Постанова № 79568586, 01.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/28/19Головуючий по 1 інстанції Маренюк В.Л. Категорія: 312000000 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»;

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ «Сервіс»;

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року у складі судді Маренюк В.Л., повний текст рішення виготовлено 4 жовтня 2018 року,:

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто», третя особа ТОВ «АТ «Сервіс» про захист прав споживача та визнання правочину недійсним.

Зазначав, що у засобах масової інформації він знайшов рекламне оголошення ТОВ «Авто Просто», в якому йшлося про продаж автомобілів. Позивач звернувся до відповідача з приводу покупки автомобіля марки ВАЗ LАRGYS.

18 лютого 2018 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Авто Просто» було укладено договір № 731491, предметом якого є надання Учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему «АвтоТак». Договір укладається шляхом підписання сторонами договору та додатку №1 і додатку № 2, які є невід'ємною частиною договору. Терміни що використовуються в договорі та системі «Авто Так», визначаються в договорі. Предметом даного договору є надання особі послуг з адміністрування системи, що умовно називається «АвтоТак» та базується на створенні груп покупців (Учасників), метою яких є придбання автомобілів. Відповідно до додатку № 1 до договору метою його укладення було отримання автомобіля ВАЗ LАRGYS, вартістю 249 900 гривень 00 копійок.

Згідно додатку №1 до договору №731491 від 18 лютого 2018 року, винагорода за послуги, пов'язана з включенням договору до системи «АвтоТак» та формування групи у % + ПДВ складає 11 995,20 грн., періодичний платіж 0,8333%, щомісячна винагорода 0,415% + ПДВ, винагорода за послуги, пов'язані з передачею автомобілю учаснику 3% + ПДВ. В свою чергу дані платежі є виплатою за автомобіль марки ВАЗ LАRGYS.LАRGYS.

Виконуючи умови договору, позивач, сплатив відповідну суму коштів у розмірі 11995,20 грн. та 3 327,01 грн., в загальній сумі 15 322,21 грн.

Перед укладенням оскаржуваного договору позивач ознайомлювався із його змістом, але мало що зрозумів з нього. Проте, ані в самому договорі, ані в додатках до нього не вказані підприємство, з яким відповідач уклав договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також інші основні характеристики автомобіля та кінцевий термін дії самого договору.

Також ОСОБА_5 зазначав, що вищезазначений договір був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, договір не відповідає внутрішній волі позивача на момент укладення та на даний час.

Позивач просив суд:

- визнати недійсним договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів № 731491 від 16 лютого 2018 року, укладений між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_5;

- повернути сторін у первісне становище шляхом стягнення з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 15 322,21 грн., які були сплачені відповідно договору № 731491 від 16 лютого 2018 року;

- стягнути з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів №731491 від 16 лютого 2018 року укладений між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_5

Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_5, грошові кошти у сумі 11 995 грн. 20 коп., які були сплачені відповідно договору №731491 від 16 лютого 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення суду вмотивоване тим, що в спірному договорі не встановлено конкретний строк, після якого договір припиняє свою дію, а умова договору про його дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не є встановленим сторонами строком припинення дії договору, оскільки суперечить ч.1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України. Також в оскаржуваному договорі та додатках до нього взагалі не зазначено вартість автомобіля, тобто дане положення є несправедливим.

Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що підлягає до стягнення з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_5 грошові кошти лише в сумі 11 995,20 грн., що підтверджено копією квитанції, як такі що сплачені позивачем на користь відповідача згідно договору. Кошти ж в сумі 3 327,01 грн. не можуть бути ідентифіковані судом як сплачені позивачем, оскільки графа «Платник» в ній не заповнена.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Авто Просто» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Авто Просто» судові витрати.

Скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції невірно встановив характер правовідносин які склалися між сторонами у справі, оскільки даний вид діяльності регламентується ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Ліцензійні умови провадження даного виду діяльності ставлять вимоги до Договорів, які укладаються із споживачами даного виду послуг. У ТОВ «Авто Просто» наявні Ліцензії на провадження даного виду діяльності, що підтверджує абсолютну легітимність діяльності товариства.

Скаржник зазначає, що законність та відповідність законодавству України укладеного між сторонами у справі Договору неможливо ставити під сумнів, оскільки діяльність ТОВ «Авто просто» перевіряється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та нею надано ліцензію на провадження такої діяльності, що підтверджує усе вищенаведене і виключає можливість визнання Договору недійсним з підстав його невідповідності ст. ст. 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Зобов'язання відповідача визначені в ст. 2 Договору та складаються з 12 пунктів, натомість зобов'язання позивача визначені в ст. 4 Договору та складаються з 10 пунктів. Таким чином, посилання позивача на істотний дисбаланс прав та обов'язків позивача та відповідача та ще й на користь відповідача не відповідає дійсності.

Також в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що предметом Договору укладеного між сторонами є не купівля-продаж автомобіля, а надання Учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто так», а відповідно до ст. 5 Розділу І Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених Договором.

Відзив на апеляційну скаргу на час розгляду справи не надійшов.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2018 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_5 було укладено Договір № 731491 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля в групі, предметом якого є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання Автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто так». Договір укладено шляхом його підписання Сторонами та підписання додатку № 1, який є невід'ємною його частиною (а.с. 9-13).

