Вирок № 79570358, 31.01.2019, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15997/18

Провадження № 1-КП/758/241/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2019 року Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зубця Ю.Г.,

з участю секретаря - Іванюк О.І.,

прокурора - Колесникової О.О.,

захисника - Земницького Д.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження №12018100070004235 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Фергана, Узбекистан, громадянин України, не одружений, офіційно не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, раніше судимий - 03 липня 2002 року Фастівським районним судом Київської обл. за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, звільнений 23 червня 2003 року по відбуттю покарання; 27 грудня 2010 року Солом'янським районним судом м.Києва за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, звільнений в порядку ст.81 КК України 16 липня 2013 року умовно-достроково, з невідбутим строком 1 рік 3 місяця 6 днів; 21 квітня 2017 року Святошинським районним судом за ч.1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, в порядку ст.75 КК України звільнений з випробуваним строком 3 роки, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 будучи раніше судимий Святошинським районним судом міста Києва 21 квітня 2017 року за ч.1 ст.187 КК України, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин.

Так, 30 жовтня 2018 року о 23:25 год. ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, проходячи біля сходів котрі ведуть до верху, побачив раніше не знайомого ОСОБА_3, та в цей час у ОСОБА_2, виник умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та повторно ОСОБА_2, дочекавшись доки потерпілий ОСОБА_3 почав підніматись по сходах, пішов за ним. На середині сходів, ОСОБА_2 підбіг до ОСОБА_3, застосувавши до останнього насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я, а саме вхопивши його за шию та поставивши на коліна, чим мінімізував опір потерпілого, відкрито викрав мобільний телефон марки ASUS, вартість якого на момент вчинення злочину згідно висновку експерта №25402/18-53 від 28.11.2018 становить 1590 гривень, який знаходився в зовнішній, лівій кишені куртки потерпілого. Після цього ОСОБА_2 продовжуючи свій злочинний намір відкрито викрав грошові кошти в сумі 200 гривень, які знаходилися в внутрішній кишені куртки потерпілого.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зник спричинивши матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 1790 гривень, однак через деякий час був затриманий працівниками поліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і показав, що він дійсно за наведених у обвинувальному акті обставин 3 жовтня 2018 року перебуваючи по АДРЕСА_2, на середині сходів підбіг до ОСОБА_3, застосувавши до останнього насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я, а саме вхопивши його за шию та поставивши на коліна, чим мінімізував опір потерпілого, відкрито викрав мобільний телефон марки «ASUS», та грошові кошти в сумі 200 гривень, які знаходилися в внутрішній кишені куртки потерпілого. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник спричинивши матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 1790 гривень.

Відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатране не перебуває, посередньо характеризується за місцем реєстрації, не працевлаштований, неодружений, раніше неодноразово судимий.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, що передбачено ст.66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку вчиненого злочину, суд приходить до висновку про необхідність засудження обвинуваченого до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

Зважаючи на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, у жовтні 2018 року, тобто в період відбування покарання за вироком Святошинського районного суду м.Києва від 21 квітня 2017 року, відповідно до якого він звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з встановленим іспитовим строком три роки, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_2 суд застосовує положення ст.71 КК України, враховуючи при цьому, що невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати покарання, від відбування якого обвинуваченого звільнено з випробуванням.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків суд враховує положення ч.4 ст.71 КК України, відповідно до якої воно має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Виходячи зі змісту положення ч.3 ст. 78 КК України, відповідно до якого у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст.71,72 КК України, змісту роз'яснень, що містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, згідно яких у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину це слід розцінювати як порушення умов застосування ст.75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, суд не вбачає законних підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положень ст.75 КК України, оскільки це є недопустимим.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого процесуальні витрати, пов'язані із проведенням по справі експертних досліджень.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, приєднати до вироку частину невідбутого покарання за вироком Святошинського районного суду м.Києва від 21.04.2017 року, та остаточне покарання призначити у вигляді 5 (п»ять) років 2 (два) місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з моменту затримання, а саме, з 31.10.2018 року.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі Київський слідчий ізолятор.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави вартість проведеної по справі товарознавчої експертизи №25402/18-53 від 28 листопада 2018 року в розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 00 копійок.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «ASUS» ІМЕІ НОМЕР_2, який передано потерпілому ОСОБА_3, залишити у його користуванні.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, що утримується під вартою, з моменту отримання копії вироку, через Подільський районний суд м.Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя: Ю.Г. Зубець