Ухвала суду № 79563024, 01.02.2019, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/55/15-к

Номер провадження 1-кп/559/2/2019

УХВАЛА

"01" лютого 2019 р. Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Ралець Р.В.

в особі секретаря Протас Ю.В.

за участю прокурора Стецюк О.М.

захисників обвинуваченого Курганська О.В.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Курганської О.В. про визнання доказів недопустимими та клопотання захисника Савченко Л.І. про неможливість дослідження матеріалів досудового розслідування та визнання доказів недопустимими, у кримінальному провадженні по обвинуваченні ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченні ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні, перед початком дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні, захисник Курганської О.В. заявила клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами: протокол проведення слідчого експерименту від 02.11.2014 р. з участю свідка ОСОБА_6; протокол проведення слідчого експерименту від 02.11.2014 р. з участю свідка ОСОБА_7; протокол проведення слідчого експерименту від 02.11.2014 р. з участю свідка ОСОБА_8; протокол проведення слідчого експерименту від 14.11.2014 р. з участю свідка ОСОБА_6; протокол проведення слідчого експерименту 14.11.2014 р. з участю свідка ОСОБА_7; протокол проведення слідчого експерименту 14.11.2014 р. з участю свідка ОСОБА_8; протокол проведення слідчого експерименту від 24.12.2014 р. з участю потерпілого ОСОБА_2,

В обґрунтування клопотання посилається на те, що вонибули отримані органом досудового розслідування з порушенням норм КПК України, права підозрюваного на захист, тому, враховуючи положення ч.1 ст.87 КПК України, вони є очевидно недопустимими доказами та суд не може брати їх до уваги та посилатись на них при прийнятті процесуального рішення по суті справи.

Окрім того, захисник Курганська О.В. в судовому засіданні подала клопотання захисника Савченко Л.І. про неможливість дослідження матеріалів досудового розслідування та визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні. В якому просить не допустити відомості, що містяться в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № 12014180040000942 від 02.11.2014, як докази та не досліджувати їх; визнати всі докази, котрі є в матеріалах даного досудового розслідування недопустимими. Дане клопотання мотивоване тим, що слідчим порушено право на захист ОСОБА_5, оскільки адвокат Савченко Л.І. не міг реалізувати своє процесуальне право у відповідності до ст. 290 КПК України - як самостійний учасник процесу, був позбавлений формального права здійснювати процесуальні права (дії): подання доказів, заявляти клопотання, тощо. Дії слідчого Котовського І А, щодо вимог ст.ст. 290 та 291 КПК України є наслідком іншого грубого порушення процесуального законодавства - здійснення досудового розслідування поза межами процесуальних стоків. Строки досудового розслідування закінчились 08.01.2015, а слідчим не було виконано вимоги ч. 3 ст. 295 КПК України: не надав клопотання підозрюваному та його захисникам про продовження строків досудового розслідування, позбавивши їх права надати заперечення.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що воно є передчасним, оскільки вирішити питання щодо недопустимості доказів можливо тільки після їх дослідження у судовому засіданні.

Потерпілий та його представник підтримали позицію прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 статті 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

На даній стадії судового провадження у суду відсутні достатні дані, які б дозволили дійти висновку про очевидну недопустимість доказів, про які йдеться у клопотанні захисників, тобто відсутні відомості, які б дозволили на цій стадії судового провадження, без дослідження доказів у їх сукупності та у взаємозв'язку з іншими доказами, дійти висновку про обґрунтованість клопотання.

За таких обставин, суд вважає клопотання захисників такими, що заявлені передчасно, тому на даній стадії судового розгляду клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.89, 94, 372 КПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Курганської О.В. про визнання доказів недопустимими та клопотання захисника Савченко Л.І. про неможливість дослідження матеріалів досудового розслідування та визнання доказів недопустимими, у кримінальному провадженні по обвинуваченні ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: