Ухвала суду № 79566420, 01.02.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1049/19

Провадження № 2-а/750/45/19

У Х В А Л А

01 лютого 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

29 січня 2019 року ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про закінчення виконавчого провадження № 56639953 від 06.09.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 14.01.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 57161723, зокрема, щодо відрахування із доходів боржника боргу на загальну суму 7876 грн. 24 коп. (7738 грн. 24 коп. – виконавчий збір та 138 грн. – витрати на проведення виконавчих дій).

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження № 56639953 від 06.09.2018 винесена старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/1835/18 (2/750/974/18), виданого Деснянським районним судом м. Чернігова. Даний виконавчий лист було видано на виконання рішення суду, яке ухвалювалося в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено у ст. 287 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акта, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, який ухвалив рішення у справі та видав виконавчий лист.

Також, нормами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого порядку судового оскарження.

А тому, оскільки оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження № 56639953 від 06.09.2018 винесена старшим державним виконавцем при виконанні рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/1835/18 (2/750/974/18), яке ухвалювалося в порядку цивільного судочинства, у зв’язку з чим оскарження такої постанови має здійснюватися шляхом подання скарги до суду, який видав виконавчий документ, за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, спір щодо оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження № 56639953 від 06.09.2018, що виник між позивачем та органом ДВС, не належить до юрисдикції адміністративного суду і має розглядатися в порядку цивільного судочинства, про що також зазначено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 2540/3149/18.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 14.01.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 57161723, зокрема, щодо відрахування із доходів боржника боргу на загальну суму 7876 грн. 24 коп. (7738 грн. 24 коп. – виконавчий збір та 138 грн. – витрати на проведення виконавчих дій) слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З оскаржуваної позивачем постанови від 14.01.2019 у ВП № 57161723 вбачається, що вона винесена старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 при виконанні постанови № 56639953, виданої 06.09.2018 Деснянським відділом державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 7446 грн.

А тому, з урахуванням наведених норм та ст. 20 КАС України, вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 14.01.2019 у ВП № 57161723 не підлягають розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Аналогічного висновку дійшла ОСОБА_3 Верховного Суду в постанові № 921/16/14-г/15 від 06 червня 2018 року.

Таким чином, позивачем у позові об’єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно з ч. 6 ст. 21 КАС України, не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Також, частиною 4 статті 172 КАС України визначено, що не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об’єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи наведене, оскільки позивачем у позові об’єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ч. 6 ст. 21, п. 6 ч. 4 ст. 169, ч. 4 ст. 172 ст. 294 КАС України,

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанов - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя