Рішення № 79556173, 21.01.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2019 р. Cправа №902/633/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин", м.Вінниця

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 50000 грн

позивач та відповідач правом участі в судовому засіданні не скористалися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/633/18 за позовом приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" про стягнення в порядку регресу з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" 50000,00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не відшкодував завдані його працівником збитки у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30.10.2015.

Згідно ухвали суду від 08.10.2018 справа №902/633/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

01.11.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній обґрунтовує свої заперечення на позовні вимоги зазначаючи, що постанова Літинського районного суду Вінницької області від 14.15.2015 у справі №137/2111/15-п, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП прийнята на підставі довідки УДАІ УМВС України у Вінницькій області. Разом з тим, зазначена довідка, сформована на підставі помилково внесеної недостовірної інформації до картки обліку ДТП УДАІ УМВС України у Вінницькій області про порушення ОСОБА_2 п.31.3 ПДР (невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу). Викладена інформація повідомлена в листі №20/6-25 від 13.06.2016 Управлінням превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Представник позивача заперечує проти тверджень відповідача, у зв'язку із чим, останній 16.11.2018 подав до суду відповідь на відзив, в якій звертає увагу суду на те, що постанова Літинського районного суду Вінницької області від 14.15.2015 у справі №137/2111/15-п набрала законної сили, нею підтверджено право позивача на стягнення 50000,00 грн відповідно до п.38.1.1 ч.38.1 ст.38 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

19.12.2018 від представника відповідача надійшли заперечення, в яких останній пояснює, що постанова про адміністративне правопорушення, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог, не містить відомостей про порушення водієм п.31.4 ПДР, що виключає можливість її застосування для стягнення страхового відшкодування з страхувальника з підстав зазначення причини ДТП невідповідність ТЗ технічному стану.

Додатково представником відповідача було подано заперечення 20.12.2018, в яких останній вказує про невірну визначену позивачем підставу позовних вимог. Так, позивач застосовує норми матеріального права, які регулюють порядок відшкодування шкоди, завданої іншою особою в порядку регресу (ст.1191ЦК України), тоді як в даній судовій справі, на думку відповідача, слід застосовувати поняття суброгації.

Ухвалою від 20.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2019.

Представники сторін правом участі у судовому засіданні 21.01.2019 не скористались, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (вх.№228 від 09.01.2019; вх.№350 від 10.01.2019; вх.№351 від 10.01.2019).

Разом з тим, 21.01.2019 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№02.1-34/473/19 від 21.01.2019) про розгляд справи без його участі, у зв'язку із відсутністю можливості бути присутнім на судовому засідання через територіальну віддаленість. При цьому, представник зазначає, що на його думку, зібрані матеріали є достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду справи.

Також, 21.01.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності. Одночасно представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог із підстав, наведених в раніше поданих поясненнях.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторони належним чином були повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.10.2015 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Chevrolet, державний №АВ7106СА отримав механічні пошкодження, спричинені порушенням водієм автомобілю DAF, д.н.з АВ 4603ВХ, з напівпричепом KоbeІ, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 п.31.1 та п.2.3 ПДР України. Зазначене порушення кваліфіковано, як адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 14.12.2015 по справі №137/2111/15-п ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль з реєстраційним номером АВ 4603ВХ та напівпричіп АВ2542ХР належать ПАТ "Вінниця-Млин" (а.с.64).

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки DAF (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8340660, укладеного з приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" зі строком дії з 23.07.2015 по 22.07.2016.

03.11.2015 ОСОБА_3 - власник пошкодженого автомобіля звернувся до ПрАТ УСК "Княжа Вієнна ОСОБА_1" з заявою про виплату відшкодування матеріальних збитків, згідно полісу цивільно-правової відповідальності АІ/8340660 від 22.07.2015.

Відповідно до звіту №15/468 про визначення матеріального збитку завданого власнику КТЗ Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер АВ106СА, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 07.11.2015, суб'єктом оціночної діяльності визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 142179,41 грн; матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля становить 123966,38 грн; Вартість автомобіля, без врахування пошкоджень, що виникли внаслідок ДТП, становить 123966,38 грн.

Позивач, на підставі страхового акту №150000045626 від 04.01.2016 та розрахунку суми страхового відшкодування здійснив виплату в розмірі 50000 грн ОСОБА_3 на рахунок, вказаний останнім в заяві. Зазначене підтверджується платіжним дорученням №ЗР001133 від 13.01.2016, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.88).

