Ухвала суду № 79555796, 01.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/8092/18

пр. № 1-кп/336/327/2019

УХВАЛА

Іменем України

01 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участю прокурора Кошолапа С.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, який зі слів мешкає за адресою: АДРЕСА_1, місце реєстрації відсутнє, раніше засудженого:

16.11.2005 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.69, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 12.09.2006 р. по відбуттю строку покарання;

14.05.2008 р. Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився 01.11.2011 р. по відбуттю строку покарання;

20.08.2013 р. Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

04.11.2013 р. Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ч.4 ст.70 КК України приєднано покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2013 р. та призначено остаточне покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 01.03.2017 р. по відбуттю строку покарання;

30.11.2017 р. Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за ст.395 КК України до 1 місяця арешту, звільнився 16.01.2018 р. по відбуттю строку покарання;

вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2018 року за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі (вирок суду не набрав законної сили),

у скоєнні злочину, передбачених ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3 КК України,—

ВСТАНОВИВ:

В провадження Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 26.12.2018 року надійшло кримінальне провадження з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3 КК України.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Голубкової М.А. від 26.12.2018 року було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 31.12.2018 року, однак, у зв’язку з неявкою прокурору підготовче судове засідання проведено не було та воно було відкладено на 24.01.2019 року.

На підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2019 року було проведено автоматизований розподіл кримінального провадження, після чого 29.01.2019 року кримінальне провадження було передано судді Дацюк О.І.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І. від 29.01.2019 року кримінальне провадження було прийняте до провадження судді та призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 01.02.2019 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні, вказуючи на відсутність підстав для закриття кримінального провадження, підсудність провадження суду. Також прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, є раніше неодноразово судимим, після ухвалення судом вироку у вересні 2018 року знов скоїв злочин, не працює та може вчиняти інші злочини. До того ж, на переконання прокурора, у зв’язку з тим, що обвинуваченому в ході судового слідства стало відомо місце проживання потерпілої та свідків, тож він може незаконно на них впливати.

Обвинувачений та його захисник проти призначення провадження судового розгляду у відкритому судовому засіданні не заперечували. У задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили відмовити, вказуючи, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, де мешкає зі своєю цивільною дружиною, під час судового провадження по кримінальному провадженню за ст. 186 ч. 2 КК України не ухилявся від суду. Захисник вказував, що ОСОБА_1 можна обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Потерпіла до суду не з’явилась, про місце та час проведення підготовчого судового засідання сповіщалась смс-повідомленням. Також прокурор вказував, що телефонував потерпілій, однак, вона не відповідає на телефонні дзвінки.

Враховуючи, що ОСОБА_3 достеменно відомо про перебування у провадженні суду кримінального провадження, у якому вона є потерпілою, попереднім складом суду підготовче судове засідання вже призначалась, тож суд вважав за можливе провести підготовче судове засідання за відсутності потерпілої, враховуючи також те, що, як зазначив прокурор, викрадене майно було їй повернуто, позовних вимог вона не заявляла.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до ноьго документи, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, підстав для закриття провадження не встановлено, перешкод для призначення його до розгляду судом не визначено, тож є підстави для призначення кримінального провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2018 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 04 лютого 2019 року включно.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

При вирішенні клопотання суд виходить з того, що ОСОБА_1 раніше багаторазово засуджувався за скоєння різних злочинів, переважно за злочини проти власності, а також і проти здоров’я особи, після ухвалення щодо нього вироку судом у вересні 2018 року обґрунтовано підозрюється у скоєнні нового злочину. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у скоєнні злочину перевірялась слідчим суддею при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Посилання обвинуваченого на наявність у нього стійких соціальних зв’язків, постійного місця проживання, неофіційної роботи будь-якими доказами не підтверджені.

Зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 не має, а рівно не має на праві власності будь-якого житла чи іншого цінного майна, про що зазначив в судовому засіданні.

Враховуючи, що суду не надано документів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно мешкає у м. Запоріжжя за зазначеною ним адресою, та власники такого житла надали йому дозвіл на проживання та не заперечують проти його подальшого проживання у будинку, тож суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

При цьому ОСОБА_1 є раніше багаторазово судимим, обвинувачується у скоєнні злочину проти власності невдовзі після ухваленням судом вироку щодо нього, офіційних джерел доходу не має, мешкає зі слів за адресою, де не зареєстрований у встановленому порядку, тож суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ухилення від суду, скоєння інших злочинів, які є достатньо вагомими для застосування щодо ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу.

Інші альтернативні запобіжні заходи, на переконання суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд не вбачає підстав для визначення ОСОБА_1 розміру застави, оскільки при обранні запобіжного заходу слідчим суддею застава визначалась, однак, протягом двох місяців так і не була внесена, а з урахуванням пояснень ОСОБА_1 щодо відсутності у нього джерел доходу, майна, є очевидною неможливість сплати застави.

Керуючись ст. 314, 315, 331 КПК України,—

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3 К України, на 14.00 годину 11 лютого 2019 року.

Судовий розгляд провадити у відкритому судовому засіданні за участю обвинуваченого, захисника, потерпілого, прокурора.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3 КК України, задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 квітня 2019 року включно.

Ухвала суду в частині запобіжного заходу діє до 01 квітня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Дацюк

01.02.19