Рішення № 79559383, 21.01.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/7/19

381/2735/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря –Омельчук С.А..

розглянувши у судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Фастівська міська рада про усунення перешкод в користуванні майном,-

в с т а н о в и в:

01.08.2017 позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Фастівська міська рада про усунення перешкод в користуванні майном, мотивуючи вимоги тим, що вона зареєстрована та живе в АДРЕСА_1, має у власності за вказаною адресою частину житлового будинку та земельну ділянку. По сусідству з нею в АДРЕСА_2 проживає відповідач ОСОБА_2, яка має у власності частину житлового будинку та земельну ділянку, їхні земельні ділянки межують. Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 24.07.2009 їхні земельні ділянки розмежовані та встановлено порядок користування ними. Після розмежування та встановлення порядку користування земельною ділянкою, позивач та відповідач добудували до своїх частин будинку відповідні добудови, після добудови частини будинку позивач узаконила дану добудову та оформила на неї своє право власності. Добудовуючи будинок позивач не порушила права власності відповідача, однак відповідач порушила право власності на земельну ділянку позивача, так як перенесла свою металеву огорожу в сторону позивача, чим збільшила площу своєї земельної ділянки і зменшила площу земельної ділянки позивача. Порушення права користування власним майном позивача полягає ще й в тому, що встановивши паркан, відповідач перекрила доступ до її частини будинку і вона не має змоги обслуговувати свою власність, тобто свій будинок, в даний час позивач не має доступу до стіни свого будинку в кімнату №2-5 в кімнату №2-4. Звернувшись до Фастівської міської ради для перевірки та документування фактів порушення її прав, було складено акт, в якому зафіксовано факти порушення права власності позивача, в акті зазначено, що відповідач обмежує її право доступу для обслуговування належної позивачці частини житлового будинку. Також відповідачем порушено покрівлю будинку, що призводить до затікання атмосферних опадів в її частину будинку та її руйнування. Крім того, діями відповідача порушення права користування власним майном полягає ще й в тому, що встановивши металеву огорожу, відповідач перекрив доступ сонячного світла до її території, таке порушення санітарних норм унеможливлює провітрювання її території, що сприяє руйнування стіни будинку.

На підставі вищевикладеного просить усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом надання їй доступу до частини стіни та до частини будинку в кімнаті №2-5 та в кімнаті №2-4.

03 серпня 2017 року ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Чернишовою Є.Ю. провадження у справі відкрито та призначено судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2017 клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи – залишене без задоволення.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2017 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2017 по справі була призначена судова земельно-технічна експертиза, провадження по справі зупинене.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.01.2018 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2018 по справі була призначена судова земельно-технічна експертиза, провадження по справі зупинене.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2018 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 24.10.2018 суддею Фастівського міськрайонного суду Київської області Ковалевською Л.М. прийнято справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19.11.2018 позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій зазначено, що позивач є власником будинку №30 по вул. Ковпака кв.2 в м. Фастові Київської області та земельної ділянки пл. 0,028 га. До часу виділення будинку в натурі та встановленого порядку користування земельною ділянкою, їй належала 1/3 частина, а інша 2/3 частин належало ОСОБА_2, таким чином до 2008 року позивач та відповідач були співвласниками вказаного будинку та земельної ділянки. Будинок між ними поділено в натурі рішенням Апеляційного суду від 11.03.2018, також рішенням Фастівського міськрайонного суду від 24.09.2009 було встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: вул. Ковпака, 30 в м. Фастові Київської області. Після одержання державних актів на право власності на земельні ділянки позивачем та відповідачем було здійснено добудови до житлового будинку, проте відповідачем фактично порушено межі земельної ділянки, здійснюється навмисне обмеження до обслуговування частини житлового будинку позивача, що призводить до руйнування стіни. Наразі у позивача відсутня будь-яка можливість безпосереднього проходу до частини власної земельної ділянки з метою забезпечення особистих потреб чи здійсненні обслуговування цієї частини будинку, чим порушуються права позивача, як власника земельної ділянки на доступ до частини земельної ділянки та її використання за цільовим призначенням. А той факт, що відповідач встановила паркан та чинить позивачці перешкоди у користуванні її частиною земельної ділянки крім наявних в матеріалах справи доказах підтверджується актом від 10.07.2017.

На підставі викладеного, позивач просила суд, ухвали рішення про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, загальною пл. 0,0280 га, шляхом встановлення постійного, цілодобового безоплатного земельного сервітуту на користь позивачки щодо частини земельної ділянки загальною площею 0,0562 га, яка на праві власності належить відповідачці, від зовнішнього кута утвореного стінами житлового будинку лі. «А і А1» під прямим кутом 90 градусів в напрямку сусідньої земельної ділянки №28 довжиною 1 метр, далі поворот під кутом 90 градусів до стіни будинку відповідача, далі під кутом 90 градусів в напрямку кімнати 2-5 довжиною 1,09 м., далі під кутом 45 градусів в напрямку будинку відповідача до кута кімнат 2-5 та 1-5, далі в напрямку сусідньої земельної ділянки №28 довжиною 1,35 м та зобов’язати відповідача перенести паркан відповідно до спільної межі земельних ділянок визначеної в рішенні Фастівського міськрайонного суду від 24.07.2009 року зменшивши довжину існуючого паркану на 1 метр, з метою звільнення проходу до частини земельної ділянки обтяженої сервітутом від стіни житлового будинку належного відповідачці (кімната 2-4, точка 13, згідно рішення суду від 24.07.2009) до по початку паркану, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача позов та заяву про зміну підстав позову не визнали, проти задоволення позову та заяви заперечували.

Представник третьої особи – Фастівська міська рада в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, 05.11.2018 через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Зазначений об’єкт нерухомості виділений в окрему ізольовану квартиру відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області № 22ц-3934/2008 від 1.03.2008.

Також, позивач є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд площею 0, 028 га, що підтверджується державним актом серія ЯК № 327689, виданого 05.10.2011.

Відповідач ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 2/3 частини присадибної земельної ділянки. Житловий будинок між сторонами було поділено в натурі рішенням Апеляційного суду Київської області від 11.03.2008. (Справа №22Ц-3934/2008р.)

В ході судового розгляду позивач стверджувала, що відповідач порушила її право власності на земельну ділянку, так як перенесла свою металеву огорожу в її сторону, чим збільшила площу своєї земельної ділянки і зменшила площу земельної ділянки Позивача. Також, на думку позивача, порушення її права користування власним майном полягало ще й в тому, що відповідач, встановивши паркан перекрила доступ до її частини будинку і вона не має змоги обслуговувати свій будинок. На даний час позивач не має доступу до стіни свого будинку в районі кімнати № 2-5 і кімнати № 2-4. Як на доказ, що підтверджує її позовні вимоги щодо порушення її права на власність, посилається на комісійний акт Фастівського міськвиконкому про обстеження земельної ділянки від 10.07.2017(а.с.13 т.1).

Відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду від 24.07.2009 на підставі проведеної судово-технічної експертизи було встановлено певний порядок користування земельною ділянкою (а.с.11) та встановлено земельний сервітут безстроково щодо проходу до колодязя та зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 колодязем та земельною ділянкою, на якій він розташований.

12.03.2014 рішенням Фастівського міськрайонного суду в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовлено.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 10.02.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення права власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди позов було задоволено частково. Дане рішення було оскаржено до Апеляційного суду Київської області і Рішенням від 09 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах рішення в частині скасувала і прийняла нове – про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку №30 по вул. Ковпака, кв.2 в м. Фастові Київської області та земельною ділянкою.

Зазначені вище судові рішення першої та другої інстанції набрали чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як було встановлено рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2014 (а.с.60-61) та рішенням Апеляційного суду Київської області від 09.04.2015 (а.с.58-59), які набрали чинності, ОСОБА_1, не отримавши погодження на добудову до своєї частини будинку від іншого співвласника відповідача ОСОБА_2 самовільно, без відповідних дозвільних документів побудувала фундамент добудови до належної їй частини будинку розміром 8,05 м х 3,7 м. В подальшому ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконкому Фастівської міської ради про зобов'язання надати дозвіл на прибудову. Відповідач до участі в цій справі не залучалась. Своїм рішення по справі № 2а- 179/10 від 15.03.2010 року Фастівський міськрайонний суд Київської області зобов'язав виконком Фастівської міської ради надати Позивачу дозвіл на прибудову до частини будинку без згоди іншого співвласника будинку відповідача -ОСОБА_2

23.04.2010 виконком Фастівської міської ради своїм рішенням № 89/7 дозволив позивачу ОСОБА_1 прибудувати до належної їй частини будинку прибудову розміром 8.00 х 3,65 м на самовільно побудованому фундаменті. Проте, при цьому не було враховано, що рішенням Фастівськогоміськрайонного суду від 24.07.2009 між сторонами встановлено порядоккористування земельною ділянкою і це рішення виконано відділом ДВСФастівського міськрайонного управління юстиції, про що складеновідповідний акт від 08.09.2009 та 05.10.2009 закрито виконавчепровадження.Вище наведене підтверджується рішенням Фастівського міськрайонного суду від 12.03.2014 (Справа 2/381/101/14, 381/239/13-ц)яким встановлено дані обставини.

