Рішення № 79560113, 01.02.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3347/18

провадження №: 2/398/267/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" лютого 2019 р., Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі головуючого судді Ніколаєва М.В.,

з участю секретаря Безкоровайної А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрія цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_2, до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_3, про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовом про визнання права власності за набувальною давністю на 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого виконкомом Олександрійської міської ради від 08.02.1995 року, згідно розпорядження № 8127 від 02.02.1995 року, їй та її сім’ї, а саме: її колишньому чоловіку – ОСОБА_4, її доньці ОСОБА_3, належить на праві спільної сумісної власності квартира № 7, яка розташована за адресою: вул. 6-го Грудня, 141/2, в місті Олександрія Кіровоградської області. 02.04.1997 року вона розлучилася з чоловіком ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 виписався з вказаної квартири, однак вони до смерті чоловіка проживали разом в одній квартирі як подружжя. 12.01.1998 року помер її колишній чоловік – ОСОБА_4 Після його смерті вона фактично вступила в управління та володіння спірною квартирою одноособово та безперервно користується даною квартирою, в тому числі і часткою, що належала ОСОБА_4

Також зазначає що вона вже понад 20 років продовжує відкрито, безперервно володіти квартирою, несе повну відповідальність щодо її збереження, утримання та на неї оформлені всі рахунки по сплаті комунальних послуг. Інші особи на спірне майно не претендують.

У зв'язку з наведеним просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/3 частину двокімнатної квартири № 7, яка розташована за адресою: вул. 6-го Грудня, 141/2 в місті Олександрія Кіровоградської області, яка належала на праві власності ОСОБА_4 до його смерті, тобто до 12.01.1998 року.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.09.2018 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.11.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.12.2018 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 витребувано докази, а саме: витяг (інформаційну довідку) зі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власників квартири АДРЕСА_2; копію актового запису про смерть ОСОБА_4, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер в січні 1998 року, від Олександрійського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області; інформаційну довідку (витяг зі Спадкового реєстру) стосовно осіб, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та завірену копію спадкової справи, якщо така заведена після його смерті, від Олександрійської міської державної нотаріальної контори.

В судовому засіданні від 13.12.2018 року позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, в подальшому подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечень не має.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого виконкомом Олександрійської міської ради від 08.02.1995 року, згідно розпорядження № 8127 від 02.02.1995 року, квартира за адресою: АДРЕСА_3, дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, та членам її сім'ї, а саме: її чоловіку – ОСОБА_4, її доньці ОСОБА_3, що підтверджується записом у технічному паспорті на спірну квартиру та архівною довідкою КП «Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 11.09.2017 року № 916 (а.с. 21 – 23).

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 153693098 від 24.01.2019 року, відомості про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4, відсутні (а.с. 133).

Відповідно до свідоцтва про народження серії ІІ-ОЛ № 292360, виданого відділом ЗАГС м. Олександрії Кіровоградської області від 01.11.1982 року, ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_1. Відповідно до свідоцтва про одруження серії І-ОЛ № 057204, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Олександрійського міського управління юстиції від 08.05.2003 року, ОСОБА_5 після одруження змінила прізвище на «Ринкевич» (а.с. 16-17).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ОЛ № 308929, виданого палацом урочистих подій м. Олександрії Кіровоградської області від 12.12.1990 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.12.1990 року. Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ОЛ № 043135, виданим повторно відділом реєстрації актів громадянського стану Олександрійської міської ради від 16.10.2000 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано 02.04.1997 року (а.с. 18-19).

Довідкою КП «Житлогосп» від 25.04.2017 року № 3970 підтверджується, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.07.1992 року по 10.06.1996 рік.

12.01.1998 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть № 57, складеного 15.01.1998 року Олександрійським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.122).

Згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, оціночна вартість 1/3 частки спірної квартири становить 75533,00 грн. (а.с. 47-62).

Після смерті ОСОБА_4 позивачка фактично вступила в користування та розпорядження всією квартирою № 7, яка розташована за адресою: вул. 6-го Грудня, 141/2, в місті Олександрія Кіровоградської області, в тому числі і 1/3 частки померлого ОСОБА_4, та самостійно здійснює оплату за комунальні послуги, на неї оформлені всі рахунки по сплаті комунальних послуг (а.с. 25-46).

Третя особа ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає і заперечень щодо визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на 1/3 частку майна на має.

З інформації наданої судув.о. завідувача Олександрійської міської державної нотаріальної контори № 1 від 26.12.2018 року № 3363/01-16 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 54613216 від 26.12.2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4, померлого 12.01.1998 року, спадкові справи не заводились (а.с.. 124-125).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_1 разом з родиною, чоловіком та донькою, проживали в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1996 року. У 1998 році ОСОБА_1 поховала чоловіка. Після його смерті ОСОБА_1 постійно проживає в зазначеній квартирі до теперішнього часу, її донька проживає окремо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що знає ОСОБА_1 з 1990 року, раніше разом працювали в ТОВ «Олександріявугілля», підтримують подружні стосунки. ОСОБА_1 разом з родиною, з чоловіком та донькою, проживали в сусідньому будинку по вул. 6-го Грудня, 141/2 в місті Олександрія Кіровоградської області. У 1998 році ОСОБА_1 поховала колишнього чоловіка. Після смерті чоловіка постійно проживає за тією ж адресою до теперішнього часу, її донька проживає окремо.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивач ОСОБА_1 вже понад 20 років добросовісно, відкрито та безперервно володіє та користується 1/3 часткою квартири № 7, яка розташована за адресою: вул. 6-го Грудня, 141/2 в місті Олександрія Кіровоградської області, яка належала на праві власності померлому ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частини 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Із роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» слідує, відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю виходить з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (п. 14 Постанови).

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно частини 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, враховуючи, що позивачка добросовісно, відкрито та безперервно понад 20 років володіє та користується 1/3 часткою квартири № 7, яка розташована за адресою: вул. 6-го Грудня, 141/2, в місті Олександрія Кіровоградської області, яка належала на праві власності померлому ОСОБА_4, суд вважає можливим визнати за нею права власності на дане нерухоме майно за набувальною давністю.

Не зважаючи на те, що суд задовольняє позов повністю, враховуючи, що спір у справі виник не з вини відповідача, в порядку ч. 9 ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 352, 354, пп. 15.5 пп.15 п. 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_2, до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_3, про визнання права власності за набувальною давністю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстрованою та проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) право власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири АДРЕСА_5/2 в місті Олександрія Кіровоградської області, яка належала на праві власності ОСОБА_4 до його смерті, тобто до 12.01.1998 року.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01 лютого 2019 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6;

Олександрійська міська рада Кіровоградської області, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, буд. 59, код ЄДРПОУ 33423535;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Суддя М.В.Ніколаєв