Постанова № 79557793, 01.02.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/645/19

Провадження № 1-кс/362/287/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М., за участі секретаря судового засідання – Кострубіцької Т.М., прокурора - Народовець А.В., слідчого - Срібного О.С., захисника – ОСОБА_1, підозрюваного – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області клопотання слідчого СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області рядового поліції, погоджене прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, непрацюючого, зі слів одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/м 11АДРЕСА_1, раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120191101400000164 від 30.01.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

01.02.2019 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий СВ Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області рядовий поліції ОСОБА_4 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Клопотання слідчого мотивовано наступним.

В ході досудового розслідування встановлено, що 30.01.2019 р. близько 15.00 год. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, перебуваючи на вул. Садовій м. Васильків Київської області, поряд з територією домоволодіння № 5, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, пересвідчившись, що за іх діями ніхто не спостерігає, зайшли на огороджену територію земельної ділянки № 5, на якій розташований будинок, де шляхом пошкодження запираючих пристроїв вхідних дверей проникли в середину будинку. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відшукали речі, які належать на праві власності ОСОБА_6, а саме: мобільний телефон марки «iPhone» 5 64 Gb, моделі S1221, FCC ID: DCGS1221; годинник марки «Japona», жовтого кольору з чорним ремінцем; викрутку мультитул червоно-чорного кольору з надписом «6 screwdrivers in one»; складний ніж мультитул червоного кольору; каблучку з металу срібного кольору, з каменем білого кольору; сумку чорного кольору; нумератор сірого кольору з ручкою червоного кольору; туалетну воду «Festivity Extreme»; вбудований світильник «Feron DL10», з типом лампи MR16, цоколем G5.3; дерев’яний предмет, схожий на ікону, розмірами 1,5х12,5х18 см з зображенням на релігійну тематику; годинник жовтого кольору «Rado jubie Swiss 120 0281»; секундомір сріблястого кольору «Агат» з написом: «Сделано в СССР»; диктофон марки «Olympus» з надписом: «Digital Recorder», моделі «VN-240PC»; ланцюг «Oregon» для бензопили з надписом «ADBB»; шкіряний затискач коричневого кольору з надписом «YangFan»; банківську картку «Восток» на ім’я ОСОБА_7; сережку жовтого кольору з 8 камінцями та жовтим ланцюгом.

Після цього, утримуючи при собі вищевказані речі, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 залишили приміщення будинку, однак ОСОБА_5 не зміг завершити свій злочинний умисел та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_5 був затриманий ОСОБА_8 на території домоволодіння № 5, а ОСОБА_2, з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим своїми діями спричинив ОСОБА_6 матеріального збитку.

30.01.2019 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

31.01.2019 р. слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області рядовим поліції ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 185 КК України, яке затверджено прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яке відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України, 31.01.2019 вручено останньому.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла.

Підозра ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 30.01.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 30.01.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30.01.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 30.01.2019; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 30.01.2019; протоколами впізнання особи за фотознімками від 30.01.2019 та матеріалами кримінального провадження в сукупності.

В клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, перебуваючи на волі, він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти нові кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також зазначено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, однак 27.08.2018 р. до Васильківського міськрайонного суду направлено угоду про визнання винуватості та обвинувальний акт за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України. Не зважаючи на даний факт, ОСОБА_2 належних висновків для себе не зробив та знову підозрюється у вчиненні умисного злочину.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Реальним є ризик того, що підозрюваний переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, оскільки у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне:

-підозрюваний немає постійного місця роботи та законного джерела доходів;

-немає стійких соціальних зв’язків;

-У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, а також враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню унеможливлює застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Слідчий в клопотанні вказав, що застосування домашнього арешту, особистого зобов’язання та особистої поруки щодо ОСОБА_2 є неможливим, оскільки перебуваючи на волі, останній може незаконно впливати на потерпілого та свідків по даному кримінальному провадженню. Окрім цього ОСОБА_2 не одружений, на утриманні дітей не має, ніде не працює, що свідчить про відсутність в нього стійких соціальних зв’язків з іншими особами, що дає підстави вважати про його можливе уникнення від явки до органів слідства шляхом зміни свого місця проживання та вчинити новий злочин.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення, вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Допитаний у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки він одружений, має сім'ю, неповнолітню дитину, неофіційно працює, тому просив застосувати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного ОСОБА_2 - ОСОБА_1Г . просив у задоволенні клопотання відмовити та застосувати більш м’який запобіжний захід ніж взяття під варту, оскільки прокурором не надано доказів, що підзахисний буде переховуватися від досудового слідства та суду, а тому до нього може бути застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені захиснику та підозрюваному 31.01.2019 р. о 19 год. 10 хв., приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що матеріали досудового розслідування внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140000164 від 30.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла.

31.01.2019 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

31.01.2019 р. слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області рядовим поліції ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке затверджено прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яке відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України, 31.01.2019 вручено останньому.

За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:

- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав,свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;

5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року(Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК ,з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зважати,що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання про обрання а бо ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших(альтернативних)запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК:

1) вагомість наявнихдоказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку)та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання,втомучислі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5) наявність у підозрюваного,обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8) наявність судимостей у підозрюваного,

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, у тому числі відповідно до вимог ст.178 КПК України вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у даному кримінальному правопорушенні, що карається позбавленням волі на строк до шести років; його вік та стан його здоров'я, як вбачається з довідок лікарів нарколога та психіатра, ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; інших спростовуючи його стан здоров’я доказів стороною захисту надано не було, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, підозрюваний офіційно не працює, зі слів одружений, враховуючи характеристику з місця проживання; майновий стан; раніше не судимий , однак 27.08.2018 року до Васильківського міськрайонного суду направлено угоду про визнання винуватості та обвинувальний акт за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, враховує також наявність та доведеність ризиків, що передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_2, такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, знайшло своє доведення в судовому засіданні, є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється підозрюваний, його майновий та сімейний стан, вважаю за необхідне визначити розмір застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, слід прийти до висновку, що вказаний розмір застави не є непропорційним, не порушує право на свободу та особисту недоторканість, передбачене ч.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідає положенням ч.5 ст. 182 КПК України.

Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений до часу закінчення дії цієї ухвали, вважаю за необхідне покласти на нього певні обов'язки.

Керуючись ст.ст.177,178, 182-184,193,194,196,309 КПК України,слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4, задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, непрацюючого, зі слів одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, в/м 11АДРЕСА_1, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі Київський слідчий ізолятор Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, строком на 60 днів, а саме до 30.03.2019 р. включно.

Визначити розмір застави, із врахуванням положень ч.5 ст.182 КПК України, у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153680,00 гривень.

У разі внесення застави, на ОСОБА_2 покласти обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 8 ч.5 ст.194 КПК України:

?прибувати до визначеної службової особи із встановленою ним періодичністю;

?не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

?здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Згідно із ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок № 37312095018661, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО ГУДКСУ): 820172.

Відповідно до ч.ч.3 і 8 ст.182, ч.5 ст.194 КПК України підозрюваному, обвинуваченому роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурору або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Кравченко Л.М.