Рішення № 79569610, 23.01.2019, Оболонський районний суд міста Києва

23.01.2019 Справа № 756/10260/16-ц

Провадження №2/756/196/19

Унікальний № 75610260/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Луценко О.М.,

за участю секретаря Румянцевій Т.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про припинення права власності на частку у спільній власності шляхом виплати грошової компенсації за їх частки та визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про припинення права власності на частку у спільній власності шляхом виплати грошової компенсації за їх частки та визнання права власності на квартиру,яким просить суд постановити рішення, яким припинити за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним із них та стягнути з позивача на користь відповідачівгрошову компенсацію за їх частки та визнати за ОСОБА_1 право власності на ці частки квартири.

Обґрунтовуючи підстави подання позову, позивач посилається на наступне, що позивач та померлий син ОСОБА_5 є співвласниками, в рівних частках, квартири АДРЕСА_1, по 1/ 2 частки.

ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому Ѕ частину квартири. Спадкоємцями першої черги після його смерті за законом є позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є дітьми померлого.

В установлений строк сторони звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і 05.08.2016р. позивач отримала свідоцтво про право на спадщину з розрахунку часток даної квартири, ОСОБА_1 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, є власниками по 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки спірна квартира є єдиним житом позивача, а частка в спірній квартирі, яка належить відповідачам є незначною та може бути виділена в натурі, це іспонукало позивача звернутись з цим позовом до суду для врегулювання спору між співвласниками квартири у спосіб, визначений у позовній заяві.

12 серпня 2016 року Оболонським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі. (а.с17)

03 жовтня 2016 року Оболонським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі. (а.с.62-63)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснили, що сторони спільно користуватися квартирою не мають можливості через негативні стосунки між ними, квартира є двохкімнатною, поділу не підлягає, , намагання вирішити питання в досудовому порядку шляхом продажу квартири не найшли підтримки з боку відповідачів, які категорично заперечують щодо продажу квартири, тому позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду, оскільки такий спосіб захисту передбачений чинним законодавством та надасть можливість співвласникам квартири вирішити питання володіння та розпорядження спільно набутим майном.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні. Відповідач подала письмові заперечення проти позову, долучені до матеріалів справи (том.2 а.с.100-102), в яких зазначила, що будь- якого іншого житла в її власності не має, це єдина житлова площа в якій зареєстровані вона та її неповнолітній син.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти наданого позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив суд постановити рішення по даній справі з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, які зареєстровані в спірній квартирі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та померлий син ОСОБА_5 були співвласниками, в рівних частках, квартири АДРЕСА_1, по 1/ 2 частки( том.1 а.с.7).

ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1

В установлений строк сторони звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і 05.08.2016р. позивач отримала свідоцтво про право на спадщину з розрахунку часток даної квартири, ОСОБА_1 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, є власниками по 1/6 частини квартири АДРЕСА_1( а.с.9).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 (том.1а.с.14)

Відповідно до технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1складається з двох кімнати площею 16,0кв.м. та 10,2кв.м., вбиральні, коридору та кухні. (том 1а.с.12).

Згідно Висновку експерта про оцінку майна від 09.12.2016 року, загальна вартість квартири АДРЕСА_1, становить 884 975,00грн., вартість 1/6 частки квартири становить - 147 796,00грн. ( том 1а.с.77-92).

Окрім того висновком встановлено, що виділення в натурі відповідачу ОСОБА_2 1/6 частину квартири та ОСОБА_3 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у відповідності до ідеальних часток співвласників у відповідності до вимог нормативних документів не вбачається можливим.

ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок грошові кошти, згідно висновку судової будівельно- технічної експертизи за 1/6 частину квартири ОСОБА_2 та за 1/6 частину квартиру належну ОСОБА_3 по 147 796,00гривень.

За змістом положень ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.

Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. ( ч.1 та ч.2 ст.102 Цивільного процесуального кодексу України).

В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Звертаючись з позовом до суду позивач мав на меті позбути відповідачів належної їм частки в квартирі шляхом виплати грошової компенсації за їх частки в квартирі та визнання права власності на всю квартиру за позивачем.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі №6-2925цс15, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Як убачається з наявних в матеріалах справи доказів, що посвідчують технічні характеристики спірної квартири, виділ належної відповідачам частки квартири в натурі є неможливим, квартирою фактично користується позивач по справі, при цьому спільне проживання сторін в даній квартирі є неможливим.

Водночас, згідно з вимогами частин 4 і 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Висуваючи заперечення проти позову, відповідач посилається на те,що іншого житла в її власності не має, це єдина житлова площа в якій зареєстровані вона та її неповнолітній син.

Крім того, відповідачі не надали згоди отримання грошової компенсації за їх частку в праві власності, а примушувати до цього також є порушенням їх прав, оскільки законодавством не передбачена можливість набуття права власності в примусовому порядку за відсутності юридично важливих обставин.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 3, 16, 316, 317, 319, 321, 356, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про припинення права власності на частку у спільній власності шляхом виплати грошової компенсації за їх частки та визнання права власності на квартиру - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: О.М. Луценко