Рішення № 79559987, 30.11.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4456/18

Провадження №2/405/814/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Іванової Л.А.

при секретарі: Береді Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький цивільну справу № 405/4456/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центр надання адміністративних послуг м. Кропивницький про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що він (позивач) є власником житлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 та постійно проживає за зазначеною адресою, при цьому, за даною адресою зареєстрований також його (позивача) син відповідача ОСОБА_2, який з 01.05.2017 року за вказаною адресою не проживає, та зніматися з реєстраційного обліку в добровільному порядку не бажає.

З огляду на викладене вище та з посиланням на ст. 405 ЦК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України позивач просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ухвали від 30.07.2018 року про відкриття провадження на підставі ст. 19 ЦПК України розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання, в свою чергу, клопотань від учасників справи щодо призначення справи в судовому засіданні з викликом сторін, - не надходило.

Крім того, учасники справи повідомлені судом про судове засідання, позивач надав до суду заяву, зареєстровану за вх. № 30685 від 30 листопада 2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, відповідач відзив на позов не подавав, як не подавав і будь-яких заяв, клопотань, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними у справі доказами.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, та є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.07.2011 року, виданого державною акціонерною компанією «Хліб України», квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі розпорядження державної акціонерної компанії «Хліб України» від 20.06.2011 року № 17.

Відповідно до довідки квартального комітету № 9 Подільського району м. Кропивницького № 298 від 30.11.2018 року за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за вказаною адресою не проживає, починаючи з 01.04.2017 року.

Крім того, згідно з інформацією УДМС України в Кіровоградській області від 20.07.2018 року, місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровано з 08.12.1995 року за адресою м. Кропивницький (м. Кіровоград), АДРЕСА_4.

Конституція України встановила основні засади права власності. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, та складається з правомочностей власника щодо права володіння, права користування і права розпорядження.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В свою чергу, ст. 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, а члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, при цьому член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ст. 405 ЦК України).

Більш того, на підставі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якою, зокрема, передбачено, що до членів сім'ї наймача належать чоловік (дружина) наймача, їх діти і батьки.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд відзначає, що правовідносини між сторонами мають бути врегульовані відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України, згідно з якими член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю сторін між ним і власником житла або законом.

Оскільки під час судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_2, який набув права користування житловим приміщенням – квартирою № 8 по вул. Велика Пермська, 13 в м. Кропивницькому, не проживає в зазначеній вище квартирі з 01.04.2017 року, тобто понад один рік, та не використовує житло за цільовим призначенням для проживання, а так само не встановлено, що відповідач претендував на користування зазначеною квартирою, або ж намагався вселитися в квартиру, або ж відсутній в квартирі за вказаною вище адресою з поважних причин, приймаючи також до уваги, що між сторонами не було встановлено іншого порядку втрати права на користування житлом, ніж той, який встановлений Законом, суд приходить до висновку про те, що існують передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1, про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування відповідним житловим приміщенням, а саме: квартирою № 8 по вул. Велика Пермська, 13 в м. Кропивницькому, при цьому, судом при вирішенні справи враховується також правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16.01.2012 р. у справі № 6-57цс11, відповідно до якого у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

З урахуванням викладеного вище, необхідним є визнання відповідача таким, що втратив право на користування вищевказаним житловим приміщенням.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто, виходячи зі змісту зазначених норм закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень ч.6 ст. 141 ЦПК України, якими передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому, враховуючи, що ухвалою суду від 30 липня 2018 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 останнього звільнено від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центр надання адміністративних послуг м. Кропивницький про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою № 8 в будинку № 13 по вулиці Велика Пермська в м. Кропивницькому.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_3