Постанова № 79568802, 31.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/175/19Головуючий по першій інстанції Маренюк В.Л. Категорія: 310040000 Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року у справі за позовом Маньківської РДА в особі Служби у справах дітей Маньківської РДА в інтересах ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_3, третьої особи Дзензелівської сільської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року Служба у справах дітей Маньківської РДА звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на обліку служби у справах дітей районної Маньківської державної адміністрації з 2010 року перебувають ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителі с. Дзензелівка Маньківського району, за умовами проживання і виховання яких, як за усиновленими дітьми, проводиться нагляд.

Діти проживають з батьком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та його дружиною - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мама-усиновлювач ОСОБА_8 - загинула в 2013 році в автокатастрофі.

Вже в 2013-2014 роках були зафіксовані порушення прав дітей у родині, а саме неналежний їх догляд та утримання: діти не мали належного одягу, не мали доступу до телевізора, преси, мали заборони на харчування та спілкування з однолітками. ОСОБА_3 почав надмірно займатися веганством та насильно насаджував даний тип вегетаріанства дітям. Дітям було висунуто заборону харчуватися в шкільній їдальні, з'явилась підозра про недоїдання дітьми, про що було неодноразово вказано батькові, як в коректній формі, так і у формі вимоги. ОСОБА_4 перестала відвідувати шкільні гуртки, музичну школу, дітям заборонялось приймати у себе друзів, однолітків та самим ходити у гості.

З жовтня 2013 року по лютий 2017 року родина ОСОБА_3 на території району не проживала. При поверненні на проживання до с. Дзензелівка на родину почали надходити скарги: діти були недоглянуті, недоїдали, продуктами харчування були не забезпечені, медичний нагляд був неналежний, були звернення на рахунок перевірки підозри у дівчинки захворювання на анорексію.

22 травня 2018 року діти в черговий раз пішли з дому. В Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області діти надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому 23 травня 2018 року діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».

ОСОБА_3 було притягнуто до відповідальності згідно статті 1732 КУпАП.

На підставі викладеного, Служба у справах дітей Маньківської РДА просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути аліменти з ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особисті рахунки дітей.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07 грудня 2018 року, позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12.09.2018 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а з ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття.

Аліменти повинні перераховуватись на особисті рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 704, 80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд враховує, що така міра сімейно-правової відповідальності має на меті, насамперед, захист інтересів дітей, а також той факт, що відповідач не тільки не виконує своїх обов'язків щодо виховання дітей, а й може негативно впливати на їх виховання та на психічний стан дітей. Крім того, судом вирішено питання щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, оскільки батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Не погоджуючись з вказаним рішенням районного суду, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що твердження позивача, про те, що діти голодували, харчувались потайки у чужих людей, крали продукти в селі не відповідають дійсності. Вказує, що їх сім'я дійсно є веганами, у зв'язку із чим вони не вживають у їжу жодних продуктів тваринного походження, таких як м'ясо, молочні продукти, риба, яйця, але діти у своєму раціоні отримували достатній рівень білків та жирів рослинного походження. Прямої заборони не вживати в їжу продуктів тваринного походження у них не було.

Претензії служби у справах дітей щодо того, що діти були погано одягнуті вважає необґрунтованими, оскільки діти мали достатньо для їх потреб одягу і взуття по сезонах, одяг був чистим, хоча і не новим, але діти завжди були охайні.

Щодо твердження служби у справах дітей, що відповідач ніде не працював, а сім'я проживала за рахунок пенсії і соціальної допомоги не відповідає дійсності. ОСОБА_5 постійно потребував його допомоги і підтримки, а тому відповідач не мав змоги працювати повний робочий день, крім того знайти роботу в селі дуже важко.

Твердження про те, що він не займався лікуванням дітей, зокрема, лікування проблем із зором у ОСОБА_4, також є необґрунтованими, вони з ОСОБА_4 зверталися до лікаря-окуліста в Маньківську ЦРЛ, відповідно до висновку якої зір у ОСОБА_4 значно покращився, став майже стовідсотковим, а тому і потреба у носінні окулярів відпала.

Вказує, що при побаченні і особистому спілкуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 висловлюють бажання повернутися додому і не хочуть перебувати в притулку.

У відзиві на апеляційну скаргу Служба у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації вказує, що твердження апелянта про упереджене ставлення до нього представників служби є безпідставним, без попередження візити були здійснені лише тоді, коли ОСОБА_3 тривалий час, очевидно свідомо, не виходив на зв'язок. Скаржником було порушено порядок та обов'язок усиновлювача повідомляти службу у справах дітей про зміну місця проживання, особливо за кордон.

Крім того, єдиним документально підтвердженими джерелами фінансування родини є пенсії по втраті годувальника дітей та допомога на дитину з інвалідністю.

