE моделі Cayenne, 2012 року випуску, об’єм двигуна 3598 см3, не є об’єктом оподаткування транспортним податком в 2017 році.

Крім того, з листа-відповіді №5024/Адв/10-36-13-01 від 24.10.2018 Головного управління ДФС у Київській області на адвокатський запит представника позивача та з копії податкового повідомлення-рішення від 30.05.2017 №87646-13, судом встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення направлялось позивачу посадовими особами контролюючого органу за адресою: 08300, АДРЕСА_2, однак конверт повернувся на адресу податкового органу з поміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Разом з тим, судом, на підставі копії паспорта позивача громадянина України серії СК №032391, встановлено, що ОСОБА_1 з 26.07.2005 знятий з реєстраційного обліку за адресою: 08300, АДРЕСА_2 та в той же день зареєстрований за адресою: 08300, АДРЕСА_3.

Порядок вручення податкових повідомлень-рішень встановлений загальними нормами податкового кодексу та його спеціальними нормами для податкових повідомлень-рішень із транспортного податку, а також окремим Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну 28.11.2012 № 1236, та чинного на момент постановлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, відповідно до п. 267.6.2. ст. 267 Податкового кодексу України, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, відповідно до абзацу 2 п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваного повідомлення-рішення, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення, відповідно до абзацу 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України, в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваного повідомлення-рішення, вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Аналізуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що контролюючий орган зобов'язаний надіслати податкове повідомлення-рішення за зареєстрованим місцем проживання платника податків і таке повідомлення-рішення буде вважатися врученим не залежно від отримання поштового відправлення платником.

Водночас, суд, на підставі копії оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та листа-відповіді контролюючого органу на адвокатський запит представника позивача, встановив, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 №87646-13 було направлено позивачу за адресою, з якої ще в 26.07.2005 його було знято з реєстраційного обліку.

Таким чином, відповідач надіслав оскаржуване податкове повідомлення-рішення не за місцем реєстрації позивача, а тому останній не мав можливості отримати відповідне поштове відправлення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення – рішення, відповідно до абзацу 4 п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваного повідомлення-рішення, вважається таким, що не вручено платнику податків.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 30.06.2017 №87646-13 є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно, як наслідок, підлягають скасуванню наступні рішення фіскального органу, а саме: податкова вимога Головного управління ДФС у Київській області від 23 лютого 2018 року №45836-51 та рішення Головного управління ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу №139/10-36-51-03-43 від 06 березня 2018 року, прийняті на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 №87646-13.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, жодного доказу, пояснення, заперечень, на підтвердження правомірності прийнятих рішень, суду не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1409,60 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №87646-13 від 30 червня 2017 року, винесене Головним управління ДФС у Київській області.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 23 лютого 2018 року №45836-51, винесену Головним управління ДФС у Київській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №139/10-36-51-03-43 від 06 березня 2018 року, винесене Головним управління ДФС у Київській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати у сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.