Суд в цьому рішенні також зазначив, що («згідно п.3.25 Правил містобудування, планування і забудови міських і сільських поселень ДБН 360-92, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігають стіканню атмосферних опадів з покрівель і карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Судом в цьому рішенні також встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, фактична відстань між самовільноюприбудовою Позивача до найбільш виступаючої стіни співвласника відповідачає меншою від визначеної в правилах, тому винуватість саме співвласникавідповідача у руйнуванні майна Позивача є досить сумнівною, враховуючинедотримання Позивачем при добудові визначених законами і правиламимістобудівної діяльності параметрів і норм.»)

Тому, оскільки зазначені факти та обставини встановлені судовим рішенням від 12.03.2014 (Справа 2/381/101/14, 381/239/13-ц), з урахуванням ч. 4 ст. 82 ЦПК України варто звернути увагу, що обставини, встановленірішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, щонабрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій берутьучасть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо іншене встановлено законом.

Позивач в ході судового розгляду, як на доказ порушення її прав в користуванні земельною ділянкою, що виразилось в перенесенні металевої огорожі в її сторону, посилається на акт комісійного обстеження земельної ділянки від 10.07.2017 (а.с.13 т.1).

В даному акті зазначено, що по межі суміжних земельних ділянок встановлено паркан, що обмежує позивачу право доступу для обслуговування належної їй частини житлового будинку. Тобто, при проведенні судово-технічної експертизи не були враховані норми ДБН 360-92 п.3.25. «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.» стосовно вільного доступу для догляду і здійснення поточного ремонту належної частини житлового будинку Позивача.

Дійсно встановлений паркан обмежує Позивачу доступ для обслуговування частини її будинку, але посилання на те, що при проведенні судово-технічної експертизи, тобто на підставі якої було за рішенням суду 24.07.2009 року проведено розподіл земельної ділянки, не було враховано норми ДБН 360-92 п.3.25 стосовно вільного доступу є безпідставними, оскільки коли проводилась дана експертиза добудови частини будинку Позивача ще не існувало, а був лише самовільно, в порушення п.3.25 ДБН 360-92 побудований фундамент (менше 1 м до межі).

Тому, аналізуючи зазначені обставини суд дійшов висновку, що посилання на ці докази позивачем є безпідставними, жодним чином не підтверджують порушення прав позивача саме відповідачем ОСОБА_2 На думку суду, позивач сама створила для себе проблему, яка тривалий час є предметом розгляду в судах. При таких встановлених судом обставинах, відповідач не може нести за це відповідальність.

Щодо позиції позивача про необхідність встановлення в даному спорі сервітуту з метою задоволення потреб позивача щодо ремонту стіни.

Так, статтею 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Стаття 99 ЗК України визначає, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право на будівництво та розміщення об’єктів нафто газовидобування; право на розміщення об’єктів трубопровідного транспорту; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.

Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 402 ЦК України, Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки (панівної) має право на обмежене користування суміжною (сусідською) земельною ділянкою (обслуговуючого) з метою усунення недоліків своєї ділянки, пов'язаних, зокрема, з її місцем розташування і природним станом, тобто, обслуговуюча земельна ділянка своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами усуває недоліки панівної земельної ділянки, задля задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Таким чином, позивач має довести наявність єдиної підстави для встановлення земельного сервітуту - неможливість використання свого майна і своєї земельної ділянки через недоліки їх природного стану чи місця розташування без надання йому права користування земельною ділянкою відповідача. При цьому, необхідною умовою є те, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Судом, за клопотанням позивача по даній справі відповідною ухвалою суду від 22.02.2018 було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Відповідно до Висновку судового експерта № 785/07.18 від 15.08.2018 (а.с.2 т.2) зазначено наступне:

1. Фактичне порушення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:001:0257 суміжним землекористувачем ОСОБА_2 відповідно до правовстановлюючих документів та вимог нормативно-правових актів має місце. Зміщення лінії існуючої огорожі від точки 3 кадастрового плану складає 0,05 м; площа частини земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 та лежить за межами існуючої огорожі (площа накладання) складає близько 0,01 кв.м. План схема накладання меж земельної ділянки S=0,0280 га кад. 3211200000:02:001:0257 (власник ОСОБА_1І.), що по вул. Ковпака, 30 в м. Фастові Київської області, накреслених у відповідності до технічної документації із землеустрою та накреслених у відповідності до існуючих (фактичних) меж, представлена в графічному вигляді у Додатках №3-1,№3-2 до цього Висновку.

2. Фактичне порушення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:001:0257 та земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:001:0291, зокрема в районі стіни, де розташовані кімнати 2-4 та 2-5, які зазначені у технічному плані на житловий будинок, що належить ОСОБА_1, не виявлене.

3. Визначення меж земельної ділянки площею 0,0280 га з кадастровим номером 3211200000:02:001:0257, що знаходиться за адресою: вул. Ковпака, 30, м. Фастів Київської області представлено в графічному вигляді у Додатках №1-1,1-2,2,3-1,3-2 до цього Висновку.

