Рішення № 79567406, 29.01.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/10685/18

Номер провадження 2/712/276/19

29 січня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

при секретарі – Олефіренко В.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (вул.Надпільна,44, м.Черкаси) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (вул.Сержанта Волкова,80, м.Черкаси) про стягнення боргу, в обгрунтування своїх вимог вказував, що 28.02.2018 між сторонами укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якого відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 1000 дол. США та зобов"язався їх повернути до 30.03.2018. 12.06.2018 позивач надіслав відповідачу вимогу щодо виконання останнім своїх зобов"язань в добровільному порядку, яка отримана ним 27.06.2018, проте, коштів відповідач не повернув. Просить стягнути з ОСОБА_2 суму позики з урахуванням офіційно встановленого курсу НБУ до долару США станом на 05.09.2018 у розмірі 28492 грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_6 у відзиві на позов позовні вимоги повністю не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що коштів у ОСОБА_5 ОСОБА_2 не отримувала і не позичала, надана розписка від 28.02.2017 не є договором позики. Сторони повинні були укласти договір позики у письмовій формі із зазначенням усіх істотних умов, однак такого договору не існує. Місце видачі розписки, дата отримання коштів, порядок виконання умов договору, відповідальність сторін у розписці також не вказано, тобто усі істотні умови відсутні, тому розписка не є договором. Вказала, що в дійсності позивача вимагав у третьої особи, матері відповідача, плату за оренду магазину та таку плату остання вносила з січня 2017 року, а в зв'язку з тим, що не мала коштів надала боргову розписку від 28.02.108р.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених правил правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦКсвідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Такий же висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.

Відповідно до розписки від 28.02.2018 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 в позику грошові кошти в розмірі 1 000 доларів США, які зобов’язалась повернути до 30.03.2018 року.

Судом встановлено, що розписка від 28 лютого 2018 року написана відповідачем власноручно і ця обставина відповідачем не заперечується. Суд вважає, що написання відповідачем згаданої розписки підтверджує факт укладення договору позики, оскільки засвідчує факт отримання коштів на умовах позики і містить строк щодо їх повернення.

Взяті на себе зобов’язання у розписці від 28.02.2018р. відповідач не виконала. 12.06.2018 позивач надіслав відповідачу вимогу щодо виконання останнім своїх зобов"язань в добровільному порядку, яка отримана ним 27.06.2018, проте коштів відповідач не повернув.

Доводи відзиву на позов та пояснення третьої особи суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення протии позову, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 626, частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 ЦК України).

За таких обставин, для визнання угоди удаваною суду необхідно встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позову підтверджені оригіналом боргового документа, написаного власноручно відповідачем, яка не обмежена у дієздатності, отже розуміла зміст підписаного нею боргового документа щодо обсягу взятих на себе у ньому зобов'язань. Відповідач не надав доказів того, що сторони діяли свідомо для досягнення будь-якої особистої користі, їхні дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховували іншу волю учасників, а тому неспростованим є те, про те, що особисто підписана відповідачем розписка відповідала її волевиявленню, згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідач у встановлений строк не повернула взяті нею у позику грошові кошти, тобто не виконала взяті на себе зобов'язання згідно розписки від 28.02.2018р., чим порушила права та законні інтереси позивача.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 704,80 гривень.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 4,7,10,81,141,263-266, 280-282 ЦПК України, ст.ст.16, 190, 545, 1046, 1049 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, борг за договором позики від 28 лютого 2018 року в сумі 28492 грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, місце проживання зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата виготовлення повного тексту рішення 01 лютого 2019 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.