Рішення № 79567303, 31.01.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9089/18

Провадження № 2/711/662/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого: судді - Кондрацької Н.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.,

адвоката ОСОБА_1

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «АЗОТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивує тим, що в період з 11.12.2012 по 13.10.2017 вона перебувала в трудових відносинах з ПАТ «АЗОТ». 13.10.2017 наказом №788-ВК від 04.10.2017 була звільнена з посади начальника сектору реалізації неліквідів управління матеріально-технічного забезпечення ПАТ «АЗОТ» за власним бажанням. В порушення ст.ст. 47, 116 КЗпП України з нею у день звільнення не був проведений повний розрахунок. Так, ПАТ «АЗОТ» нарахував, але не виплатив заробітну плату в повному обсязі за лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 року. Згідно даних виписки з карткового рахунку 26259000968682 в АТ «Сбербанк» ОСОБА_2 відповідачем було виплачено за лютий – 5495,37 грн., за березень – 2273,24 грн., за квітень – 2098,94 грн., за травень – 4754,29 грн., за червень – 2316,72 грн. В той же час середня заробітна плата у вказаний період складала близько 10000 грн. (в порушення вимог ст. 110 КЗпП України ПАТ «АЗОТ» не надав розрахункових листів за вказаний період). Позивач неодноразово в усній та письмовій формах зверталася до відповідача щодо погашення заборгованості із заробітної плати, проте такі звернення залишені керівництвом без належного реагування. Станом на день звернення до суду, жодних виплат нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ПАТ «АЗОТ» не здійснено. Враховуючи порушення ПАТ «АЗОТ» вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України, позивач ставить перед судом питання про стягнення середнього заробітку за час не проведення повного розрахунку при звільненні. Кількість днів затримки повного розрахунку при звільнені за період з жовтня 2017 по день звернення до суду становить 256 робочих днів. Також зазначає, що протиправними діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн. Із судових витрат позивачем понесено витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Враховуючи викладене просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.02.2017 по 01.07.2017. Стягнути з ПАТ «АЗОТ» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14.10.2017 по день постановлення судового рішення по справі. Стягнути з ПАТ «АЗОТ» на її користь відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 01.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

21.11.2018 відповідач ПАТ «АЗОТ» подав суду відзив на позовну заяву, якому просив відмовити в задоволенні позову. Мотивував тим, що невиплата заробітної плати при звільненні позивача сталася не з вини ПАТ «Азот», а через відсутність об’єктивної можливості здійснити таку виплату. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ПАТ «Азот». Вказаною постановою державного виконавця було арештовано всі грошові кошти на банківських рахунках ПАТ «Азот». При цьому жодному з рахунків ПАТ «Азот» ані чинним законодавством, ані постановою державного виконавця не було надано статусу «захищеного», що унеможливило виплату заробітної плати з цих рахунків. Крім цього органами державної виконавчої служби було накладено ряд інших арештів на грошові кошти ПАТ «Азот», що також унеможливило здійснення будь-яких банківських операцій, втому числі і виплату заробітної плати. Розмір суми середнього заробітку значно перевищує розмір самої заборгованості по заробітній платі, а відповідно нарахована позивачем компенсація в будь-якому випадку підлягає істотному зменшенню для збереження принципу співмірності.У разі задоволення судом позовних вимог ОСОБА_2 сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «АЗОТ» повинен буде сплатити до бюджету. Зазначив, що сама по собі заборгованість із заробітної плати не може бути підставою для стягнення на користь позивача моральної шкоди, без підтвердження доказами тих наслідків, що свідчать її заподіяння.

Адвокат ОСОБА_1, 03.12.2018 подав суду відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами представника відповідача та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні 04.12.2018 представник позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.02.2017 по 01.07.2017 в сумі 22903,26 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14.10.2017 по день постановлення судового рішення, що станом на 04.12.2018 становить 179136,75 грн.; відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

18.12.2018 представник відповідача ПАТ «АЗОТ» подав суду заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначено, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 І,Л. становить 18981,45 грн., а не 22903,26 грн., як зазначає представник позивача, а тому дані вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. З приводу відшкодування моральної шкоди зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння моральної шкоди. А тому просили в позові відмовити повністю.

28.01.2019 представник позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.02.2017 по 01.06.2017 в сумі 18981,45 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14.10.2017 по день постановлення судового рішення, що станом на 31.01.2019 становить 203002,20 грн.; відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

29.01.2019 представник відповідача ПАТ «АЗОТ» за довіреністю ОСОБА_4 подала суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що заборгованість ПАТ «АЗОТ» перед ОСОБА_2 становить 18981,45 грн., а тому просила врахувати додаткові пояснення та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник ПАТ «АЗОТ» по довіреності ОСОБА_4 позов не визнала та просила відмовити в задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до запису з трудової книжки ОСОБА_2 та матеріалів справи вбачається, що позивач з 11.12.2012 року по 13.10.2017 року працювала на ПАТ «Азот». 13.10.2017 року на підставі наказу №788-ВК від 04.10.2017 року позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивачем зазначено, що відповідач виплачував позивачу заробітну плату шляхом перерахування на банківську карту позивача частину заборгованості. Згідно даних виписки з карткового рахунку 26259000968682 в АТ «Сбербанк» ОСОБА_2 відповідачем було виплачено за лютий – 5495,37 грн., за березень – 2273,24 грн., за квітень – 2098,94 грн., за травень – 4754,29 грн., за червень – 2316,72 грн.

Згідно довідки №824 від 19.11.2018, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 станом на 16.11.2018 складає: за лютий 2017 р. – 2598,12 грн., березень 2017 р. – 6225,73 грн., квітень 2017 р. – 5495,96 грн., травень 2017 р. – 4661,64 грн. Загальна сума заборгованості становить 18981,45 грн., а тому вищевказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ПАТ «Азот» не заперечувало факт затримки розрахунку із позивачем.

А тому, оскільки з вини відповідача з позивачем не проведено розрахунок по заробітній платі в день звільнення, то з відповідача слід стягнути кошти за затримку розрахунку при звільненні.

Таким чином, з урахуванням «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою № 100 від 08.02.1995 Кабінету Міністрів України, та довідки про доходи, виданої відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 628,55 грн.

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п’ятиденного робочого тижня та даних викладених у ОСОБА_5 України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», у ОСОБА_5 України від 19.10.2017 р. №224/0/103-17/214 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік», ОСОБА_5 України від 08.08.2018 р. №78/0/206-1 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік».

Затримка розрахунку при звільненні становить 324 робочих дні ( з 14.10.2017 року по день постановлення рішення 31.01.2019 року: жовтень 2017 року – 11 днів, листопад 2017 року – 22 дні, грудень 2017 року – 20 днів, січень 2018 року – 21 день, лютий 2018 року – 20 днів, березень 2018 року – 21 день, квітень 2018 року – 19 днів, травень 2018 року – 21 день, червень 2018 року – 20 днів, липень 2018 року – 22 дні, серпень 2018 року – 22 дні, вересень 2018 року – 20 днів, жовтень 2018 року – 22 дні, листопад 2018 року – 22 дні, грудень 2018 року – 20 днів, січень 2019 року – 21 день, а всього 324 дні). А тому сума, що підлягає до стягнення з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_2 складає 203650 грн. 20 коп. (324 робочих дні х середньоденний заробіток в розмірі 628 грн. 55 коп. = 203650 грн. 20 коп.).

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 203002 грн. 20 коп., суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому сума, що підлягає до стягнення з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_2 складає 203002 грн. 20 коп.

Суд вважає, що доводи представника відповідача щодо відсутності у підприємства достатнього фінансового ресурсу, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

У своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст.116, 117 КЗпП України, дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31 травня 2017 року, №6-259цс17 від 13 березня 2017 року). Аналогічні роз’яснення викладені і в п.20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановою державного виконавця від 29.05.2017 не виправдовує затримку розрахунку при звільненні. До того ж відповідачем не надано доказів відсутності у відповідача коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн., то судом встановлено наступне. Статтею 237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об’єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що доводи позивача про порушення його законних прав відповідачем, яке полягало у невиплаті нарахованої заробітної плати, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Наявність такого порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, суд враховує період часу, протягом якого заробіток позивачеві не виплачено.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує встановлені обставини справи, характер порушення прав позивача, ступінь моральних страждань, зміни у житті та зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, а також принципи розумності та справедливості, а тому вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 1 000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача.

Позивачкою ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (квитанція №20 від 25.10.2018), який підлягає стягненню з відповідача ПАТ «АЗОТ» на її користь.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача ПАТ «АЗОТ» в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1525 грн. 03 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст.ст. 76-81, 134, 137, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «АЗОТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «АЗОТ» (код ЄДРПОУ 00203826, ІПН 002038223013, місце знаходження: м. Черкаси, вул. Першотравнева 72) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН №3014219540, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.02.2017 по 01.06.2017 в сумі 18981,45 грн., з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів, передбачених законодавством України, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 203002,02 грн., з відрахуванням податків та обов’язкових платежів, передбачених законодавством України, моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього 222983,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «АЗОТ» (код ЄДРПОУ 00203826, ІПН 002038223013, місце знаходження: м. Черкаси, вул. Першотравнева 72) на користь держави судовий збір в розмірі 2229,83 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області, через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: ОСОБА_6