4. Варіанти усунення перешкод в користування та обслуговуванні частини житлового будинку (стін та покрівлі) за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_1 та знаходиться на належній їй земельній ділянці та/або можливі варіанти доступу до них, можуть бути: - влаштування у стіні приміщенні поз.2-4(4) – у внутрішньому куті між стінами приміщення поз.2-4(4) та приміщення поз.2-5(5), дверної пройми з наступним встановленням дверного блоку; - перенесення зовнішньої стіни приміщення поз.2-4(4) (відповідно, зменшення площі приміщення поз.2-4(4)) з відступом від межі земельної ділянки, що позначена лінією між точками 10-9 на кадастровому плані земельної ділянки, на відстань не менше 1,0 м.

5. Фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1, у тому числі і суміжні межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не відповідають межам, які встановлені рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2017 року у справі №2-114/2009. Вказані невідповідності представлені в графічному вигляді у Додатках №№3-1, 3-2 до цього Висновку.

Як вбачається з даного висновку експерта що і відповідач і позивач допустилинезначні порушення меж земельних ділянок.

Відповідаючи на запитання № 4 - «які варіанти усунення перешкод в користуванні та обслуговуванні частини житлового будинку (стін і покрівлі) кв. 2, що належить ОСОБА_1 та знаходиться на належній їй земельній ділянці та/або можливі варіанти доступу до них?» експерт пропонує перенесення зовнішньої стіни приміщення 2-4 і відповідне зменшення площі приміщення 2-4 з відступом від межі земельної ділянки, що позначена лінією між точками 10-9 на кадастровому плані на відстань не менше 1,0 метра.

Як встановлено в ході судового розгляду, проти перенесення стіни кімнати 2-4 відповідач ОСОБА_2 не заперечує, при умовідотримання будівельних правил і норм.

Отже, з огляду на висновок експерта, існують способи та варіанти вирішення даного спірного питання іншим шляхом, що фактично унеможливлює необхідність встановлення земельного сервітуту.

Крім цього, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про встановлення сервітуту позивач ОСОБА_1 зазначає, що при будівництві прибудови до житлового будинку зовнішня стіна приміщення 2-4 та відповідно фундамент під нею, що розташовані:

в районі розташування зовнішніх стін приміщень 2-4 та 2-5, що належать ОСОБА_1 та зовнішньої стіни приміщення 1-5, що належать ОСОБА_2;

влаштовані впритул до суміжної межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 та земельної ділянки ОСОБА_2;

влаштування вказаної стіни прибудови впритул до суміжної межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призвело до унеможливлення доступу ОСОБА_1 до частини належної їй земельної ділянки, з метою обслуговування конструктивних елементів приміщень 2-4, 2-5 розташованих на 1 поверсі житлового будинку, та конструктивних елементів приміщень 2-7 мансардного поверху.

Дійсно, ці обставини зафіксовані у висновку експерта, проте висновок самого позивача щодо того, що саме відповідачем фактично порушено межі земельної ділянки та те, що саме відповідачем здійснюється навмисне обмеження до обслуговування частини будинку позивача, що призводить до руйнування стіни, спростовується встановленими у даному судовому засіданні обставинами. А саме: позивач ОСОБА_1, не отримавши погодження на добудову до своєї частини будинку від іншого співвласника відповідача ОСОБА_2 самовільно, без відповідних дозвільних документів побудувала фундамент добудови до належної їй частини будинку розміром 8,05 м х 3,7 м. Суд, шляхом прийняття рішення по справі № 2а- 179/10 від 15.03.2010 зобов'язав виконком Фастівської міської ради надати Позивачу ОСОБА_1 дозвіл на прибудову до частини будинку без згоди іншого співвласника будинку відповідача - ОСОБА_2

Отже, позивач особисто та свідомо, в порушення п.3.25 ДБН 360-92 побудувала фундамент на відстані менше 1 м до межі, що в подальшому і стало підставою для створення безлічі незручностей як для обслуговування своєї частини будинку так і частини будинку відповідача.

Крім цього ч. 4 ст. 98 ЗК України визначено, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Тому, з урахуванням встановлення експертом можливих варіантів вирішення даного спірного питання (яке фактично первісно виникло з вини самої позивачки) іншими способами, а саме перенесення зовнішньої стіни приміщення 2-4 і відповідне зменшення площі приміщення 2-4 з відступом від межі земельної ділянки, що позначена лінією між точками 10-9 на кадастровому плані на відстань не менше 1,0 метра та враховуючи, що відповідач не порушувала прав позивача щодо можливості її доступу до обслуговування стіни її частини будинку, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем позову та заяви про зміну підстав позову, а тому позов слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, 189-200, 258-265 ЦПК України, ст. 98, 99, 100 ЗК України, ст. 401, 402 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Фастівська міська рада про усунення перешкод в користуванні майном відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 01.02.2019 року.

Суддя Л.М.Ковалевська