Щодо твердження скаржника, що діти бажають повернутися додому, то працівникам служби та працівникам центру діти висловлюють інші позиції та бажання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на обліку служби у справах дітей районної Маньківської державної адміністрації з 2010 року перебувають діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителі с. Дзензелівка Маньківського району, за умовами проживання і виховання яких, як за усиновленими дітьми, проводиться нагляд. Родина переїхала на постійне місце проживання з м. Луганськ. За адресою по АДРЕСА_1 діти проживають з батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та його дружиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянкою Росії. Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мама - усиновлювач ОСОБА_8, загинула в 2013 році в автокатастрофі.

Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_3 від 19.09.2017 року, від 26.10.2017 року та від 25.06.2018 року вбачається, що лише при складенні акту від 26.10.2017 року вдома був присутній ОСОБА_3 В його присутності службою у справах дітей було оглянуто домоволодіння та в ході його огляду встановлені наступні обставини: будинок виглядає запущеним та недоглянутим. ОСОБА_5 має свою кімнату, проте вона сама холодна. Відсутні шафа для одягу, стіл, власні речі та іграшки. ОСОБА_4 займає частину ліжка та одну поличку для одягу у великій шафі-купе у кімнаті, в якій проживає стороння особа - жінка похилого віку ОСОБА_15, прихожанка Церкви. Дитячих речей у кімнаті не має, натомість всюди є речі, церковні книги та дрібнички ОСОБА_15. Одягом, взуттям, речами побуту діти не забезпечені. На час обстеження в домоволодінні із продуктів харчування наявні овочі, горіхи, соя. Батько є веганом, особливий стиль харчування обов'язковий і дітям.

Відповідно до листа управління соціального захисту населення Маньківської РДА від 08.06.2018 року №08/454, повідомлено, що ОСОБА_3 отримував державну соціальну допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю в розмірі 1946, 40 грн у відповідності до ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Також згідно листа Маньківського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.06.2018 року за №30532/02-17 повідомлено про те, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Маньківському відділі обслуговування громадян з 05.09.2012 року та отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП (вчинення домашнього насильства) та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170 грн.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Маньківської районної державної адміністрації від 31.08.2018 року №604/01-38, Маньківська районна державна адміністрації зробила висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. У даному Висновку органом опіки та піклування зазначені наступні обставини, а саме, що за період здійснення контролю за умовами проживання і виховання дітей після смерті ОСОБА_8 (матері дітей) сім'я ОСОБА_3 потрапила в складі життєві обставин: батько дітей лікувався після отриманої в ДТП черепно-мозкової травми, малолітній ОСОБА_5 потребував тривалого лікування та реабілітації після черепно-мозкової операції, потребував психологічної допомоги, ОСОБА_4 потребувала психологічної реабілітації та лікування зору, внаслідок вад при народженні. Родині була надана матеріальна, фінансова, психологічна допомога. З жовтня 2013 року по лютий 2017 року родина ОСОБА_3 на території району не проживала. З їх слів та підтверджуючих документів вони проживали за межами України понад 90 днів, проте про зміну місця проживання службу у справах дітей України не повідомляли. При повернення на проживання в с. Дзензелівка на родину почали надходити скарги: діти були недоглянуті, недоїдали, продуктами харчування були не забезпечені, медичний нагляд був неналежний. Односельці почали звертатися до служби у справах дітей з приводу того, що діти ходять селом та берегами річки після школи, бо будинок закритий, що діти погано одягнені, почали красти городину, щоб їсти, почали вживати нецензурні слова і т.д. Згодом почались випадки, коли діти почали тікати з дому. Водночас ОСОБА_3 та його співмешканка не працювали, жили на пенсію по втраті годувальника на двох дітей, та на державну соціальну допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю в розмірі 1946, 40 грн. 22 травня 2018 року діти в черговий раз пішли з дому. В Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому 23.05.2018 року діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

У статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

В судове засідання до суду апеляційної інстанції було викликано дітей ОСОБА_4 (віком повних 13 років) та ОСОБА_5 (віком повних 12 років) у супроводі вихователя-методиста закладу Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м. Умань» ОСОБА_9, в якому на час розгляду справи перебували діти, для заслуховування їх думки з приводу позбавлення батьківських прав ОСОБА_3

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції діти не заслуховувались та при розгляді справи був відсутній і сам відповідач.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні заявили, що вони бажають проживати з батьком, оскільки його люблять та хочуть проживати з ним в одній родині. На питання колегії суддів, чи мали вони потребу в одязі, чи вистачало їм харчування наявного в сім'ї, діти надали пояснення, що всім забезпечені і одягом, і їжею. Щодо конфліктів, які бувають у родині, то діти пояснили, що вони бувають дуже рідко і знову ж таки сказали, що хочуть проживати з батьком.