В цей же день між ТОВ «АТ Сервіс» та ОСОБА_5 підписано договір доручення № 731491 відповідно до якого довіритель уповноважує повіреного сплатити від імені довірителя винагороду ТОВ «Авто Просто», отриману повіреним від довірителя за цим договором. Сплата винагороди в розмірі 11 995 грн. ТОВ «Авто Просто» здійснюється повіреним за рахунок довірителя одноразово шляхом безготівкового перерахування суми коштів винагороди ТОВ «Авто Просто» на банківський рахунок ТОВ «Авто Просто», повідомлений довірителем (а.с. 8).

Згідно додатку №1 до договору №731491 від 16 лютого 2018 року (а.с. 14), винагорода за послуги, пов'язана з включенням договору до системи «АвтоТак» та формування групи у % + ПДВ складає 11 995,20 грн., періодичний платіж 0,8333%, щомісячна винагорода 0,415% + ПДВ, винагорода за послуги, пов'язані з передачею автомобіля учаснику 3% +ПДВ. В свою чергу дані платежі є виплатою за автомобіль марки ВАЗ LАRGYS.

Згідно з умовами додатку № 2 до договору ОСОБА_5, як учасника, зобов'язано протягом строку дії договору належним чином та у встановлений договором строк виконати усі зобов'язання зі сплати періодичних платежів разом із щомісячною винагородою товариства, учасник має право на сплату 50 % від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового платежу (а.с. 15).

Виконуючи умови договору, позивач, сплатив суму коштів у розмірі 11 995,20 грн., відповідно до квитанції 0.0.966969105.1 від 18 лютого 2018 року (а.с. 17). Платіж в сумі 3 327,01 грн., згідно квитанції № 38 від 24 березня 2018р. (а.с. 18), суд першої інстанції не прийняв як належний доказ виконанням ОСОБА_5 умов договору в цій грошовій сумі, оскільки інформація про платника цього платежу у відповідній графі відсутня. Дане сторонами не заперечується.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 19 Договору підписання останнього та додатків до нього є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї. Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «Авто просто», уважно прочитав та зрозумів угоду та додатки до неї, що засвідчив своїм підписом.

Позивач погодився з умовами угоди, підписавши її та вчиняючи дії на її виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, зазначених у частині першій, пункту 7 частини третьої, частини шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Авто Просто» відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 січня 2012 року № 40, було зареєстровано у державному реєстрі фінансових установ згідно з вимогами закону та отримало ліцензію на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах» у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг (а.с. 53).

Спірний договір було укладено 16 лютого 2018 року, а з 15 вересня 2015 року відповідач здійснює свою діяльність на підставі ліцензії (а.с. 54).

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111 , відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

Аналіз Ліцензійних умов свідчить, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Висновок суду першої інстанції про те, що умови Договору № 731491 від 16 лютого 2018 року є несправедливими по відношенню до ОСОБА_5, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача є помилковим з огляду на таке.

Поняття «несправедливі умови договору» закріплене в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 8 червня 2016 року у справі № 6-330цс16 та узгоджується з висновком, що викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15.

Вбачається, що ОСОБА_5, після ознайомлення з умовами договору, протягом 14 днів з дня його підписання не звернувся до ТОВ «Авто Просто» з вимогою про його розірвання та погодився із запропонованими умовами. Більш того, на виконання умов зазначеного договору, позивач сплачував кошти, що передбачено умовами договору, таким чином визнав умови договору.

Посилання позивача щодо порушення положень ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, так як ОСОБА_5 підтвердив, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «Авто Просто», уважно прочитав та зрозумів Договір та Додатки до нього, що підтверджується його підписом в оспорюваному договорі.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача про те, що ані в самому договорі, ані в додатках до нього не вказані підприємство, з яким відповідач уклав договір на постачання автомобіля, а також інші основні характеристики автомобіля та кінцевий термін дії самого договору, є безпідставними, оскільки предметом договору, укладеного між сторонами є не купівля-продаж автомобіля, а надання Учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто так».

Висновок суду першої інстанції, що умови договору № 731491 від 16 лютого 2018 року є несправедливими по відношенню до позивача, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, спростовуються доводами апеляційної скарги з цього приводу.

З огляду на це, не вбачається наявність істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін договору №731491 від 16 лютого 2018 року, оскільки умови договору визначені з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Позивач мав можливість на власний розсуд приймати чи не приймати ці умови, виходячи із принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК України.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доводи позивача, що спірний договір не містить строків або термінів отримання Учасником автомобіля; строку, після якого договір припиняє свою дію, є безпідставними, оскільки статтею 8 Розділу ІІ договору № 731491 від 16 лютого 2018 року передбачена процедура отримання автомобіля Учасником, надання гарантій виконання зобов'язань за договором отримувачем товару.

Пунктом 12.2.4 статті 12 Розділу ІІ вказаного вище договору передбачено, що після виконання Учасником усіх зобов'язань за договором, ТОВ «Авто Просто» надсилає на адресу Учасника повідомлення про припинення Договору про адміністрування.

Статтею 5 Розділу І вказаного вище договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених договором.

Враховуючи зазначене, підстави для визнання недійсним договору відсутні, оскільки на момент його укладення позивач був ознайомлений з умовами договору, засвідчив своїм підписом згоду на його умови, а умови договору не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Авто Просто» підлягає до задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року - до скасування з ухваленням нової постанови, про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року у даній справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» третя особа ТОВ «АТ «Сервіс» про захист прав споживача та визнання правочину недійсним відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова