Рішення № 79570633, 19.12.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4965/18

Провадження № 2/760/4121/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:

головуючого- судді -Кушнір С.І,

за участю секретаря - Гаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про визнання частково недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 21.02.2018 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», в якому просила визнати недійсним в частині строку дії п. 6.1 Договору № 140/903 від 08.09.2016 р., укладений між нею та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» та вважати строк дії цього Договору з моменту його укладання, а саме з 08.09.2016 р.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 08 вересня 2016 р. між нею та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» був укладений Договір № 140/903 по наданню послуг з утримання будинку та прибудинкової території нежитлового приміщення площею 822,8 кв.м., яке знаходиться в окремому двоповерховому торговельно-офісному комплексі по АДРЕСА_1, яке належить їй на праві власності згідно Договору купівлі-продажу від 14.11.2012 р., реєстраційний №38131393.

Позивач зазначає, що даний договір є типовим. При його укладанні п. 6.1, а саме «Строк дії договору» не заповнювався. При підписанні даного Договору вона звернула увагу уповноваженої службової особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про відсутність терміну його дії, на що їй було повідомлено, що до підписання Договору директором КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», Договір проходить погодження з начальником відділу управління нежитловим фондом, інженером відділу управління нежитловим фондом, начальником юридичного відділу, а тому, як їй пояснили, що після здійснення всіх погоджень встановлюється строк його дії. Між тим, не йшлося мови про те, що строк дії Договору буде встановлюватися заднім числом, а не з моменту його погодження. Обидва екземпляри Договору були направлені для відповідного погодження.

22.09.2016 р. вона отримала свій примірник Договору, де у п. 6.1 було встановлено строк дії його з 01.05.2015 р.

Для врегулювання цього питання вона декілька разів зверталась до керівництва КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», проте її намагання не дали належного результату. У зв'язку з цим, 10.10.2016 р. вона письмово звернулась до директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», де повідомила, що ця зміна обставин є істотною. Дана умова з нею не обговорювалась, нею не погоджувалась, а тому згідно п. 2 ст. 631 ЦК України («Договір набирає чинності з моменту його укладання»), їхні взаємовідносини виникли з моменту підписання Договору, а саме з 08.09.2016 р.

Позивач посилається на те, що ст.ст. 202, 203 ЦК України передбачено підстави недійсності правочину, зокрема, відсутність вільного волевиявлення. За таких обставин, позивач вважає, що не було додержано необхідних умов для чинності Договору в частині визначення строку його дії, що є наслідком недійсності п. 6.1 «Строк дії договору» Договору № 140/903 від 08.09.2016 р.

З моменту укладання Договору № 140/903 від 08.09.2016 р. станом на 01.03.2018 р. нею в повному обсязі сплачені кошти, згідно розрахунків послуг за Договором № 140/903 від 08.09.2016 р.

На надання комунальних послуг, а саме з постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення, вивозу сміття, нею окремо укладені Договори з відповідними установами, а саме ПАТ «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», ТОВ «Київська муніципальна служба», яким вона також щомісячно сплачує кошти згідно показників лічильників. Усі засоби обліку опломбовані, показники лічильників щомісячно перевіряються уповноваженими представниками цих установ.

Враховуючи викладене та те, що досудове врегулювання спору з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» виявилось неможливим, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 11.04.2018 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про визнання частково недійсним договору, та призначено судове засідання для розгляду справи по суту в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити та визнати недійсним в частині строку дії п. 6.1 Договору № 140/903 від 08.09.2016 р., укладеного між нею та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» та вважати строк дії цього Договору з моменту його укладання, а саме з 08.09.2016 р., посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази. Позивач звернула увагу суду на те, що в момент підписання нею договору 08.09.2016 р. пункт 6.1 цього договору «Строк дії договору» не був заповнений. Таким чином, позивач вважає, що при укладенні Договору № 140/903 від 08.09.2016 р., було порушено принцип свободи договору, вільного волевиявлення позивача в момент його укладання, оскільки не погоджено з нею істотних умов в частині строку його дії, чим порушено ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою відповідно до ст. 215 ЦК України для визнання недійсним договору в частині строку його дії.

Представник відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» в судовому засіданні заперечувала проти позову в повному обсязі, вважала позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, повністю підтримала поданий до суду 06.09.2018 р. відзив на позовну заяву. Звернула увагу суду на те, що в період з 14.11.2012 р. до 01.05.2015 р. надавачем послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території було Комунальне підприємство «Батиївське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації. З 01.05.2015 р. функції з утримання зазначеного будинку та прибудинкової території покладені на балансоутримувача будинків - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва». Надання послуг по утриманню будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території не припинялось. Таким чином, керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України, при укладенні Договору пунктом 6.1 встановлено строк дії Договору з 01.05.2015 р. до 01.05.2017 р. У разі коли за місяць до закінчення дії Договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання Договору або необхідність його перегляду, Договір вважається щороку продовженим на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Тому, представник відповідача вважає, що при укладенні Договору, встановлені норми Закону було дотримано позивачем та відповідачем, що підтверджується підписами сторін Договору.

Суд, заслухавши пояснення позивача та пояснення представника відповідача, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, є власником нежитлових приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 822,80 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 14.11.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3739 (реєстраційний номер об'єкту у РПВН: 38131373).

Між позивачем та відповідачем КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» існують договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг - утримання будинків та прибудинкових територій, які регулюються чинним законодавством України, зокрема ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких відповідач надає житлово-комунальні послуги, а позивач, як споживач, зобов'язаний внести плату за надані послуги.

Встановлено, що 08.09.2016 р. між ОСОБА_1 та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» було укладено договір № 140/903 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.

Позивач просить визнати недійсним в частині строку дії п. 6.1 Договору № 140/903 від 08.09.2016 р., укладеного між нею та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» та вважати строк дії цього Договору з моменту його укладання, а саме з 08.09.2016 р., посилаючись на те, що в момент підписання нею договору 08.09.2016 р. пункт 6.1 цього договору «Строк дії договору» не був заповнений. Таким чином, позивач вважає, що при укладенні Договору № 140/903 від 08.09.2016 р., було порушено принцип свободи договору, вільного волевиявлення позивача в момент його укладання, оскільки не погоджено з нею істотних умов в частині строку його дії, чим порушено ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою відповідно до ст. 215 ЦК України для визнання недійсним договору в частині строку його дії.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановленихКонституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в ред. чинній на час укладення договору), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 12 Закону, житлово-комунальні послуги поділяються за: 1) функціональним призначенням; 2) порядком затвердження цін/тарифів.

Згідно ст. 13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Вимогами ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в ред. чинній на час укладення договору) визначено порядок надання житлово-комунальних послуг.

Так, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону, особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Стаття 26. Закону «Про житлово-комунальні послуги» (в ред. чинній на час укладення договору) визначає істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем.

Так, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Судом встановлено, що позивач по справі користується комунальними послугами з моменту купівлі зазначеного вище нежитлового приміщення, тобто з 14.11.2012 р.

Відповідно до п. 24 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 р. № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», Комунальним підприємствам «Індустріальне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, «Батиївське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, «Відрадненське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, «Грушківське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, «Залізничне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, «Чоколівське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, передано комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.

Згідно розпорядження Солом'янського районної в м. Києві державної адміністрації від 06.05.2015 р. № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», комунальним підприємством «Відрадненське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, комунальним підприємством «Батиївське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, комунальним підприємством «Грушківське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, комунальним підприємством «Залізничне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, комунальним підприємством «Індустріальне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, комунальним підприємством «Чоколівське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, передано комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» в установленому порядку майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та перебуває на їх балансі згідно з додатками 3-7.

Відповідно до розпорядження від 11.11.2016 р. 838 Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.05.2015 р. № 279», додаток 2 до розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.05.2015 р. № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» викладено в новій редакції.

Так, згідно Додатку 2 до розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.11.2016 р. № 838, надавачем послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території було комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» станом на 01.05.2015 р.

Таким чином, судом встановлено, що в період з 14.11.2012 р. до 01.05.2015 р. надавачем послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території було Комунальне підприємство «Батиївське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

З 01.05.2015 р. функції з утримання зазначеного будинку та прибудинкової території покладені на балансоутримувача будинків - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва».

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (в ред. чинній на час укладення договору), комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Надання послуг по утриманню будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території не припинялось.

Таким чином, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, при укладенні Договору пунктом 6.1 встановлено строк дії Договору з 01.05.2015 р. до 01.05.2017 р.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши спірний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач в позовній заяві посилається на ст. 203 ЦК України, а саме частину 3, якою передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним.

При укладенні Договору № 140/903 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 08.09.2016 р., встановлені норми Закону було дотримано позивачем та відповідачем, що підтверджується підписами сторін Договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрала спосіб захисту порушеного права та розпорядилася своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено, що договір укладений в письмовій формі, підписаний повноважними особами, містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами.

Отже, відсутні порушення закону з боку відповідача при укладанні Договору № 140/903 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 08.09.2016 р. та, як наслідок відсутні підстави для визнання недійсним в частині строку дії п. 6.1 Договору № 140/903 від 08.09.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва».

Враховуючи викладене, а також враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, зокрема, щодо того, що при укладенні Договору № 140/903 від 08.09.2016 р., було порушено принцип свободи договору, вільного волевиявлення позивача в момент його укладання, оскільки не погоджено з нею істотних умов в частині строку його дії, чим порушено ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою відповідно до ст. 215 ЦК України для визнання недійсним договору в частині строку його дії, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 11, 15, 16, 203, 251, 509, 525, 526, 626-629, 631, 638 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про визнання частково недійсним договору відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.