Такі ж пояснення були надані дітьми у письмовій формі, в яких вони зазначили, що хочуть додому.

Суд при вирішенні вказаних категорій справ повинен враховувати інтереси дітей, які полягають зокрема в забезпеченні їх прав на розвиток в стійкому середовищі.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Колегія суддів виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Із характеристик Дзензелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів наданих на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що в цілому діти комунікабельні, товариські, доброзичливі та мають низькі та посередні навчальні досягнення.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей та стверджує, що доводи представника позивача, що діти голодували, харчувались потайки у чужих людей, крали продукти в селі, не відповідають дійсності. Вказує, що в них в сім'ї завжди була їжа відповідно до їх кулінарних вподобань, діти завжди із задоволенням споживали те, що вони готували, не мали ніяких претензій та нарікань, а та обставина, що вони не вживають в їжу продуктів тваринного походження не означає, що діти не отримували в достатньому рівні білків та жирів.

Як видно із Акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 29 січня 2019 року, житловий будинок складається з 4-х кімнат, кухні, столової, ванни-туалету та веранди. Кімнати обставлені меблями, які знаходяться в хорошому стані. Для дітей є окремі кімнати з необхідними меблями. В кімнаті є м'які іграшки, книги. Одягом та продуктами харчування забезпечені, але м'ясні продукти відсутні, тому що вони їх не вживають. Будинок газифікований. Вода підведена в будинок, у дворі є криниця. Санітарно-гігієнічні умови проживання сім'ї у будинку належні. Сім'я ОСОБА_3 забезпечена необхідною побутовою технікою. Зі слів ОСОБА_3 він офіційно не працює.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що наразі він офіційно не працює, проте займається підробітком шляхом надання будівельних послуг в селі, а саме здійснює монтаж покрівель. Також пояснив, що матеріальну допомогу їхній родині надає мати його дружини ОСОБА_7

На підтвердження належного матеріального стану відповідачем надано до суду договір банківського вкладу на суму 46 000 грн.

Відповідно до інформації наданої КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умані ЧОР» (заклад в який помістили дітей 23.05.2018 року) зазначено, що в сім'ї часто виникали конфлікти з батьком, особливо відносини стали напруженими, коли батько одружився. Зі слів дітей відомо, що у родині постійно виникали конфлікти, сварки, лихослів'я, дорослі не рахувалися думками та поглядами дітей. Батьки -вегани, змішували дітей вживати лише продукти рослинного походження. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постійно голодували, вага дітей не відповідала росту дітей. Вага ОСОБА_4 - 42 кг, при зрості 165 см, вага ОСОБА_5 - 34 кг, при зрості 147 см. Діти пролікувалися в дитячій лікарні з розладами травлення.

Також згідно пояснень від 25.06.2018 року сусідів сім'ї відповідача ОСОБА_14 та ОСОБА_13, які були відібрані ДОП СП Маньківського ВП ст. лейтенантом поліції Цибульком О.М. та які вказали, що ОСОБА_3 ніде не працює, дітьми не займається. Діти ведуть бродячий спосіб життя, неохайні, постійно голодні. Час від часу сім'я ОСОБА_13 давала їм їсти.

Водночас, в заяві підписаній мешканцями села Дзензелівка, зазначено, що ОСОБА_3 характеризується позитивно, діти завжди доглянуті, жодних скарг від дітей вони не чули.

За місцем проживання відповідачем характеризується позитивно, що підтверджується Довідкою-характеристикою від 19.05.2018 року, виданою ВК Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області (а.с. 84).

Крім того, Дзензелівська сільська рада у листі від 21.01.2019 року за №39 наданого до суду апеляційної інстанції, також не погодилася з позовними вимогами, а саме з твердженнями про відсутність зацікавленості батька до перебування дітей у позаурочний час; негативне ставлення батька до харчування дітей в школі; відсутність у дітей можливості самостійного доступу до власного житла.

З огляду на зазначене, колегія суддів, беручи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки, не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо наявності обґрунтованих та беззаперечних підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов'язків.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим та мотивованим, так як він не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дітей та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей. Крім того, колегія суддів вважає, що думка дітей в силу їх віку щодо вирішення цього спору повинна обов'язково бути врахована та вислухана.

Крім того, колегія суддів, з урахуванням того, що відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, має бажання спілкуватися з дітьми та виховувати їх, приймає заходи, спрямовані на налагодження стосунків із дітьми, вважає, позбавлення його батьківських прав необґрунтованим.

Разом з тим колегія суддів вважає за доцільне попередити відповідача про зміну ставлення до виховання дітей, що узгоджується із п. 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни чудового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Маньківської РДА в особі Служби у справах дітей Маньківської РДА в інтересах ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_3, третьої особи Дзензелівської сільської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про належне виконання своїх обов'язків по вихованню своїх дітей.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2019 року.

Судді: