Рішення № 79566806, 27.12.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/290/16-ц

провадження № 2/691/13/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю учасників справи:

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення коштів, привласнених у порядку оформлення документів, договору купівлі-продажу домоволодіння успадкованого від померлих батьків та стягнення моральної шкоди,-

встановив :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про повернення коштів, привласнених у порядку оформлення документів, договору купівлі-продажу домоволодіння успадкованого від померлих батьків та стягнення моральної шкоди.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач мотивує їх тим, що після смерті батьків, матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_6, разом з ОСОБА_3, в порядку черговості отримали домоволодіння за адресою вул.Островського, №10 м.Городище Черкаської області, яке належало в рівних частинах за законом. На домоволодіння було оформлено два технічні паспорти. ОСОБА_3, у день поховання батька ОСОБА_6, заволоділа ключами від усіх замків домоволодіння , викравши і привласнивши все без винятку спадкове майно, яке батьки нажили за 60 років подружнього життя. ОСОБА_3 повністю відмовилася від спілкування з нею. У грудні 2012 року відповідач повідомила по телефону про прийняття нею рішення продати будинок та у січні 2013 року запросила на зустріч з покупцем ОСОБА_7. При зустрічі, ОСОБА_3 повідомила, що будинок продано за 35000 грн., так як більше він не коштує, а тому кожному по 17500 грн. і запропонувала покупцеві дати їй кошти в сумі 8000 грн. для оплати оформлення документів купівлі-продажу будинку. Покупець відрахував 8000 грн., а ОСОБА_3 взяла кошти у свої руки. 01 лютого 2013 року, відповідач, по телефону, запросила в м.Городище, де після зустрічі, мовчки завела у офіс приватного нотаріуса, де вперше побачила ОСОБА_8. У процесі розмови зрозуміла, що, відповідач домовилася оформити довіреність від її імені, якою уповноважила ОСОБА_8 бути представником з питань оформлення документів договору купівлі-продажу належної частини будинку. На що розраховувала відповідач їй не відомо, остільки не спілкувалися та створила такі умови, за яких залишилася б без будинку, розібравши його на частини. Змушена була ознайомитися з довіреністю та поставити свій підпис 17 березня 2013 року, отримавши під розписку кошти в різницю 3500 грн. між договором купівлі-продажу і сумою, яку запропонував покупець, 14000 грн.. Звернулася з проханням, щоб їй надали звіт на суму коштів, витрачених на оформлення документів договору купівлі-продажу, на що всі присутні, які були запрошені в якості свідків, доказували, яка вона не хороша, не грамотна, не розуміє, як оформляються документи, що ніякого звіту не може бути. Не отримавши результату, забрала 14000 грн. і повернулася в м.Черкаси. На свою ж вимогу підписала договір купівлі-продажу 17 березня 2013 року, який було складено 26 грудня 2012 року, про який не було нічого відомо. 15 жовтня 2013 року, за своєю ж вимогою отримала договір купівлі-продажу будинку за адресою вул.Островського, №10 м.Городище Черкаської області. намагалася мирним шляхом отримати звіт коштів, сума яких витрачена на оплату документів купівлі-продажу будинку згідно договору. Покупець, власник будинку ОСОБА_7, до якого зверталася 4 рази, відмовилася від спілкування. У відповідь на її звернення, ОСОБА_3 погрожувала, що стало підставою для звернення за захистом до Городищенського РВ УМВС в Черкаській області. Не домовившись про звіт коштів від продажу будинку, прийняла рішення звернутися до відповідних установ по оформленню документів купівлі-продажу будинку. Покупець ОСОБА_7, під час посвідчення договору купівлі-продажу заплатила в банк кошти в сумі 2170, 32 грн., документально підтверджується сума в розмірі 2179,74 грн., а саме: 1481,66 грн. – вартість оформлення і виконання робіт Городищенським відділком Комунального Підприємства «Черкаське обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації»; 198,08 – вартість виконаних робіт Городищенському відділку КП «ЧОО БТІ» на підставі довідки нотаріуса; 500 грн. – вартість оцінки житлового будинку. Кошти були витрачені кожним із двох продавців у рівних долях. 17 березня 2013 року відбувся розрахунок за проданий будинок. Кошти в сумі 2410,13 грн., належних їй, після оплати оформлення договору купівлі-продажу будинку, відповідач свідомо привласнила собі та користувалася ними протягом трьох років. Враховуючи інфляцію борг невиплаченої суми становить 8868,00 грн.. Приклала максимум зусиль в надії повернути належні їй кошти мирним шляхом. Відповідач веде себе агресивно, обзиває нецензурними словами, погрожує, придумує різні ситуації в її адресу. Неправомірні дії відповідача наносять їй велику моральну шкоду, яка полягає в психологічному потрясінні, що негативно впливає на втрату загального здоров»я внаслідок поновлення загального стану здоров»я, постійно знаходиться в процесі медикаментозного стаціонарного лікування з витратою великих коштів на медикаменти. Завдану моральну шкоду оцінює у 10000,00 грн.. Прийняла рішення звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги викладені у змісті позовної заяви уточнила, просила стягнути з відповідача грошові кошти, в рахунок не отриманих коштів по оформленню документів за договором купівлі-продажу житлового будинку в м.Городище вул.Островського, №10 Черкаської області від 18 березня 2013 року, укладеного з ОСОБА_7 у розмірі 2830,37 грн., а не 18868 грн., остільки здійснила додаткові розрахунки на підставі додатково отриманих документів від ОСОБА_3, та понесені судові витрати у виді сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду і витрат, пов»язаних із прибуттям до суду для проїзду місця розгляду справи, повернути помилково сплачений судовий збір в частині попередньо заявленої позовної вимоги при подачі позову, залишеної без розгляду про стягнення моральної шкоди.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, позивач пояснила, що після смерті батьків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, отримала з позивачем у спадок будинок в рівних частках, який вирішили продати. Під час оформлення договору купівлі-продажу, від суми вартості будинку було відраховано 8000,00 грн. для виготовлення документації. Коштів не привласнювала, остільки довіреності були оформлені на ім»я ОСОБА_8, яка надавала квитанції та чеки про сплату коштів, витрачених на переоформлення будинку.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вислухавши думку учасників справи, свідчення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про те, що, дійсно, між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу будинку, в зв»язку з чим виникла необхідність понести витрати на оформлення відповідних документів, при цьому позивач вимагала звіт на що саме були витрачені грошові витрати із вартості будинку, остільки покупцем було відраховано 8000 грн. для оплати таких, дослідивши докази у справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та враховуючи положення цивільно-процесуального законодавства позивач повинен довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов’язує свою матеріально-правову вимогу, а суд повинен з’ясувати обставини, які пов’язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини – ст. 263 ЦПК України. При цьому, факти та підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являється предметом позову.

За змістом ч.ч.1,2,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні спору між сторонами, суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією і законами України, як і застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як то визначено п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» вказано на принципі рівності сторін, як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Із досліджених судом доказів вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2007 року, позивач є спадкоємцем 1/2 частини майна ОСОБА_6, який помер 04 січня 2007 року, до спадкового майна, на яке видане свідоцтво входить жилий будинок з надвірними будівлями в м.Городище вул.Островського, №10 Черкаської області, свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 майна видане ОСОБА_3 (а.с.43 т.1), що підтверджується і Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30 листопада 2007 року №11961094 (а.с.44 т.1). Згідно розписки ОСОБА_10 від 17 березня 2013 року, позивач отримала від ОСОБА_7 14000 грн. за будинок по вул.Островського, №10 м.Городище Черкаської області (а.с.8 т.1). За замістом копії договору купівлі-продажу будинку складеного 26 грудня 2012 року, ОСОБА_2, як продавець, ОСОБА_7, як покупець домовились про наступне: продавець передає у власність 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по вул.Островського, №10 м.Городище Черкаської області; договір купівлі-продажу вчинено за 17500 грн; витрати пов»язані з виготовленням технічної документації, яка потрібна для оформлення купівлі-продажу в нотаріальній конторі, покладаються на покупця; затвердження договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі та витрати пов»язані з цим сплачує 1/2 покупець; залишкова сума погашається продавцем в рівних долях; залишкова сума після оформлення документів та договору купівлі-продажу покупець зобов»язаний віддати продавцю (а.с.9 т.1), умови якого узгоджуються з договором купівлі-продажу будинку посвідченого нотаріально і зареєстрованого у реєстрі №299 (а.с.74 т.1). Позивач зверталася до відповідача щодо надання звіту на суму коштів, витрачених на оформлення документів договору купівлі-продажу, що підтверджується копією листа відправленого рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10-11 т.1). Згідно довіреності від 01 лютого 2013 року, позивач уповноважила ОСОБА_8 бути її представником в усіх установах, підприємствах та організаціях з питань, що стосуватимуться її як власника 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки (а.с.14 т.1). Відповідно листа від 14 липня 2015 року, звіт про використані кошти під час оформлення договору купівлі-продажу будинку передала відповідачу ОСОБА_3 (а.с.12 т.1). За зверненням позивача до відповідних установ по оформленню документів купівлі-продажу будинку, отримала наступні відповіді: лист приватного нотаріуса Городищенського районного нотаріального округу ОСОБА_11 від 14 квітня 2014 року №175/01-16 про сплату коштів в сумі 514 грн.; лист Городищенської державної нотаріальної контори від 17 квітня 2014 року №489/02-11 про заплачені кошти в сумі 2170,32 грн.. Під час посвідчення договору-купівлі продажу, квитанції по сплаті платежів були видані на ім»я ОСОБА_7 (а.с.15 т.1); лист Городищенського відділку Комунального Підприємства «Черкаське обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації» від 20 травня 2014 року №21 про оформлення замовлення №11 від 06 лютого 2013 року на виконання робіт в сумі 1481 грн.66 коп. та замовлення №78 за надання довідки нотаріуса, вартість виконаних робіт становить 198 грн. 08 коп. (а.с.16 т.1); лист та копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 25 лютого 2013 року №39 про вартість проведення оцінки житлового будинку садибного типу по вул.Островського, №10 м.Городище Черкаської області, в сумі 500,00 грн. (а.с.17 т.1). Із висновку по результатах перевірки від 23 жовтня 2013 року, встановлено, що 22 жовтня 2013 року в чергову частину Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області з письмовою заявою звернулась ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 обманним шляхом відібрала у покупця частину належних їй від продажу домоволодіння коштів, мотивуючи, що кошти використані на оформлення документів по продажу домоволодіння, погрожувала словесно по телефону (а.с.18 т.1). За результатами перевірки ОСОБА_12 роз»яснено, що в разі виникнення необхідності для вирішення питання по суті, їй в приватному порядку потрібно звернутись до Городищенського районного суду Черкаської області (а.с.18 т.1). Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «П»ята Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради від 18 червня 2015 року, ОСОБА_2 перебуває на «Д» обліку у лікаря терапевта (а.с.19 т.1). Відповідно до виписки Комунального Закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» №010231, ОСОБА_2 перебувала на лікуванні в кардіологічному відділенні з 15 листопада 2013 року по 26 листопада 2013 року (а.с.20 т.1). Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «П»ята Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради від 18 червня 2015 року, ОСОБА_2 перебуває на «Д» обліку у лікаря терапевта та потребує постійного амбулаторного лікування (а.с.49 т.1). Позивач в період з 10 березня 2016 року по 24 березня 2016 року та з 17 жовтня 2016 року по 02 листопада 2016 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради, що підтверджується виписними епікризами № 2604 і № 9963 (а.с.50, 144 т.1). Витрати по оформленню документів за договором купівлі-продажу будинку в м.Городище вул.Островського, №10 Черкаської області, відповідно до наданих квитанцій та чеків відповідачем становлять 6834 грн. 09 коп. (а.с.215-230).

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 901-903, 906 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України. Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин – зобов»язання і є зобов'язальними та регулюються нормами ЦК України, з врахуванням наступного.

Зобов’язання, згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться – ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов’язанні – ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг, у відповідності до ст.903 ЦК України, де визначено, що договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Згідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом, безспірно встановлено із наданих та досліджених доказів, що між сторонами у справі не було факту письмового укладення договору, за яким би мало наступити відповідне зобов»язання. Домовленість між позивачем і відповідачем з питання оформлення документів для продажу успадкованого від батьків будинку, була усною. Позивач заперечила, що відповідач погоджувала з нею розміри витрат для оформлення будинку з метою його відчудження іншій особі, а відповідач відповідно не спростувала перед судом таких обставин, чим визнала факт відсутності письмової домовленості, яка б відображала досягнення згоди з усіх істотних умов, які необхідно врахувати при виготовленні документів для продажу будинку. При цьому, суд враховує, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом ст.639 ЦК України. За загальним правилом цивільного права, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, ст.638 ЦК України. Таких істотних умов з питання оформлення документів для відчудження будинку сторони, слід зробити висновок, не досягли. Пропозиції до укладення договору не зробила жодна сторона, як то передбачено ст.641 ЦК України. Відповідач, вважала, що діючи, за загальним правилом життя, побутовими звичаєми при вирішенні питань між спадкоємцями щодо розподілу витрат при переоформленні спадкового майна пополам, вони разом з позивачем, погодили такі умови і відповідно вчинила такі дії, про що повідомляла позивача. ОСОБА_2 пояснила в суді, що понесені витрати ОСОБА_3 були необґрунтованими, безпідставними, сприяли зайвій витраті коштів, не узгоджувалися з нею, в підтвердження чого надала відповідно надісланий лист та отримані відповіді від державного нотаріуса, експерта, технічного спеціаліста та інші.

Таким чином, суд знаходить обґрунтованим частково звернення позивача до суду і стягує з відповідача підтверджуючі належними доказами кошти в сумі 2830 грн. 37 коп., як таких, що використані без узгодження із стороною з частини належних їй коштів, згідно договору купівлі-продажу від 17 березня 2013 року, який було укладено між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

В частині позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, у зв»язку з протиправними діями відповідача в розмірі 10000 грн., спричинених привласненням коштів при оформленні документів на купівлю-продаж будинку, суд вважає за необхідне прийняти рішення про відмову в їх задоволенні в силу наступного.

Так, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, при подачі позовної заяви до суду, додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно ч.3 ст.177 ЦПК України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. Відповідного документу про сплату судового збору позивач суду не надала, як і не заявила клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Такого права сторона в процесі розгляду цивільної справи не використала.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського Суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" , сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З врахуванням викладеного, суд не вправі приймати рішення за позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди.

Клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, суд вважає обґрунтованим. Так, під час судового розгляду позивач просила стягнути з відповідача на її користь 10000,00 грн. за завдану моральну шкоду і 04 квітня 2017 року, згідно квитанції №135, сплатила 640,00 грн., а 28 березня 2018 року звернулася із заявою про його повернення, як помилково сплаченого. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме відшкодування моральної шкоди, сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в перерахунку до розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 року становить 1762,00 грн. та не може бути менше вказаної суми. Враховуючи наведене, сплачений судовий збір в сумі 640,00 грн. підлягає поверненню.

При розгляді цивільної справи маються судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України визначено поняття судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Пунктом 4 ч. 3 цієї ж статті встановлено, що до витрат пов’язаних з розглядом справи, належать витрати пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з цим ч. 1 ст. 138 ЦПК України передбачено, що витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що позивач заявила про стягнення судових витрат з відповідача на її користь, та згідно ст.141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судовий збір присуджується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому суд, вважає за обґрунтоване стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог. Так, згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, в даному випадку у 2016 році становив 551,20 грн.. Обгрунтованими є і судові витрати, понесені стороною у виді 17 грн. 00 коп.-за прийом платежу, як комісії банку; 380,00 грн.- витрат пов»язаних з переїздом до іншого населеного пункту, які мають бути стягнуті пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов підтверджується: копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2007 року; копією ОСОБА_12 про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30 листопада 2007 року №11961094; копією розписки ОСОБА_10 від 17 березня 2013 року; копією договору купівлі-продажу будинку складеного 26 грудня 2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7; копією договору купівлі-продажу будинку посвідченого нотаріально і зареєстрованого у реєстрі №299; копією довіреності від 01 лютого 2013 року; копією листа приватного нотаріуса Городищенського районного нотаріального округу ОСОБА_11 від 14 квітня 2014 року №175/01-16; копією листа Городищенської державної нотаріальної контори від 17 квітня 2014 року №489/02-11; копією листа Городищенського відділку Комунального Підприємства «Черкаське обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації» від 20 травня 2014 року №21; копією листа та копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 25 лютого 2013 року №39 про вартість проведення оцінки житлового будинку садибного типу по вул.Островського, №10 м.Городище Черкаської області; копією висновку РВ УМВС України в Черкаській області по результатах перевірки від 23 жовтня 2013 року; копією довідки Комунального некомерційного підприємства «П»ята Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради від 18 червня 2015 року; копією виписки Комунального Закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» №010231; копією довідки Комунального некомерційного підприємства «П»ята Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради від 18 червня 2015 року; копіями виписних епікризів №2604 і №9963 Комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради; квитанцією №135 від 04 квітня 2017 року; квитанцією №19 від 01 квітня 2016 року.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 614, 639, 638,641, 901-903, 906 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141,263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір» , суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення коштів, привласнених у порядку оформлення документів, договору купівлі-продажу домоволодіння успадкованого від померлих батьків та стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки с.Дирдин вул. І.Уса, №9 Городищенського району Черкаської області 2830 грн. 37 коп. на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_1, в рахунок не отриманих коштів по оформленню документів за договором купівлі-продажу житлового будинку в м.Городище вул.Островського, №10 Черкаської області від 18 березня 2013 року, укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_7, посвідченим державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори за реєстровим №299.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки с.Дирдин вул. І.Уса, №9 Городищенського району Черкаської області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у розмірі 474 грн. 10 коп. на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_1, які складаються із сплати судового збору в розмірі 275 грн. 60 коп., в розмірі 8 грн. 50 коп. комісії банку за прийом платежу, та проїзду до місця розгляду справи в розмірі 190 грн. 00 коп..

Управлінню Державної Казначейської служби України в Городищенському районі Черкаської області повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительці АДРЕСА_1, судовий збір 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп., сплаченого на рахунок №31210206700011 Код банку 854018 Код отримувача 36772072, за квитанцією №135 від 04 квітня 2017 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов»язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області.

Повне рішення суду складено 29 грудня 2018 року.

Суддя ОСОБА_13