Рішення № 79559124, 23.01.2019, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/13658/17

Провадження № 2-а/376/3/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Клочко В.М.,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

за участю позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому зазначила, що 05.09.2011 року її згідно розпорядження сільського голови за № 40 її було прийнято на посаду спеціаліста-землевпорядника Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області з посадовим окладом згідно штатного розпису та надбавкою за виконання особливо важкої роботи в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування.

05.09.2011 року вона прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування та цього ж дня розпорядженням сільського голови їй було присвоєно 15 ранг державного службовця.

Відповідно до розпорядження сільського голови від 14.02.2013 року № 1-К її було звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Під час звільнення відповідач не виплатив їй розрахункові кошти. В подальшому вона довідалась, що відповідач за період часу, тобто з вересня 2011 року по лютий 2013 року, в порушення вимог чинного законодавства України, а саме : Постанови КМУ від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органі виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2009 року № 504 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268" неправильно нараховувалась заробітна плата у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 9 157, 68 грн., яка не виплачена і до цього часу.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що аналогічні позовні вимоги вже розглядались, просив застосувати строки позовної давності та вказав, що у Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області були відсутнє фінансування, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження сільського голови Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за № 40 від 05.09.2011 року ОСОБА_2 було призначено на посаду спеціаліста – землевпорядника сільської ради та відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органі виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлено ОСОБА_2 надбавку за виконання особливо важкої роботи у розмірі 50 % відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах наявних коштів по оплаті праці.

З 04.02.2013 року позивача звільнено з посади спеціаліста-землевпорядника за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України за розпорядженням сільського голови № 1 від 04.02.2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадова особа місцевого самоврядування має право на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи органів місцевого самоврядування одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Заробітна плата складається з окладу, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок, передбачених цим Законом. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і посад.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

Відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органі виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», керівникам органів місцевого самоврядування надано право встановлювати надбавки керівникам структурних підрозділів, в тому числі й секретарю виконкому за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років. Рішення відповідної ради необхідно лише при встановлені надбавки голові та його заступникові.

Відповідно до Постанови КМУ від 27.05.2009 року №504, з 01.06.2009 року надбавки за високі досягнення у праці сільським, селищним головам, їх заступникам, керівним працівникам і спеціалістам апарату сільських і селищних рад не встановлюються, проте збільшені оклади на 50%.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу(акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК чи рішення Ради Міністрів АРК, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на положення статей 21, 105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, повинні розглядатись порядку адміністративного судочинства т їх розгляд відноситься до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Суд при вирішенні не приймає до уваги посилання представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки заборгованість підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці” є складовою структури заробітної плати.

Щодо, тверджень відповідача, що питання про стягнення заробітної плати на користь позивача, вже вирішувалось то суд, звертає увагу, що в наданих відповідачем на адресу суду постановах, мова йде про стягнення заробітної плати та компенсації за не використанні відпустки і таким чином суд, приходить до висновку, що позовні вимоги не є однорідними і містить різний предмет позову.

Суд не приймає до уваги інші заперечення представника Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, оскільки суттєво порушені Конституційні права позивача.

Даючи оцінку встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і тому підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституції України, Закону України «Про оплату праці», ст.9 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закону України «Про державну службу» суд,-

ВИРІШИВ:

Стягнути з Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ідентифікаційний номер (ЄДРПОУ) 04363018 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 9157,68 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Клочко