Рішення № 79556269, 28.01.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/5268/18

провадження № 2/336/379/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Когут С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 генерального директора Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» про зміну дати, причини звільнення у трудовій книжці, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 07.09.2018 р. звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнював в процесі розгляду справи. В позовній заяві зазначив, що він працював технічним директором в ДП «Бест Альтернатива» з 10.01.2018 р. 26.02.2018 р. ним була подана заява про звільнення за власним бажанням з 26.02.2018 р. у зв’язку з необхідністю догляду за дитиною до 14 років, що є поважною причиною згідно ч.1 ст.38 КЗпП України.

Відповідач в останній робчий день не видав йому трудову унижку, чим порушив ст.47 КЗпП України.

02 березня та 04 квітня 2018 р. він надсилав поштою рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення заяви на ім’я генерального директора ДП «Бест Альтенатива» з вимогою надіслати на вказану ним адресу трудову книжку, довідку про нараховану заробітну плату за січень-лютий поточного року та копію наказу про звільнення. Згідно з відміткою, листи отримано підприємством 14.03. та 18.04.2018 р. відповідно.

До цього часу трудову книжку йому не видано, що суттєво перешкоджало його працевлаштуванню.

Вважає, що відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України, він має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з затримкрою видачі трудової книжки за період 27.02.2018 р. по день фактичної видачі трудової книжки.

За позовом ОСОБА_1, посилаючись на ст.ст.47, 221, 232, 235 КЗпП України, просить змінити в трудовій книжці дату та причину звільнення, стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2018 р. по 18.05.2018 р.

Ухвалою судді від 12.09.2018 р. було відкрито провадження та призначено судове засідання на 04.10.2018 р.

04.10.2018 р. розгляд справи відкладено на 14.11.2018 р. за клопотанням позивача.

14.11.2018 р. в судовому засіданні оголошена перерва до 30.11.2018 р. за клопотанням позивача для уточнення позовних вимог та надання додаткових доказів (п.4 ч.2 ст.223 ЦПК україни).

30.11.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2018 р. на підставі ч.1 ст.240, п.3 ч.2 ст.223 ЦПК України.

14.12.2018 р. розгляд справи було відкладено у зв’язку із перебуванням судді у відпустці за раніше відпрацьований вихідний день.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов, просили його задвольнити.

Відповідач та його представник просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.26-28).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК україни кожна сооба має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч.1 ст.42 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно зі ст.175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов’язаний зазначити належний склад відповідачів у позові.

Ст.51 ЦПК України урегульовано питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача. Так, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згодний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

На виконання вимог ст.12 ЦПК України в судовому засіданні 14.11.2018 р. суд з’ясовував позицію позивача щодо кола відповідачів, оскільки в поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач зазначав про те, що він є неналежним. Представник позивача вказав, що відповідач ними визначений та їх позиція узгоджується з ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17.08.2018 р. (а.с.61-63).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах зДП «Бест Альтернатива», а тому ОСОБА_2, як генеральний директор дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» є неналежним відповідачем у справі та на нього не можуть бути покладені ті обов’язки, про вчинення яких заявив ОСОБА_1 у поданій до суду позовній заяві.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 генерального директора Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» не підлягають задоволенню з підстав пред’явлення вимоги до неналежного відповідача.

У відповідності до ст.142 ЦПК України, суд не стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 261, 264, 265, 280-284, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (м.Запоріжжя, вул.Архітектурна, 34, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 генерального директора Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» (м.Київ, вул.Дорогожицька, 13) про зміну дати, причини звільнення у трудовій книжці, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Дмитрюк