Після виплати позивачем страхового відшкодування, останній звернувся 24.04.2018 з вимогою №12065/УБК до ТОВ "Вінниця-Млин" про перерахування 50000грн страховій компанії на підставі п.38.1.1 ч.38 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зазначена вимога залишена відповідачем без реагування, у зв'язку із чим позивач звернувся з позовом до суду про її стягнення в судовому порядку.

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст.9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

До спірних правовідносин слід застосовувати статтю 993 ЦК України та статтю 27 Закону України "Про страхування", а не статтю 1191 ЦК України.

При цьому, статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У правовідносинах суброгації відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

В той час, як відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове – пов'язане саме з регресною вимогою.

Ухвалюючи рішення у даній справі судом, зокрема з'ясовано:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини 2 статті 11 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керувався (та відповідно зазначив у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (оскільки це не змінює матеріально-правових підстав позову) (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012).

За змістом п.п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Слід зазначити, що страховою компанією при розрахунку матеріального збитку, вартості відновлювального ремонту враховувався звіт №15/468 про визначення матеріального збитку завданого власнику КТЗ Chevrolet Lacetti, висновки якого відображено у страховому акті № 15000004526 від 04.01.2016 та в розрахунковій сумі відшкодування до справи №15000004526.

Враховуючи, що визначена суб'єктом оціночної діяльності сума матеріального збитку постраждалої особи оцінена в розмірі 123966,38 грн, позивачем вірно визначено суму страхового відшкодування в розмірі ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну, який становить 50000 грн.

Не є обґрунтованим заперечення відповідача, що постанова про адміністративне правопорушення, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог, не містить відомостей про порушення водієм п.31.4 ПДР, що виключає можливість її застосування для стягнення страхового відшкодування з страхувальника з підстав зазначення причини ДТП невідповідність ТЗ технічному стану. При прийнятті зазначеної постанови судом враховувалася недостовірна інформація, яка помилково внесена до картки обліку ДТП УДАІ УМВС України у Вінницькій області про порушення ОСОБА_2 п.31.3 ПДР (невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу).

Відповідно до п.6 ст.75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, Літинським районним судом Вінницької області під час розгляду матеріалів, які надійшли від Літинського відділення Хмільницького ВГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2. за ст. 124 КУпАП встановлено, що 30.10.2015 на автодорозі м-12 водій ОСОБА_2 керував автомобілем DAF, д.н.з АВ 4603ВХ, з напівпричепом KоbeІ, д.н.з. НОМЕР_1, у якого під час руху відлетіло колесо з середньої осі напівпричепа та покотилося на смугу зустрічного руху, де зіткнулося з автомобілем Шевроле, д.н.з АВ7106СА, автомобіль якого у свою чергу зазнав механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.31.1 та п.2.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Таким чином, Літинським районним судом Вінницької області встановлено, що дорожньо-транспортна пригода є наслідком невідповідності технічного стану транспортного засобу ОСОБА_2 існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що дає підставу для застосування п.38.1.1 ч. 38.1. ст.38 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому суд зауважує, що в тексті постанови відсутні посилання на порушення ОСОБА_2 п.31.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, щодо порушення якого помилково внесено недостовірну інформацію до картки обліку ДТП УДАІ УМВС України у Вінницькій області про порушення ОСОБА_2.

Враховуючи викладене, твердження відповідача, що постанова Літинського районного суду Вінницької області від 14.12.2015 по справі №137/2111/15-п прийнята на підставі недостовірної інформації не відповідає дійсності та є необґрунтованим.

Як зазначалось раніше, позивачем виплачено страхове відшкодування, у зв'язку із чим у нього виникло право вимоги до винної особи - ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України .

Відповідно до положень ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з копії наказу №10 від 20.02.2009 про прийняття ОСОБА_2 на посаду водія, подорожного листа вантажного автомобіля 21-31.10.2015 (а.с.63) та наказу №3/1 від 03.01.2015, ОСОБА_2 в момент дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом, що належить ТОВ "Вінниця-млин", у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у ДТП, а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, відповідачем не надано доказів того, що шкоду ОСОБА_2 завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/633/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у дані справі, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-Млин" (вул.Д.Нечая, 7, м.Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 30804187) на користь приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" (вул.Глибочицька, 44, м.Київ, 04050; код ЄДРПОУ 24175269) 50000,00 грн - страхового відшкодування та 1762,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01 лютого 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1", вул.Глибочицька, 44, м.Київ, 04050;

3 - представнику ОСОБА_4, вул.Сікорського, 8, поверх, 6, оф.32, м.Київ, 04112;

4 - ТОВ "Вінниця-Млин", вул.Д.Нечая, 7, м.Вінниця, 21001.